Рішення

від 14.02.2014 по справі 917/2313/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2014 р. Справа № 917/2313/13

за позовом Прокурора Полтавського району, адреса: вул.М.Бірюзова, 32, м.Полтава, 36007 в інтересах держави

до 1.Чорноглазівської сільської ради, адреса: вул. Миру, 1, с.Чорноглазівка, Полтавського району, 38710

2.Фізичної особи - підприємця - ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Відділ держземагенства у Полтавському районі Полтавської області, вул. Шевченка,5, м. Полтава, 36000

про визнання незаконним та скасування рішення 5 сесії 6 скликання Чорноглазівської сільської ради від 13.05.2011 року та визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту

представників сторін:

від позивач: Іценко М.В., посв. № 019615 від 13.08.13р.

від відповідачів: 1. сіл.гол. Іщенко О.М. посв. № 1, ОСОБА_4, дов. № 340 від 19.12.13р.; 2. ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2 від 26.02.99р.

від третьої особи: Чорна М.В., дов. № 04-04/3 від 08.01.14р.

Суть спору: Розглядається позовна заява про визнання незаконним та скасування рішення 5 сесії 6 скликання Чорноглазівської сільської ради від 13.05.2011 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування землею (право земельного сервітуту) Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на земельну ділянку площею - 15,0754 га (рілля) та укладання договору земельного сервітуту, визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 23.06.2011 року, укладеного між Фізичною особою підприємцем - ОСОБА_1 та Чорноглазівською сільською радою на земельну ділянку площею 15,0754 га., кадастровий № 5324086901:01:001:0130 (договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.06.11р. за № 532400004000306), Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 повернути земельну ділянку загальною площею 15,0754 га (кадастровий номер 5324086901:01:001:0130) до земель запасу Чорноглазівської сільської ради, вул. Миру, 1, с.Чорноглазівка, Полтавського району, 38710, ідентифікаційний код 21046526.

Позивач на вимогах наполягає.

Відповідач 1 у відзиві позов не визнає, посилаючись зокрема на те, що з метою поповнення бюджету сільської ради, використання земельних ділянок за цільовим призначенням, Чорноглазівською сільською радою було заключено договір по встановленню земельного сервітуту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки на підставі ст. 134 Земельного кодексу України у 2010р.-2012р. органи місцевого самоврядування надавали земельні ділянки через заключення договорів по встановленню земельних сервітутів. Враховуючи ст. 402 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно ст. 99 Земельного кодексу України зазначений перелік земельних сервітутів в тому числі і інші земельні сервітути.

У відзиві зазначено, що керуючись ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 12 Земельного кодексу України, ст. 402 Цивільного кодексу України на сесіях сільської ради було вирішено передати земельну ділянку в користування на умовах земельного сервітуту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, як іншого земельного сервітуту.

Як зазначає відповідач 1, укладання договору про встановлення земельного сервітуту відбувається після розробки технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування землею згідно ст. 25 Закону України «Про землеустрій» без розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, про що неодноразово юридичний сектор Держземагенства України висвітлював в журналі «Землевпорядний вісник».

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 677 (на той час діючої), проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблялись, якщо відбувалась: 1) зміна цільового призначення, 2) зміна площі, конфігурації земельної ділянки.

В данному випадку, як вказує відповідач 1, вихідними даними були схеми земельної ділянки з документації по перерозподілу між землевласниками і землекористувачами (перерозподіл), де були поконтурно зазначені земельні ділянки із площами, конфігурацією і цільовим призначенням.

На даний час в Законі України «Про землеустрій» (ст. 55-1) існує такий вид документації із землеустрою, як технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право суборенди, сервітуту, що є підтвердженням, що для укладання договору про встановлення земельного сервітуту, розробляти проект не потрібно.

Відповідач 1 стверджує, що щорічно до бюджету сільської ради надходили кошти за користування земельним сервітутом в сумі 12026,70 грн. в повному обсязі, заборгованості по сплаті не було.

Відповідач 2 позов не визнає, посилаючись у запереченні на те, що Рішенням 3 сесії 6 скликання Чорноглазівської сільської ради від 04.02.11р. ФОП ОСОБА_1 отримав дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування земельною ділянкою (право земельного сервітуту) в с. Чорноглазівка Полтавського району орієнтовною площею 15,70 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

18.02.11р. між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_6, яка діє на підставі ліцензії Держземагенства України НОМЕР_3 від 07.09.07р. (на той час) укладено договір № 110-02/11 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування земельною ділянкою (право земельного сервітуту) в с. Чорноглазівка Полтавського району орієнтовною площею 15,70 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Як зазначає відповідач 2, вартість данного виду робіт була оплачена ним в повному обсязі в сумі 1500,00 грн., про що свідчить квитанція від 18.02.11р. (а.с. 40).

Рішенням 5 сесії 6 скликання від 13.05.11р. було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування земельною ділянкою (право земельного сервітуту) в с. Чорноглазівка Полтавського району 15,0754 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та укладання договору земельного сервітуту.

23.06.11р. між ФОП ОСОБА_1 та Чорноглазівською сільською радою в особі сільського голови Іщенко О.М. було укладено договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 15, 0754 га в с. Чорноглазівка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на термін 5 років. Плата за користування земельним сервітутом в сумі 6848,92 грн. (3% від нормативної грошової оцінки с. Чорноглазівка).

Відповідач 2 наголошує, що згідно ст. 98 Земельного Кодексу України земельні сервітути можуть передаватися в обмежене платне або безоплатне користування, у договорі розрахунок здійснений згідно Податкового кодексу України ст. 288.5.1 «Орендна плата», де розмір орендної плати не може бути меншим: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку (0,1% від нормативної грошової оцінки), що становить 228,30 грн. за земельну ділянку площею 15,0754 га. Отже, зазначає відповідач 2, плата по данному договору за користування земельною ділянкою в 30 разів більша за мінімально допустиму згідно чинного законодавства.

Відповідач 2 вказує, що в 2012р. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.11р. за № 1185 щодо застосування коефіціента 1,756 сума плати за користування земельною ділянкою була проіндексована, з суми 6848,92 грн. стала 12026,70 грн. Щорічно до бюджету сільської ради відповідач 2 сплачував плату за користування земельною ділянкою площею 15,0754 га в повному обсязі добросовісно та своєчасно, про що свідчить довідка Чорноглазівської сільської ради від 16.12.13р.

Відповідач 2 зазначає, що отримав земельну ділянку площею 15,0754 га в користування по договору сервітуту не оброблену (не орану, частково забур'янену). За період користування земельною ділянкою з 23.06.11р. по 20.12.13р. з метою збереження, поліпшення родючого шару грунту він не одноразово (щорічно) вносив мінеральні та органічні добрива. У вересні 2013р. земельну ділянку площею 15,0754 га в с. Чорноглазівка засіяв озимою пшеницею на що затратив 36000,00 грн. Акт обстеження земельної ділянки додається.

Третя особа в листі від 30.01.14р. № 0404/226 повідомляє, що відповідно до пояснювальних записок (копії додаються), технічна документація по перерозподілу земель між землекористувачами на території Чорноглазівської сільської ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області і матеріали по коректуванню технічної документації по перерозподілу земель між землекористувачами на території Чорноглазівської сільської ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області розроблені відповідно до Постанови Верховної ради Української РСР від 18.12.90р. № 565-ХІІ «Про земельну реформу» та завдання виданного Чорноглазівською сільською радою і затвердженого Полтавською районною радою - Державним підприємством «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Строк вирішення спору продовжено згідно ч. 3 ст. 69 ГПК України.

В судовому засіданні 05.02.14р. оголошено перерву до 10.02.14р. до 11-45 годин.

Повний текст рішення виготовлено та підписано у відповідності ст. 84 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, суд встановив.

Рішенням 5 сесії 6 скликання Чорноглазівської сільської ради Полтавського району від 13.05.2011 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування землею (право земельного сервітуту) площею 15,0754 га, що знаходиться в с. Чорноглазівка Полтавського району для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - ФОП ОСОБА_1

23.06.2011 року, на підставі вказаного рішення, Чорноглазівською сільською радою укладено договір з ФОП ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту, на загальну площу земельної ділянки - 15,0754 га, кадастровий номер земельної ділянки 5324086901:01:001:0130.

Відповідно до п. 4.1 договору земельний сервітут є строковим.

Відповідно до п. 5.1, п. 5.2 цього договору користування земельною ділянкою площею 15,0754 га «Володарем сервітуту» є платним. Плата за встановлення сервітуту вноситься «Володарем сервітуту» у грошовій формі в розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а саме 6848,92 грн. щорічно. У разі зміни в платі за землю, плата за встановлення сервітуту змінюватиметься у відповідному процентному відношенні. Плата за встановлення сервітуту вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на рахунок в місцевий бюджет Чорноглазівської сільської ради не пізніше 25 числа звітного (податкового) місяця.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що прокуратурою Полтавського району із залученням спеціалістів Державної інспекції сільського господарства в Полтавській області проведено перевірку з питання додержання вимог земельного законодавства при використанні земель запасу та резервного фонду. Перевіркою встановлено, що 13.05.2011 року 5 сесією 6 скликання Чорноглазівської сільської ради прийнято рішення, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування землею (право земельного сервітуту) ФОП ОСОБА_1 на земельну ділянку площею - 15,0754 га (рілля) та укладання договору земельного сервітуту. На підставі вказаного рішення між Чорноглазівською сільською радою та ФОП ОСОБА_1 23.06.2011 року укладено договір про встановлення земельного сервітуту. Відповідно до умов вказаного договору відповідачу - 2 передано право обмеженого користування земельною ділянкою площею 15,0754 га, кадастровий № 5324086901:01:001:0130 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), що знаходиться в с. Чорноглазівка на території Чорноглазівської сільської ради Полтавського району (землі запасу). Передача земельної ділянки відбулась на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування землею.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції на момент підписання договору) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Всупереч вимогам ст. 123 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розроблено не було.

Відповідно до вимог ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Ця процедура дотримана не була.

З врахуванням викладеного, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши додані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини, що виникли, регулюються положеннями глави 16 Земельного кодексу України та глави 32 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Аналогічні положення містяться в статті 100 Земельного кодексу України, відповідно до якої сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Статтею 98 Земельного кодексу України встановлено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею (частина 3 статті 98 Земельного кодексу України).

Частиною 1 статті 404 Цивільного кодексу України встановлено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Статтею 99 Земельного кодексу України встановлено, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельних сервітутів, зокрема, таких як інші земельні сервітути.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 міг задовольнити потреби (користування земельною ділянкою) шляхом укладення з відповідачем 1 договору оренди.

Крім того, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом.

ФОП ОСОБА_1 не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки, тобто, не є суб'єктом правовідносин, що виникають з приводу встановлення земельного сервітуту.

У листі від 01.01.2010 року "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами" Вищий господарський суд роз'яснює, що судам необхідно перевіряти повноваження відповідних органів, на виконання рішень яких було укладено спірний договір, щодо вирішення питань регулювання земельних відносин і вилучення земельних ділянок.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що відповідач 1 при прийнятті спірного рішення та укладенні договору вийшла за межі наданих повноважень з наступних підстав.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради здійснюють передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону та в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Крім цього, відповідно до ст. 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції на момент підписання договору) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно п. 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Kабінету Mіністрів України від 26 травня 2004 року № 677, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.

З матеріалів справи вбачається, що Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в порушення ст. 123 ЗК України надано земельну ділянку площею 15,0754 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), яка знаходиться в межах с. Чорноглазівка Чорноглазівської сільської ради Полтавського району (землі запасу) без розроблення проектів землеустрою, оскільки на час прийняття спірного рішення, межі земельної ділянки площею 15,0754 га визначено в натурі не було.

Відповідачами не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність всіх обставин та підстав для встановлення відповідачем 1 за спірним рішенням земельного сервітуту, а саме наявність у власності чи користуванні відповідача 2 земельної ділянки - суміжної (сусідньої) із земельної ділянкою, щодо якої встановлено земельний сервітут за спірним рішенням, які підтверджували б необхідність встановлення земельного сервітуту для відповідача 2, як власника чи землекористувача суміжних (сусідніх) земельних ділянок, щоб усунути недоліки таких своїх земельних ділянок, тощо.

Таким чином, відповідачем 1 фактично за спірним рішенням надано відповідачу 2 земельну ділянку у строкове користування без дотримання встановленої процедури та підстав, визначених чинним законодавством України, а не встановлено земельний сервітут щодо такої земельної ділянки, як йдеться у самому спірному рішенні.

За таких обставин, суд вважає, що оспорюване рішення в частині встановлення земельного сервітуту було прийнято Чорноглазівською сільською радою із порушенням положень Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, інших нормативно-правових актів за відсутності відповідних підстав.

Як зазначено вище, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом (частина 1 статті 401 Цивільного кодексу України).

Відповідачами не доведено неможливість задоволення потреб фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 іншим способом, ніж встановлення сервітуту. Зазначене вказує на те, що договір сервітуту укладений з порушенням норм чинного земельного законодавства. Передача земельної ділянки повинна була проводитись на умовах оренди в порядку, визначеному ст. ст. 124, 134 Земельного кодексу України та згідно положень Закону України "Про оренду землі".

Згідно ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Визнання недійсним рішення Чорноглазівської сільської ради від 13.05.2011 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування землею (право земельного сервітуту) фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 на земельну ділянку площею - 15,0754 га (рілля) та укладання договорів земельного сервітуту, тягне за собою визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 23.06.2011 року, укладеного між Чорноглазівською сільською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 15,0754 га, кадастровий № 5324086901:01:001:0130 (договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.06.2011 року за № 532400004000306), оскільки договір про встановлення земельного сервітуту укладений між відповідачами 23.06.2011 року на підставі спірного рішення.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 216 ЦК України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Оскільки спірний правочин не відповідає вимогам закону відповідно до ч. 2 ст. 203 і ст. 215 ЦК України, суд дійшов висновку, що він має бути визнаний недійсним в судовому порядку.

Частиною третьою статті 207 ГК України передбачено, що у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до п. 2.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 р., якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє.

Таким чином, вимоги прокурора Полтавського району є обґрунтованими та правомірними, підтвердженими документальними доказами, відповідачами не спростовані, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи прокурора в частині непроведення земельних торгів з посиланням на ст. 134 Земельного кодексу України судом не приймаються, оскільки на момент прийняття оспорюваного рішення та правочину механізм їх проведення не був розроблений (див. Закон України "Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку проведення земельних торгів у формі аукціону" № 5077-17 від 05.07.2012 року, який набрав чинності 19.08.2012 року).

Згідно ч. 3 ст. 49 ГПК судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Положенням п. 4. 6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. визначено, що, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Представник відповідача в судовому засіданні 14.02.14р. та заявою (вх. №1606 від 10.02.14р.) просить суд відстрочити виконання рішення до 15.08.14р., в зв"язку з тим, що ним у 2013р. під урожай 2014р. була посіяна пшениця на земельній ділянці площею 15,0754 га.

Представник позивача в судовому засіданні 14.02.14р. не заперечує проти надання відстрочки виконання рішення до 15.08.14р.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Статтею 121 ГПК України передбачено, зокрема, якщо при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони або за своєю ініціативою господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п.7.2. Постанови Пленуму ВГСУ №9 від 17.10.12р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне надати відстрочку виконання рішення до 15.08.14р.

На підставі матеріалів справи, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати незаконним та скасувати рішення 5 сесії 6 скликання Чорноглазівської сільської ради від 13.05.2011 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право обмеженого користування землею (право земельного сервітуту) Фізичної особи-підприємцю ОСОБА_1 на земельну ділянку площею - 15,0754 га (рілля) та укладання договору земельного сервітуту.

3. Визнати недійсним та припинити на майбутнє договір про встановлення земельного сервітуту від 23.06.2011 року, укладений між Чорноглазівською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 15,0754 га, кадастровий № 5324086901:01:001:0130 (договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Полтавському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.06.2011 року за №532400004000306).

4. Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 повернути земельну ділянку загальною площею 15,0754 га (кадастровий номери 5324086901:01:001:0130) до земель запасу Чорноглазівської сільської ради, вул. Миру, 1, с.Чорноглазівка, Полтавського району, 38710, ідентифікаційний код 21046526.

5. Стягнути з Чорноглазівської сільської ради, вул. Миру, 1, с.Чорноглазівка, Полтавського району, Полтавської області, 38710, ідентифікаційний код 21046526 в доход Держбюджету України, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтава (м. Полтава), 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38019510, рахунок отримувача 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001 - 1 827,00 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 в доход Держбюджету України, отримувач коштів УДКСУ у м. Полтава (м. Полтава), 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38019510, рахунок отримувача 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, код класифікації доходів бюджету 22030001 - 1 827,00 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Надати відстрочку виконання п.4 резолютивної частини рішення до 15.08.14р.

Суддя О.В. Солодюк

У зв"язку з відрядженням судді повний текст рішення виготовлено та підписано 3 березня 2014 року.

Примітка: Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, визначеному ст. 93 ГПК України