Рішення

від 30.05.2014 по справі 914/932/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2014 р. Справа № 914/932/14

Судове засідання проводиться в режимі відеоконференції у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіпро", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпі-Кий", м.Львів

про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 162 407,37 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Довгополов А.О.

Представники:

Від позивача: Чабанов А.О. - представник за довіреністю від 15.07.2013р.;

Від відповідача: Лисенко А.М. - керівник (паспорт НОМЕР_1 виданий Залізничним РВУМВС у Львівській області від 05.06.1998р.).

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіпро" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпі-Кий" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 162 407,37 грн.

Ухвалою суду від 21.03.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 07.04.2014р.

28.03.2014р. на адресу суду надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (вх. №1630/14 від 28.03.2014р.). Ухвалою від 31.03.2013р. дане клопотання було задоволено.

Судові засідання відбуваються в режимі відеоконференції, за клопотанням позивача.

З підстав викладених в ухвалі суду від 07.04.2014р. розгляд справи було відкладено на 25.04.2014р.

07.04.2014р. від позивача надійшла заява (вх. 1779/14) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТзОВ «Альпі-Кий» в межах суми 167 482,52 грн.

Ухвалою суду від 25.04.2014р. відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з метою мирного врегулювання спору, ухвалою суду від 25.04.2014р. розгляд справи відкладено на 07.05.2014р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 07.05.2014р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 30.05.2014р.

Після судового засідання 07.05.2014р. від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. № 2330/14 від 07.05.2014р.) в якій просить стягнути з відповідача 129 130,26 грн. основного боргу, 5 511,46 грн. пені, 1 126,31 грн. - 3% річних.

19.05.2014р. знову надійшла від позивача заява про зменшення позовних вимог (вх.№2521/14), в якій просить стягнути з відповідача 116 553,78 грн. - основного боргу, 6 123,50 грн. - пені, 1 248,67 грн. - 3% річних.

28.05.2014р. від позивача надійшла заява (вх.№2735/14) про зменшення розміру позовних вимог щодо стягнення заборгованості за поставлений товар та збільшення позовних вимог щодо стягнення пені та 3% річних, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 115 799,78 грн. заборгованості за поставлений товар, 7 039,36 грн. - пені, 1 248,67 грн. - 3% річних.

Крім цього, 28.05.2014р. від відповідача надійшла заява (вх.№ 23260/14) про зменшення позовних вимог, в якій зазначає, що станом на 28.05.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 112 284,18 грн. На підтвердження часткової оплати за договором надав копії платіжних доручень.

В судовому засіданні 30.05.2014п. представник позивача надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві з урахуванням поданої ним 28.05.2014р. заяви про зменшення розміру позовних вимог щодо стягнення заборгованості зав поставлений товар та збільшення позовних вимог щодо стягнення пені та 3% річних. Просить стягнути з відповідача на користь позивача 115 799,78 грн. заборгованості за поставлений товар, 7 039,36 грн. - пені, 1 248,67 грн. - 3% річних та судові витрати.

В судовому засіданні 30.05.2014р. представник відповідача визнає існування заборгованості перед позивачем в сумі 112 284,18 грн. Зазначає, що позивачем в останній заяві про зменшення позовних вимог не враховано проведеного відповідачем платежу за договором 27.05.2014р. на суму 3 515,60 грн.(копії платівки в матеріалах справи)

Представник позивача не заперечує проти проведення часткової оплати заборгованості в сумі 3 515,60 грн., у випадку наявності необхідних платіжних документів.

Справа розглядається у відповідності до поданої позивачем на підставі ст. 22 ГПК України 28.05.2014р. заяви про зменшення розміру позовних вимог щодо стягнення заборгованості за поставлений товар та збільшення позовних вимог щодо стягнення пені та 3% річних.

В судовому засіданні 30.05.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне.

21.07.2011р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 210702 (далі за текстом - Договір).

Згідно п.1.1. Договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставити пакувальні матеріали, матеріали господарського споживання та вироби харчової промисловості, (надалі по тексту - товар), а покупець (відповідач у справі) зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного Договору.

Кількість, асортимент та ціна товару, що поставляється, узгоджується сторонами заздалегідь та фіксується у рахунках-фактур та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору. Ціна Договору (загальна сума Договору) складається із сум, вказаних у видаткових накладних, що оформляються сторонами на потязі строку дії Договору (п.1.2, п.1.3. Договору).

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджується видатковими накладними: № А0000003775 від 26.11.2013р. на суму 9 288,00 грн., № А0000003878 від 04.12.2013р. в сумі 9 288,00 грн., № А0000003879 від 04.12.2013р. на суму 16 776,88 грн., № А0000003965 від 10.12.2013р. на суму 21 292,50 грн., № А0000003972 від 10.12.2013р. на суму 31 407,50 грн., № А0000004085 від 18.12.2013р. на суму 14 853,75 грн., № А0000004086 від 18.12.2013р. на суму 2 142,00 грн., № А0000000015 від 09.01.2014р. на суму 9 288,00 грн., № А0000000017 від 09.01.2014р. на суму 17 786,25 грн., № А0000000100 від 16.01.2014р. на суму 9 648,00 грн., № А0000000184 від 23.01.2014р. на суму 16 403,00 грн., № А0000000309 від 03.02.2014р. на суму 7 740,00 грн., № А0000000310 від 03.02.2014р. на суму 6 192,00 грн., № А0000000422 від 13.02.2014р. на суму 6 904,30 грн., № А0000000537 від 25.02.2014р.на суму 3 282,00 грн. та довіреностями на отримання товару: № 133 від 04.12.2013р., № 141 від 10.12.2013р., № 151 від 18.12.2013р.,№ 2 від 08.01.2014р.,№ 10 від 16.01.2014р., № 18 від 23.01.2014р., № 26 від 31.01.2014р., № 38 від 12.02.2014р. та № 45 від 24.02.2014р.

Загальна сума поставники згідно видаткових накладних становить 182 292,18 грн.

Факт поставки та отримання товару відповідачем не заперечується.

Відповідно до п.2.6. Договору покупець здійснює оплату за товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару постачальником.

Датою поставки товару є дата, що вказана у видатковій накладній постачальника, яка підписана сторонами (п.2.4.Договору).

Позивачем зазначено, що відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений товар в сумі 66 492,40 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Крім цього, відповідач зазначає, що 27.05.2014р. ним здійснено оплату за поставлений товар в сумі 3 515,60 грн., яка не врахована позивачем (докази оплати в матеріалах справи), не заперечуються позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, відповідач частково здійснив оплату за отриманий товар в сумі 70 008,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунках та платіжними дорученнями.

Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати отриманого товару по даних видаткових накладних за Договором в повній мірі не виконав, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з нього заборгованість за поставлений товар в сумі 115 799,78 грн. (заява про зменшення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за поставлений товар).

Для мирного врегулювання спору позивач 19.02.2014р. направив відповідачу претензію вих. №1902/503 з вимогою оплати заборгованість за поставлений товар згідно Договору.

Доказів оплати за поставлений товар відповідачем не надано.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути 3% річних в сумі 1 248,67 грн. та пені в сумі 7 039,36 грн.

Доказів повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного .

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі ст. 22 ГПК України зменшив позовні вимоги, щодо стягнення заборгованості за поставлений товар та просить стягнути 115 799,78 грн. основного боргу.

Судом також встановлено, що відповідач під час розгляду справи в суді частково оплатив заборгованість в сумі 3 515,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 19 від 27.05.2014р., яка не врахована позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог щодо стягнення заборгованості за поставлений товар .

Відповідно до абзацу 1 та 3 п.4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Суд приходить до висновку, щодо стягнення 3 515,60 грн. провадження у справі слід припинити на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з цим, позовні вимоги щодо стягнення основної суми боргу підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 112 284,18 грн. заборгованості за Договором, оскільки така є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та визнається відповідачем.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлена позивачем до стягнення сума 3% річних у розмірі 1 248,67 грн., (з урахуванням заяви на підставі ст. 22 ГПК України) нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Судом встановлено, що відповідачем було допущене порушення умови Договору щодо оплати коштів за отриманий товар, а саме - прострочення термінів оплати.

Відповідно до п. 5.2. Договору покупець за порушення обов'язку, визначеного у п. 2.6 Договору, зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожен день прострочення із урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону).

Суд прийшов до висновку, що заявлена позивачем до стягнення пеня в сумі 7 039,36 грн.,(з урахуванням заяви на підставі ст. 22 ГПК України) нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, в силу положень ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повернення з Державного бюджету України позивачу зайво сплаченого судового збору в розмірі 766,39 грн. згідно платіжного доручення № 93 від 03.03.2014р., у зв'язку зменшенням суми позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір» ст.ст. 179, 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 599, 610-612, 625, 626, 629, 692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 1, 22, 33, 34, 49, 69, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альпі- Кий» (79000, м. Львів, вул. Рилєєва, буд12 кв.3; ідентифікаційний код юридичної особи 30822714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіпро» (02092, м. Київ, вул. Машиністівська, буд.1; ідентифікаційний код юридичної особи 37203655) 112 284,18 грн. - основного боргу, 7 039,36 грн. - пені, 1 248,67 грн. - 3% річних та 2 481,76 грн. витрати по сплаті судового збору

3. В частині стягнення основної заборгованості в сумі 3 515,60 грн. - відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Авіпро» (02092, м. Київ, вул. Машиністівська, буд.1; ідентифікаційний код юридичної особи 37203655) з Державного бюджету України 766,39 грн. судового збору у зв'язку зменшенням суми позовних вимог, сплаченого згідно платіжного доручення №93 від 03.03.2014р.

5. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.06.2014 року.

Суддя Коссак С.М.