Рішення

від 20.05.2014 по справі 914/1150/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2014 р. Справа № 914/1150/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Гривняк Г.Т., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення №10013/0257 філії - Львівського облуправління АТ "Ощадбанк", м.Сокаль, Львівська область

до відповідача Державного підприємства "Борокський спиртовий завод", с.Борок, Сокальський район, Львівська область

про стягнення 82 440,73 грн. заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача Романова Н.В. - заступник начальника юридичного відділу Філії - Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" (довіреність №4799 від 17.06.2013р.);

Очабрук І.С. - головний юрисконсульт Територіального відокремленого без балансового відділення ( довіреність №4835 від 17.06.2013р.);

від відповідача не з»явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі територіального відокремленого безбалансового відділення №10013/0257 філії - Львівського облуправління АТ "Ощадбанк" подано позов до Державного підприємства "Борокський спиртовий завод" про стягнення 82 440,73 грн. заборгованості, з якої залишок прострочених платежів по відсотках 77 605,01 грн., пеня 4 835,72 грн.

Ухвалою суду від 07.04.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 23.04.2014р.

За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 23.04.2014р. відкладено розгляд справи на 20.05.2014р.

В судовому засідання 20.05.2014р. представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання повторно не запебезпечив, представник направив суду клопотання від 20.05.2014р. (вх. № 21566/14 від 20.05.2014р.) про відкладення розгляду справи в зв"язку з перебуванням у відрядженні.

Представники позивача заперечили проти відкладення розгляду справи, посилаючись на відсутність доказів у підтвердження обставин якими обґрунтовано клопотання.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду спору, заслухавши позицію представників позивача, суд дійшов висновку відсутності підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Нормами Господарського процесуального кодексу України не визначено вичерпного кола осіб, які можуть бути представниками в господарському процесі, а тому інтереси підприємства мають право представляти як директор, так і засновник, головний бухгалтер та інші особи як з числа працівників, так і з числа осіб, не пов'язаних з позивачем трудовими відносинами. При цьому, неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32-34 ГПК України ).

Відповідачем не подано належних доказів неможливості явки, як в дане судове засідання так і в попереднє судове засідання представника ДП «Борокський спиртовий завод» Чернявського Р.І., так і іншого представника, крім нього з числа як своїх представників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Крім того, у разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді .

Відкладення розгляду справи за обставин, визначених у ч.1 ст.77 ГПК України , є обов'язком лише за умови неможливості вирішення спору в даному судовому засіданні, в той час матеріалів справи є достатньо для вирішення спору по суті.

Дії представника відповідача спрямовані на умисне затягування судового процесу, що порушує права позивача та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Однак, відповідачем не було подано обґрунтованих пояснень неможливості надання відзиву, письмових пояснень, доказів якими він обґрунтовує свою позицію.

Відкладення розгляду справи при належному повідомленні сторін є правом суду, а не його обов'язком.

Таким чином, зважаючи на викладене та на обмеження суду при розгляді спору встановленим ст.69 ГПК України строком, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представників учасників судового процесу за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників позивача, суд,-

встановив:

02.04.2010р. між ВАТ "Ощадбанк" в особі керуючого філією, Сокальське відділення № 6333 ВАТ "Ощадбанк", (у зв'язку із державною реєстрацією змін до установчих документів ВАТ "Державний ощадний банк України" повне найменування банку змінено на Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"; Сокальське відділення № 6333 ВАТ "Ощадбанк" згідно Постанови правління АТ "Ощадбанк" від 27.03.2012р. №180, наказу начальника філії - Львівське обласне управління АТ "Ощадбанк" №205 від 29.03.2012р. проведено реорганізацію філії - Сокальське відділення №6333 АТ "Ощадбанк" шляхом перетворення у територіально відокремлене без балансове відділення І типу, відкрите на балансі філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" з внутрішньобанківським порядковим номером №10013/0257; далі - Позивач) та Державним підприємством "Борокський спиртовий завод" (далі - відповідач) укладено договір кредитної лінії №2062-2698/5, за яким сторони погодили суму максимального ліміту кредитування в розмірі 500 000,00 грн., під 25 % річних за користування кредитом. Кредит надавався у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 02.04.2011р. (далі - кредитний договір).

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.09.2011р. у справі №5015/4612/11 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задоволено частково, стягнуто з боржника - Державного підприємства "Борокський спиртовий завод" в особі правонаступника, згідно наказу Міністерства аграрної політики України від 17.08.2010р. № 498, Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" на користь стягувача- Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" (м.Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129) 462 622,52 грн. заборгованості за строковим кредитом, 4 752,97 грн. заборгованості за простроченим кредитом, 2 946,84 грн. заборгованості по відсотках за період з 01.09.2011р. по 15.09.2011р., 5001,05 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № 2062-2698/5 від 02 квітня 2010р. звернуто стягнення на предмет застави за договором застави товарів в обороті від 02.04.2010р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "Державний Ощадний банк України" (правонаступник ВАТ "Державний ощадний банк України) та Державним підприємством "Борокський спиртовий завод", спирт етиловий ректифікований "Люкс" кількістю 16000 дал., шляхом продажу у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про заставу".

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2011р. рішення господарського суду Львівської області від 15.09.2011р. у справі №5015/4612/11 змінено, п.1 резолютивної частини рішення викладено в редакції відповідно до якої позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково, за рахунок відповідача-1. З пункту 2 резолютивної частини рішення виключено слова "…в особі правонаступника, згідно з наказом Міністерства аграрної політики України від 17.08.2010 № 498, Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (07400, вулиця Гагаріна, 16, м. Бровари, Київської області, код ЄДРПОУ 37199618)". Резолютивну частину рішення доповнено пунктом 6, відповідно до якого провадження у справі щодо відповідача-2 -Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" припинено. В решті рішення господарського суду Львівської області від 15.09.2011 у справі №5015/4612/11 залишено без змін.

Як стверджує позивач у позовній заяві та його представники в судовому засіданні, станом на час звернення з даним позовом до суду, рішення господарського суду Львівської області від 15.09.2011р. у справі № 5015/4612/11 не виконано, просить суд стягнути з відповідача залишок прострочених платежів по відсотках в розмірі 77 605,01 грн., посилаючись на п.п.2.7.7, 2.7.2, 5.3.2 кредитного договору та 4835,72 грн. 72коп. пені відповідно до п.7.1.1. кредитного договору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши представників позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України , однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст.345 ГК України ).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України , якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України ).

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України , за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2010р. між ВАТ "Ощадбанк" в особі керуючого філією, Сокальське відділення № 6333 ВАТ "Ощадбанк" (далі - Позивач) та Державним підприємством "Борокський спиртовий завод" (далі - Відповідач) укладено договір кредитної лінії №2062-2698/5, за яким сторони погодили суму максимального ліміту кредитування в розмірі 500 000,00 грн., під 25 % річних за користування кредитом. Кредит надавався у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 02.04.2011р.

Оскільки відповідач свої зобов»язання по погашенню кредиту виконував не в повному обсязі, рішенням господарського суду Львівської області від 15.09.2011р. у справі №5015/4612/11 з врахуванням редакції постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2011р. позовні вимоги ПАТ "Державний ощадний банк України" задоволено частково, стягнуто з боржника - Державного підприємства "Борокський спиртовий завод" (80033, Львівська область, Сокальський район, с. Борок, код ЄДРПОУ 00374746) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства "Державний Ощадний банк України" (м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г, код ЄДРПОУ 00032129) 462 622,52 грн. - заборгованості за строковим кредитом, 4 752,97 грн. - заборгованості за простроченим кредитом, 2 946,84 грн. - заборгованості по відсотках за період з 01.09.2011р. по 15.09.2011р., 5001,05 грн. -державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № 2062-2698/5 від 02 квітня 2010р. звернуто стягнення на предмет застави за договором застави товарів в обороті від 02.04.2010р., укладеним між Публічним акціонерним товариством "Державний Ощадний банк України" (правонаступник ВАТ "Державний ощадний банк України) та Державним підприємством "Борокський спиртовий завод": спирт етиловий ректифікований "Люкс" кількістю 16000 дал., шляхом продажу у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про заставу".

Обгрунтовуючи свою вимогу про стягнення залишку прострочених платежів по відсотках в розмірі 77605,01 грн. позивач покликається на те, що відповідно до п.2.7.2 укладеного між сторонами кредитного договору передбачено, що проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за цим договором. При нарахуванні процентів день видачі кредиту приймається до розрахунку як один повний день користування кредитом, а день повернення кредиту (його частини) до розрахунку процентів не включається.

Нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту (або його частини) проценти повинні (з урахуванням положень п.2.7.4 цього договору) бути сплачені позичальником не пізніше 10-го календарного дня місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту (п.2.7.3 кредитного договору).

Додатковим договором від 01.11.2013р. до договору кредитної лінії №2062-2698/5 від 02.04.2010р. внесено зміни до кредитного договору, за яким сторони домовились припинити нарахування процентів за користування кредитом, які нараховуються на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом, та нарахування комісійної винагороди, яка зазначена у п.2.7.2 кредитного договору, починаючи з 01.11.2013р.

03.04.2014р. позивач звернувся до відповідача з претензію за № 211-юр з вимогами щодо погашення простроченої несплаченої суми кредиту, нарахованих та несплачених відсотків та пені, яка залишена відповідачем без задоволення.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, договору. Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у договорі встановлений строк виконання зобов'язання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 5.3.2 кредитного договору, позичальник зобов»язувався точно в строки, обумовлені цим договором, погашати кредит та своєчасно у визначені цим договором строки сплачувати плату (проценти) за користування кредитом, а у випадку неналежного виконання взятих на себе зобов»язань за цим договором на першу вимогу Банку (позивача) сплатити штрафні санкції, як це передбачено в договорі, а також у повному обсязі всі інші платежі та відшкодувати завдані збитки.

Оскільки відповідачем не було виконано належним чином своїх зобов»язань, та не сплачено проценти за користування кредитом за березень-жовтень 2013р., позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті процентів в розмірі 77 605,01грн. відповідно до поданого суду розрахунку.

Пунктом 7.1.1. кредитного договору передбачено, що за порушення взятих на себе зобов»язань з повернення суми кредиту, комісійних винагород та своєчасної сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов»язується сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня ), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності , невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.4 ст. 231 ЦК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України , пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч.1 ст.550 ЦК України ). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України ). Одним з правових наслідків порушення зобов'язання ст. 611 ЦК України визначає сплату неустойки. Статті 231 , 232 ГК України також передбачають можливість договірного визначення пені як штрафної санкції за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань.

Загальна позовна давність відповідно до ст.257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч.ч. 1, 5 ст.261 ЦК України , перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Як випливає з матеріалів справи і встановлено судом, позов щодо стягнення процентів за користування кредитом та пені заявлено в межах позовної давності.

Стаття 258 ЦК України у ч.2 передбачає спеціальну позовну давність в один рік, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), хоча сторони відповідно до ст.259 ЦК України за домовленістю збільшили в п.9.1. кредитного договору позовну давність для всіх грошових зобов»язань позичалька (відповідача) (в тому числі, але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування ним, комісійних винагород, штрафних санкцій, неустойки, пені та інших платежів), що передбачені умовами цього договору.

Пунктом 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" із змінами та доповненнями від 17.12.2013р. із змінами та доповненнями, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України , за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Таким чином вимога позивача про стягнення 4 835,72 грн. пені за період з березня 2013р. по жовтень 2013р. включно відповідно до поданого суду розрахунку є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст.599 ЦК України за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на подання позову про стягнення прострочених платежів по відсотках та пені.

Згідно поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18536690 ДП "Борокський спиртовий завод" станом на 15.04.2014р. перебуває в ЄДР, відомості щодо припинення його підприємницької діяльності та виключення з ЄДР відсутні.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання по кредитному договору, заборгованість в добровільному порядку не сплатив, заходів щодо погашення заборгованості не вжив, позовних вимог належними та допустимими доказами не спростував, відтак позовні вимоги, з врахуванням вищенаведених правових норм, є обґрунтованими і підлягають до задоволення повністю.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст.43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням № 56323439 (#56323439) від 20.03.2014р. на суму 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.11, 257, 258, 259, 261, 526, 530, 549, 550, 551, 599, 610-612, 627-629, 1054 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 35, 43, 49, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Борокський спиртовий завод») с.Борок, Сокальський район, Львівська область, ідентифікаційний код 00374746) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі територіально відокремленого безбалансового відділення №10013/0257 філії Львівського облуправління АТ «Ощадбанк» (вул.Шептицького, 29, м.Сокаль, Львівська область, ідентифікаційний код 09325703) залишок прострочених платежів по відсотках в сумі 77 605,01 грн., пеню в сумі 4 835,72 грн., а також 1 827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

5. Згідно вимог ст.87 ГПК України повний текст рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням сторонам, які не були присутні у судовому засіданні.

Повний текст рішення

виготовлено 26.05.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.