Рішення

від 26.05.2014 по справі 922/911/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2014 р.Справа № 922/911/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Ікон-Трейд", м. Харків до ДП Національна енергетична компанія "Укренерго", в ос. "Північна електроенергетична система" НЕК "Укренерго" м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Желанова О.Б., за дов.

відповідача - Грачов Є.О., за дов.

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога ТОВ "Ікон-Трейд" про стягнення з ДП Національна енергетична компанія "Укренерго", в ос. "Північна електроенергетична система" НЕК "Укренерго" загальної суми заборгованості у розмірі 6 013,03 грн.

12.05.2014 року позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5880,00 грн. суму основного боргу, пеню в сумі 364,39 грн., 3% річних в сумі 78,29 грн. та 700,00 грн. витрат на юридичну допомогу, ухвалою господарського суду Харківської області заяву позивача про збільшення позовних вимог було прийнято до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням уточнень та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в призначеному судовому засіданні проти заявлених позовних вимог з урахуванням уточнень заперечує у повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у відзиві, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень на позов, в зв'язку з чим справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами справи.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне:

30 вересня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ікон-Трейд" (постачальник, позивач) та Державним підприємством Національна енергетична компанія "Укренерго", в ос. Відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" НЕК "Укренерго" - Покупець (відповідач) було укладено Договір №80-1/4378-13, у відповідності до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу Товар, зазначений у Специфікації (Додаток №1 до Договору), а відповідач - прийняти і оплатити такий Товар.

Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна цього Договору становить 4 900,00 грн., крім того ПДВ 20% - 980,00 грн., разом з ПДВ 20% - 5 880,00 грн. (вартість Товару).

На виконання умов Договору, відповідно до Специфікації (Додаток №1 до Договору) позивач поставив відповідачу Товар, що підтверджується видатковою накладною № 65 від 30.10.2013 року на загальну суму 5 880,00 грн., яка складена та підписана уповноваженими представниками сторін та актом прийому-передачі продукції від 30.10.2013 року (копії містяться в матеріалах справи).

Пунктом 4.1.1. Договору передбачено, що оплата Товару здійснюється відповідачем впродовж 30-ти календарних днів з моменту отримання Товару, підписання Сторонами акту приймання-передавання Товару, та після реєстрації позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, а також не спростовано відповідачем, за переданий по вказаній накладній Товар відповідач не розрахувався.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №20/01/14 від 31.01.2014 року про сплату заборгованості за переданий товар.

З матеріалів справи вбачається, що 13.02.2014 року відповідач направив на адресу позивача відповідь на претензію по сплаті за поставлену продукцію № 551/01-42, відповідно до якої вказав на наявну суму основного боргу в розмірі 5 880,00 грн. та пені в розмірі 129,84 грн., при цьому вказував на не виділення коштів ДП "НЕК" "Укренерго" для розрахунків, керуючись ст.ст. 614, 617 Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що він звільняється від відповідальності.

Окрім того, у наданому відзиві на позовну заяву, в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що північна ЕС є відокремленим підрозділом державного підприємства та фінансується за рахунок державних коштів, у зв'язку із складним фінансовим становищем у державі фінансування ДП "НЕК "Укренерго" зменшено.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в розмірі 5880,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно п.8.3.2 Договору за прострочення проведення розрахунків відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Враховуючи, що сума боргу в частині стягнення пені відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення суми основного боргу, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 364,39 грн. обґрунтованими, такими, що підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 78,29 грн. 3% річних обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на юридичну допомогу в розмірі 700,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно п.6.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної вимоги позивача, тому відмовляє в її задоволенні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Національна енергетична компанія "Укренерго", в ос. Відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" НЕК "Укренерго" (61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12/14, код ЄДРПОУ 00131624) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Ікон-Трейд" (61072, м. Харків, вул. 23 Серпня, буд. 58-А, код ЄДРПОУ 30427275, р/р №2600583258711, ПАТ "БАНК "ГРАНТ", МФО: 351607) суму основного боргу в розмірі 5 880,00 грн., 364,39 грн. пені, 78,29 грн. 3 % річних та сплачений судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення витрат на юридичну допомогу в розмірі 700,00 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 02.06.2014 р.

Суддя С.А. Прохоров

справа №922/911/14