Рішення

від 27.05.2014 по справі 910/5341/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5341/14 27.05.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місан»

про стягнення 5 127,18 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Дзюба Г.Є. за довіреністю б/н від 31.12.2013 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Місан» (далі - відповідач) про стягнення 6 040,59 грн., з яких: 4 993,92 грн. основного боргу, 47,89 грн. 5 % річних та 998,78 грн. штраф 20 %. Також, позивач просить суд витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між ним та відповідачем договору поставки позивач поставив останньому товар, який в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем не був оплачений належним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2014 р. порушено провадження у справі № 910/5341/14, її розгляд призначено на 23.04.2014 р.

У судовому засіданні 23.04.2014 р. позивач подав уточнюючий розрахунок ціни позову, відповідно до якого просив стягнути з відповідача 5 127,18 грн., з яких: 4 086,54 грн. - суми основного боргу, 41,86 грн. - 5 % річних та 998,78 грн. - 20 % штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні 23.04.2014 р. позов підтримав у повному обсязі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, на виконання вимог ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/5341/14 від 31.03.2014 р. подав документи.

В судове засідання призначене на 23.04.2014 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/5341/14 від 31.03.2014 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, клопотань і заяв не подав і не надіслав.

При цьому, судом на підставі даних Єдиного державного реєстру інформаційного ресурсу http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html встановлено, що місцезнаходженням відповідача, як на дату звернення позивача до суду з даним позовом, так і дату судового засідання 23.04.2014 р. значиться: 01032, м. Київ, вулиця Льва Толстого, будинок 25.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 27.05.2014 р.

16.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до змісту якої просив стягнути з відповідача 5 127,18 грн. заборгованости, а саме: 4 086,54 грн. - суми основного боргу, 41,86 грн. - 5 % річних та 998,78 грн. - 20 % штрафу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 27.05.2014 р. підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, поданої 16.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва.

У судовому засіданні 27.05.2014 р. судом з урахуванням приписів ст. 22 ГПК України було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим вони розглядаються в її редакції, відповідно має місце нова ціна позову.

Представник відповідача в судове засідання 27.05.2014 р. не з'явився, документів, витребуваних судом не надав, про причини неявки суду не повідомив.

У судовому засіданні 27.05.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.2013 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено Договір поставки № БІ 121330, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити і передати замовлений товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити поставлений товар у відповідності з вимогами даного Договору.

Згідно з п. 4.4. Договору, постачання товару здійснюється зі складу постачальника в межах асортименту та кількості, визначених в накладних у зазначену адресу за рахунок постачальника.

У відповідності до п.п. 2.1., 2.2. Договору, його загальна сума складається з вартості товару, поставленому покупцю за всіма накладними. Ціна, кількість та асортимент кожної партії товару узгоджується сторонами і зазначаються в накладних. Ціна за товар зазначається в гривнях з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 10.1. Договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 р. Після закінчення встановленого строку даний Договір продовжує діяти до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань.

В силу п.п. 5.1., 5.2. Договору оплата проводиться покупцем протягом 21 календарного дня, рахуючи з моменту виконання поставки відповідної партії товару. Датою оплати товару є дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 993,92 грн. на підставі наступних видаткових накладних: № 15255/18194 від 15.11.2013 р. на суму 4 365,42 грн. та № 15782/18771 від 22.11.2013 р. на суму 628,50 грн.

Позивачем додано до позовної заяви надану відповідачем генеральну довіреності б/н від 07.11.2013 р. на отримання товарно-матеріальних цінностей (алкогольних напоїв).

На підтвердження суми боргу позивачем також надано двосторонньо підписаний та скріплений печатками сторін Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.11.2013 р. по 12.03.2014 р.

Листом від 13.01.2014 р., позивач звернувся до відповідача з претензією № 145 про погашення суми заборгованості у розмірі 4 993,92 грн., проте відповіді на вказану претензію, як і задоволення відповідних вимог позивач не отримав.

У свою чергу відповідач за вказаний товар своєчасно не розрахувався, проте повернув позивачу товар на суму 907,38 грн., що підтверджується накладною на повернення товару № 282 від 17.03.2014 р.

З огляду на зазначене, як стверджує позивач, у відповідача утворився борг перед ним в сумі 4 086,54 грн., у зв'язку з чим, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, пунктом 5.1. Договору передбачено, що покупець зобов'язався сплатити вартість товару протягом 21 календарного дня з моменту виконання поставки відповідної партії товару.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним товари, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві повністю їх вартості, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

При цьому, стосовно нарахованого позивачем відповідачу штрафу у розмірі 998,78 грн., що становить 20 % від суми неналежно виконаного зобов'язання та 5 % річних у розмірі 41,86 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Поняттю «штраф» дано визначення ч. 2 ст. 549 ЦК України, відповідно до якого штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктами 7.3., 7.7. Договору встановлено, що штрафні санкції за порушення умов даного Договору нараховуються та стягуються за весь час існування порушення. За користування грошовими коштами постачальника, яке може відбуватися, у зв'язку з простроченням покупця оплати за товар. Постачальник вправі вимагати від покупця сплати 5 % річних від простроченої суми за весь час прострочення. В разі, якщо затримка по оплаті коштів постачальнику за придбаний покупцем товар становитиме 45 і більше календарних днів, покупець повинен сплатити постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості неоплаченого товару.

Позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 998,78 грн., що становить 20 % від суми неналежно виконаного зобов'язання, розрахунок якого є вірним.

Крім того, згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Відповідно до змісту заяви про зменшення позовних вимог, поданої 16.05.2014 р. позивачем через відділ діловодства господарського суду міста Києва, останнім нараховано відповідачу 5 % річних у розмірі 41,86 грн. розрахунок яких є вірним.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором зобов'язання щодо оплати вартості поставленого йому товару, що зумовило нарахування 20 % штрафу та 5 % річних позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, враховуючи ціну позову, мінімальний розмір судового збору, що підлягає сплаті у 2014 році з позовів майнового характеру, на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн., покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Місан» (03028, місто Київ, проспект Науки, будинок 30, код ЄДРПОУ 38744597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (84601, Донецька обл., місто Горлівка, Центрально-міський район, вулиця Озерянівська, будинок 2, код ЄДРПОУ 35871504) 4 086 (чотири тисячі вісімдесят шість) грн. 54 коп. основного боргу, 998 (дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 78 коп. штрафу, 41 (сорок одну) грн. 86 коп. 5 % річних та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.06.2014 р.

Суддя В.С. Ломака