Рішення

від 04.06.2014 по справі 372/4609/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4609/13-ц Головуючий у І інстанції Мора О.М. Провадження № 22-ц/780/3131/14 Доповідач у 2 інстанції Приходько Категорія 44 04.06.2014

РІШЕННЯ

Іменем України

04 червня 2014 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

при секретарі: Черепинець А.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРСІТІ» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 березня 2014 року за позовом прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Київській області, Регіонального відділення ФДМ України по Київській області до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_9, Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРСІТІ», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Обухівське» про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів та скасування їх державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування земельної ділянки,-

встановила:

у жовтні 2013 року прокурор в інтересах держави в особі позивачів Головного управління Держземагенства у Київській області, Регіонального відділення ФДМ України по Київській області звернувся до суду з даною позовною заявою, обґрунтовуючи яку зазначив, що прокуратурою Обухівського району Київської області 19 березня 2013 року за результатами перевірки додержання вимог земельного законодавства посадовими особами ПАТ «Обухівське» зареєстровано кримінальне провадження №42013100230000057 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365 КК України, яке об»єднано в одне провадження з іншими трьома провадженнями за №42012100230000026 та направлено для організації досудового розслідування до СВ Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області та на момент пред»явлення позову досудове розслідування за кримінальним провадженням триває.

В ході досудового розслідування кримінального правопорушення встановлено, що ПАТ «Обухівське» використовувало земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, загальною площею 1 327га., на підставі Державного акту ІІ-КВ №003263 від 16 лютого 1996 року, виданого на підставі рішення Нещерівської сільської Ради народних депутатів Обухівського району Київської області від 01 грудня 1995 року №5.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 10 вересня 2007 року №1199 вилучено із постійного користування ВАТ «Обухівське» земельну ділянку площею 12га., яка розташована в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, включено вилучену земельну ділянку до складу земель державної власності та надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам в кількості 6 чоловік для ведення особистого селянського господарства загальною площею 12га., за рахунок земель запасу державної власності в межах адміністративної території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Земельну ділянку вилучено на підставі листа голови правління ВАТ «Обухівське» від 07 вересня 2007 року №630, відповідно до якого правління ВАТ «Обухівське» погоджує вилучення зі складу земель постійного землекористування ВАТ «Обухівське» земельної ділянки, яка знаходиться в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району орієнтовною площею 12га., з метою для ведення громадянами особистого селянського господарства.

У подальшому розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 10 грудня 2007 року №1867 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 6 громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу державної власності в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області площею 11,1310га.

На підставі зазначеного розпорядження Обухівської райдержадміністрації Київської області відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_9 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки загальною площею 11,1310га.

Посилаючись на те, що досудовим розслідуванням встановлено вилучення земельної ділянка площею 12га., із постійного користування ВАТ «Обухівське» з порушенням законодавства, чинного на момент вилучення та передано у приватну власність відповідачам, прокурор просив позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 березня 2014 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 10 вересня 2007 року №1199 «Про вилучення земельної ділянки із постійного користування ВАТ «Обухівське» та надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам в кількості 6 чоловік для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності в адміністративних межах Нещерівської сільської ради».

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 10 грудня 2007 року №1867 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 6-ти громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель держаної власності в адміністративних межах Нещерівської сільської ради».

Визнані недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки видані на ім»я відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та скасовано їх державну реєстрацію.

Визнано недійсним договори купівлі-продажу земельних ділянок укладених між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАРСІТІ».

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 5,57га., вартістю 14053013,75 гривень для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223186200:02:006:0028, виданий ТОВ «СТАРСІТІ» та скасувати його державну реєстрацію.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 5,57га., вартістю 14053013,75 гривень для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області з кадастровим номером 3223186200:02:006:0029, виданий ТОВ «СТАРСІТІ» та скасувати його державну реєстрацію.

Витребувано із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРСІТІ» на користь держави в особі Головного управління Держземагентства у Київській області земельну ділянку загальною площею 11,1310га., що розташована в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ТОВ «СТАРСІТІ» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення незаконне та винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що посилання суду на порушення відповідачами норм Земельного кодексу не відповідає фактичним обставинам, що суд першої інстанції невірно оцінив докази, просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 березня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п.1.1 Статуту Публічного акціонерного товариства «Обухівське» в редакції від 12 жовтня 2011 року (далі - статут 2011 року) Публічне акціонерне товариство «Обухівське» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Обухівське», що засноване рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 05 травня 2006 року №14-25-7/1 шляхом перетворення державного підприємства радгосп-комбінат «Обухівський» у Відкрите акціонерне товариство «Обухівське».

Згідно з п. 4.1 Статуту в редакції 2006 року (далі - статут 2006 року) засновником ВАТ «Обухівське» є держава Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.

ПАТ «Обухівське» використовувало земельну ділянку для сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, загальною площею 1 327га., на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-КВ №003263 від 16 лютого 1996 року, виданого на підставі рішення Нещерівської сільської Ради народних депутатів Обухівського району Київської області від 1 грудня 1995 року №5.

Відповідно до листа №1713/6-16 від 28.08.2007 року голова Обухівської районної державної адміністрації Остринський В.К. звернувся з клопотанням до голови правління ВАТ «Обухівське» в зв»язку з численними зверненнями громадян до Обухівської РДА стосовно надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства погодити вилучення із постійного користування ВАТ «Обухівське» земельної ділянки орієнтовною площею 12га., що розташована на землях державної власності в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, з подальшим включенням її до земель запасу державної власності.

Як вбачається із листа голови правління ВАТ «Обухівське» від 7 вересня 2007 року №630, правління ВАТ «Обухівське» погодило вилучення зі складу земель постійного землекористування ВАТ «Обухівське» земельної ділянки, яка знаходиться в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району орієнтовною площею 12га., з метою для ведення громадянами особистого селянського господарства, в зв»язку з неможливістю її використання для товарного сільськогосподарського виробництва.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 10 вересня 2007 року №1199 вилучено із постійного користування ВАТ «Обухівське» земельну ділянку площею 12га., яка розташована в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області, включено вилучену земельну ділянку до складу земель державної власності та надано дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам в кількості 6 чоловік для ведення особистого селянського господарства загальною площею 12га., за рахунок земель запасу державної власності в межах адміністративної території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 10 грудня 2007 року №1867 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 6 громадянам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу державної власності в адміністративних межах Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області площею 11,1310га.

На підставі зазначеного розпорядження Обухівської райдержадміністрації Київської області відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_9 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки загальною площею 11,1310га.

В подальшому відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_9 на підставі договорів купівлі-продажу від 14 травня 2008 року, зареєстрованих в реєстрі за №№2392,2384,2376,2388,2380,2461, відчужили земельні ділянки, загальною площею 11,1310га., вартістю 28106027,5 гривень на користь відповідача о справі ТзОВ «СТАРСІТІ».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався ст.149 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинною станом на 20 червня 2007 року), відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Крім того, суд послався на п.п.9 п.9.4.10 Статуту 2006 року відповідно до якого Правління товариства приймає рішення щодо розпорядження майном товариства, а відповідно до п.п.3 п.9.3.11 Статуту в редакції 2006 р., Наглядова рада узгоджує всі питання, що стосується оренди, застави, відчуження майна.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що правлінням товариства рішення про вилучення земельної ділянки не приймалося, Наглядовою радою не узгоджувалося. Таке рішення приймалося одноособово головою ПАТ «Обухівське».

Відповідно до ст.17-1 Земельного кодексу України (в редакції станом на 20 червня 2007 року), до повноважень державних органів приватизації у галузі земельних відносин належить розпорядження земельними ділянками, на яких розташовані об»єкти, які підлягають приватизації.

Суд також встановив, що регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області жодного рішення щодо розпорядження спірними земельними ділянками не виносилось

Виходячи із встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що земельна ділянка площею 12га ., вилучена із постійного користування ВАТ «Обухівське» з порушенням законодавства, чинного на момент вилучення, а тому всі рішення щодо неї підлягають скасуванню, а державні акти на право власності на земельні ділянки на ім»я фізичних осіб визнанню недійсними.

Судова колегія погоджується із висновками суду в частині незаконності передачі земельних ділянок із користування ПАТ «Обухівське» у власність фізичних осіб оскільки не було згоди землекористувача на таке вилучення, однак вважає, що позов не підлягав задоволенню з наступних підстав.

Відповідачі у своїх запереченнях вказували на те, що будь-якого рішення Фонду державного майна України по Київській області щодо розпорядження спірними земельними ділянками не мало прийматись, оскільки на них відсутні будь-яке нерухоме майно, яке підлягає приватизації.

Ці доводи відповідачів позивач не спростував. Матеріали справи не містять доказів того, що на спірних земельних ділянках находилось будь-яке нерухоме майно, а тому згоди Фонду державного майна України по Київській області на розпорядження спірними земельними ділянками не вимагалось, а отже порушень ст. 17-1 ЗК України і не відбулось.

Крім того, судова колегія із матеріалів справи встановила, що 23 грудня 2013 року представником ТзОВ «СТАРСІТІ» подана заява про застосування строків позовної давності. Заява обґрунтовувалась тим, що про факт вилучення земельних ділянок із складу земель ПАТ «Обухівське» прокуратурі було відомо ще в 2006-2007 роках, до подачі позову до суду у жовтні 2013 року. Генеральною прокуратурою України проводилась перевірка по даному факту і 21 грудня 2007 року слідчим ОВС ГПУ Дембіцьким винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи (т.1 а.с.139,152).

Відхиляючи цю заяву, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», який набрав чинності з 15 січня 2012 року встановлено, що позов про визнання незаконним правового акта орану державної влади, органу Автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушене право власності або інше речове право особи, може бути подано протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом, тобто до 15 січня 2015 року. Виходячи із наведеної норми суд вважав, що прокурор дізнався про порушення земельного законодавства в 2012 році, а тому він протягом трьох років може пред»явити відповідний позов.

Проте із таким висновком суду в цій частині також не можна погодитись з наступних підстав.

Відповідно до ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом»якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Відповідно до вимог ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові - ч.4 ст.267 ЦК України. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов»язку.

Загальний строк позовної давності відповідно до ст.257 ЦК України становить 3 роки. Відповідач подав суду заяву про застосування судом позовної давності при вирішенні судом спору по суті. Відповідно до вимог ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно вимог ч.1 ст.8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N2,4,7 та 11 до Конвенції» N475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Терміни позовної давності, що є звичайним явищем в національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконують кілька завдань, у тому числі забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (судове рішення від 20 вересня 2011 р. у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Російської Федерації, п.570, та судове рішення від 22 жовтня 1996 р. у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, п.51).

Таким чином, вищезазначене дає підстави для висновку про те, що здійснення і захист цивільних прав тісно пов»язані з фактором часу. Цивільні правовідносини не існують абстрактно, а виникають, змінюються та припиняються у часі. Обмеження строку для розгляду спору стимулює учасників процесу до надання доказів, підвищує їх достовірність і тим сприяє встановленню судами істини, а відтак - ефективному поновленню порушеного права. Крім того, встановлення строку позовної давності сприяє стабілізації цивільних правовідносин, усуненню невизначеності у відносинах між їх учасниками.

Згідно із ч.2 ст.45 ЦПК України прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

За змістом ч.1 ст.46 ЦПК України органи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу, звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов»язки особи, в інтересах якої вони діють.

Отже, норми, установлені ч.1 ст.261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності, поширюються на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів; перебіг позовної давності в такому разі починається від дня, коли прокурор довідався або міг довідатися про порушення інтересів держави.

21 грудня 2007 року слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_10

Факту вилучення земельних ділянок зі складу земель ПАТ «Обухівське» надавалась оцінка Генеральною прокуратурою України в грудні 2007 року.

Враховуючи викладене колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що про порушення земельного законодавства посадовими особами ПАТ «Обухівське» органам прокуратури стало відомо за результатами перевірки в 2012 році. Даний висновок суду першої інстанції спростовується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи (т.1 а.с.150).

Відповідно до вказаних норм Цивільного Кодексу України право прокурора на пред»явлення позову виникло у 2007 році, коли йому стало відомо про відчуження земельної ділянки. Строк позовної давності за цими вимогами сплив 21 грудня 2010 року. Дія закону №4176-VI, на який послався суд, не розповсюджується на виниклі правовідносини, оскільки цей закон був прийнятий після спливу позовної давності.

Прокурором не заявлено клопотання про поновлення строків та не надано суду доказів поважності пропуску позовної давності.

Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку, що порушене право ПАТ «Обухівське» на користування спірною земельною ділянкою не підлягало захисту внаслідок спливу позовної давності.

Таким чином судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відому у задоволенні позову за спливом позовної давності.

На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.303,307,309,314,315 ЦПК України, колегія судів, -

вирішила :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРСІТІ» задовольнити. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 березня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства у Київській області, Регіонального відділення ФДМ України по Київській області до Обухівської районної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_9, Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРСІТІ», третя особа: Приватне акціонерне товариство «Обухівське» про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів та скасування їх державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування земельної ділянки, відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді