Рішення

від 03.06.2014 по справі 909/541/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 р. Справа № 909/541/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Івано-Франківського базового медичного коледжу, вул.Мазепи,165, м.Івано-Франківськ,76000

про стягнення 29866,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_2, (договір про надання адвокатських послуг № б/ н від 18.12.13 )

від відповідача: представник Паньків В.Я., (довіреність № б/н від 03.06.14)

ВСТАНОВИВ:

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Івано-Франківського базового медичного коледжу про стягнення 29866,20грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору №52 від 04.09.13 та обґрунтовано положеннями статей 526, 625, 692, 712 Цивільного та 193, 220 Господарського кодексів України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги визнав в частині основного боргу, стосовно стягнення штрафних санкцій заперечив, зазначивши, що заборгованість виникла з причин непроплати коштів Головним управлінням державної казначейської служби в Івано-Франківській області.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представників сторін, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

04.09.13 між сторонами у справі укладено договір №52, за умовами якого продавець (позивач) зобов"язався поставити покупцю (відповідачу) товар (книжки для бібліотечного фонду) на суму 25901,00грн., а відповідач, у свою чергу, - прийняти та оплатити цей товар (п.1.1,2.1 договору).

Згідно з п.2.2 договору №52 від 04.09.13, покупець зобов"язується прийняти завезений товар і провести оплату згідно з накладними продавця.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що розрахунки за даним договором здійснюються шляхом оплати по факту поставки.

За погодженням сторін оплата може бути відстрочена терміном до 15 днів на основі гарантійного листа - прохання покупця (п.3.2 договору).

На виконання прийнятих на себе договірних зобов"язань, згідно наявної в матеріалах справи копії видаткової накладної №22/08 від 04.09.13 та довіреності №65 від 04.09.13 позивачем здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 25901,00грн. Судом оглянуто зазначену видаткову накладну та встановлено, що вона підписана представниками сторін та скріплена їх печатками, складена належним чином, а відтак є належним засобом доказування, що підтверджує факт здійснення поставки позивачем товарів відповідачу.

В порушення визначеного умовами спірного договору обов"язку відповідач не здійснив розрахунку за поставлений позивачем товар. Таким чином, заборгованість відповідача на час винесення рішення судом становить 25901,00 грн.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано, наявність такої заборгованості підтверджено представником відповідача в судовому засіданні.

Керуючись нормами чинного законодавства, позивачем за порушення відповідачем договірних зобов"язань нараховано 1559,00грн.пені, 1916,6грн. інфляційних втрат та 489,60грн. 3% річних.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За своєю правовою природою договір №52 від 04.09.13 є договором поставки, тому до нього застосовуються відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України.

За змістом ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Наведена правова норма кореспондується зі ст.712 Цивільного кодексу України, згідно якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення встановлено і статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Судом встановлено, що сторонами не був погоджений строк оплати товару, тому до спірних правовідносин застосовуються норми ст. 692 ЦК України, які визначають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Аналогічна правова позиція Вищого господарського суду України викладена у постанові від 17.05.12 у справі №13/196 та від 01.11.12 у справі №37/464-55/166-2012.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що товар за видатковою накладною одержано відповідачем 04.09.13, відтак в силу наведених вище положень законодавства з наступного дня (05.09.13) у відповідача виник обов'язок оплатити одержаний товар.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував, позовні вимоги в частині основного боргу визнав.

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятого на себе зобов"язання, вимога щодо стягнення з відповідача 25901,00грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського Кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ч. 2 статті 343 Господарського Кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Укладаючи договір, сторони дійшли згоди відносно забезпечення виконання відповідачем грошових зобов'язань пенею: у випадку несплати покупцем поставок відповідно до п.3.2 договору нараховується пеня згідно подвійної облікової ставки НБУ (п.4.1 договору).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ст.625 Цивільного кодексу України).

За порушення відповідачем договірних зобов"язань позивачем нараховано 1559,00грн.пені, 1916,6грн. інфляційних втрат та 489,60грн. 3% річних за період з 05.09.13 по 22.05.14.

Відповідно до вимог частини 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, судом здійснено перерахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що в розрахунку суду дані суми є вищими, ніж заявлені позивачем до стягнення, тому, враховуючи розмір заявлених позовних вимог в цій частині, до задоволення підлягають суми пені, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі, визначному позивачем.

В контексті вищенаведеного, позов підлягає до задоволення. При цьому судом враховано практику Вищого господарського суду України з розгляду подібних спорів, викладену, зокрема, у постанові від 07.08.13 у справі №5011-33/18033-2012.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони, судові витрати, у відповідності до ст.49 ГПК України, покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 692, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст.173, 193, 216, 230, 265, 343 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-7, 43, 49, 55, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Івано-Франківського базового медичного коледжу про стягнення 29866,20грн. задовольнити.

Стягнути з Івано-Франківського базового медичного коледжу (вул.Г.Мазепи, 165, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 02011321 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.код НОМЕР_1) 25901,00 (двадцять п"ять тисяч дев"ятсот одну гривню) основного боргу, 1559,00(одну тисячу п"ятсот п"ятдесят дев"ять гривень) пені, 1916,60(одну тисячу дев"ятсот шістнадцять гривень шістдесят копійок) інфляційних втрат, 489,60(чотириста вісімдесят дев"ять гривень шістдесят копійок) 3 % річних та 1827,00(одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.06.14

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"