Рішення

від 03.06.2014 по справі 621/1390/14-ц

ЗМІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

621/1390/14-ц

2/621/618/14

РІШЕННЯ

іменем України

03 червня 2014 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Овдієнка В.В.

з участю секретаря Іванової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області про визнання права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

21.05.2014 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовною заявою, в якій просили: визнати за ОСОБА_2 (на 1/3 частку) та ОСОБА_1 (на 2/3 частки) право спільної часткової власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0553 Га, за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням "Обслуговування житлового будинку та господарських споруд" (кадастровий номер 6321755600:01:005:0096).

В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що згідно даних Державного акта серії І-ХР №091147, який видано 13 березня 2002 року виконкомом Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області, їм належить на праві спільної часткової власності земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням "Обслуговування житлового будинку та господарських споруд": ОСОБА_2 належить 1/3 частина вказаної ділянки загальною площею 0,018 Га.; ОСОБА_1 належить 2/3 частина вказаної ділянки загальною площею 0,037 Га.

Однак, вказаний вище Державний акт було видано спочатку на ім'я ОСОБА_1 на 2/3 частини, а вже після цього до нього були внесені зміни (дописки), згідно яких було доповнено відомості щодо власника 1/3 частини земельної ділянки ОСОБА_2.

Такі дописки були зроблені на підставі того, що вони стали власниками нерухомого майна (будинку), що розташований на вказаній земельній ділянці.

На даний час виникла необхідність у реєстрації їхнього права власності і вони вирішили звернутися до управління Держземагентства у Зміївському районі Харківської області з метою підтвердження їхнього права.

На їх звернення їм було надано наступну відповідь: Згідно книг реєстрації державних актів на право власності, постійного користування, договорів оренди станом на 29.12.2012 року у Відділі Держземагентства у Зміївському районі Харківської області обліковується державний акт на право приватної власності на землю за ОСОБА_2, ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку та допоміжних споруд по АДРЕСА_1, зареєстрований за №7963 від 13.09.2002року.

В той же час, ними було отримано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-6300816782013 від 27.12.2013 року, згідно даних якого земельній ділянці присвоєно кадастровий номер №6321755600:01:005:0096.

Тобто, на даний час склалася ситуація, що в зв'язку з дописками в 2002 році в Державному акті, їхнє право власності не підтверджується його змістом, оскільки такі дописки не засвідчені належним чином під час їх внесення, а тому підтвердити їхнє право на земельну ділянку, а саме факт належності їм земельної ділянки, вони можливості не мають, хоча фактично управлінням Держземагентства не оспорюється цей факт, що змушує їх звернутися до суду з цією заявою.

На даний час державну реєстрацію права власності на нерухоме майно здійснює Державна реєстраційна служба. Згідно Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію речових прав, які виникли до 01.01.2013 року та не були зареєстровані відповідно до законодавства, яке діяло на час їх виникнення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" було прийнято 1 липня 2004 року, тобто вже після внесення у 2002 році змін до їхнього Державного акту.

Крім того, факт надання їм вказаної земельної ділянки саме у зазначених частинах не підтверджується рішенням Комсомольської селищної ради від 30.08.2002 року №280, що є додатковою підставою для відмови у реєстрації їхнього права власності на землю.

З метою "узаконення" дописок до державного акту вони звертались до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просили: встановити факт належності ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності 1/3 частини земельної ділянки, площею 0,018 Га за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням "Обслуговування житлового будинку та господарських споруд" (кадастровий номер №6321755600:01:005:0096); встановити факт належності ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності 2/3 частин земельної ділянки, площею 0,037 Га за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням "Обслуговування житлового будинку та господарських споруд" (кадастровий номер №6321755600:01:005:0096).

Після отримання їх заяви, управлінням Держземагентства було направлено заперечення проти заяви з посиланням на те, що насправді виник спір про право, який повинен розглядатися в порядку позовного провадження, що змушує їх звернутися до суду з даним позовом.

Згадану вище заяву про вставлення факту було залишено без розгляду ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 28 квітня 2014 року по справі №621/818/14-ц.

Після цього вони звернулися до суду з цим позовом.

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та представник позивачів адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, від позову не відмовилися, подали заяви про проведення судового засідання за їх відсутністю, наполягали на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача - Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області в судове засідання не з'явився. Комсомольський селищний голова Діхтяр Д.М. надіслав заяву в якій позов визнав та просив розглянути справу за відсутністю представника селищної ради.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Даними свідоцтва про право власності на житло від 06.02.1995 року, свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Зміївською державною нотаріальною конторою 13.07.1999 року, технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить, відповідно 1/3 та 2/3 частки, житлового будинку АДРЕСА_1. (а. с. 11-13).

Спірною є земельна ділянка площею 0,0553 га, передана для обслуговування зазначеного вище житлового будинку та господарських споруд, розташована по АДРЕСА_1.

Рішенням виконавчого комітету Комсомольської селищної ради №280 від 30.08.2002 року, земельну ділянку площею 0,055 га, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташовану по АДРЕСА_1, передано у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 22).

Згідно Державного акту серії І-ХР №091147, виданого 13.09.2002 року виконкомом Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №7963, зазначена земельна ділянка, на підставі рішення виконкому Комсомольської селищної ради Зміївського району Харківської області №280 від 30.08.2002 року, належить: 1/3 частка, площею 0,018 га - ОСОБА_2; 2/3 частки, площею 0,037 - ОСОБА_1 (а. с. 9-10).

У зазначеному Державному акті частина відомостей вписана рукописним способом: відомості про власника земельної ділянки ОСОБА_2 та відомості щодо часток співвласників. Зазначені відомості не посвідчені належним чином, а визначення часток у праві власності зроблено без посилання на рішення, яким ці частки визначені. Рішення виконавчого комітету Комсомольської селищної ради №280 від 30.08.2002 року, на яке міститься посилання у Державному акті, містить лише розпорядження про передачу земельної ділянки площею 0,055 га, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, розташованої по АДРЕСА_1, у спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без визначення розміру часток.

13.09.2013 року виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд код КВЦПЗ 02.01. (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1, власниками якої є ОСОБА_2 - 1/3 частки та ОСОБА_1 - 2/3 часток. (а. с. 14-19).

За інформацією відділу Держземагентства у Зміївському районі Харківської області від 24.01.2014 року, а також за даними витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №ЗВ-6301048042013 від 27.12.2013 року, станом на 29.12.2012 року у відділі Держземагентства у Зміївському районі обліковується державний акт на право приватної власності на землю за ОСОБА_2, ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,0553 га, по АДРЕСА_1, зареєстрований за №7963 від 13.09.2002 року; земельній ділянці присвоєно кадастровий номер №6321755600:01:005:0096; державна реєстрацію земельної ділянки здійснено 27.12.2013 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 13.09.2013 року. (а. с. 20, 21).

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про Державний земельний кадастр" документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати законодавству.

Згідно із п. 2.9 "Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди земельної ділянки", затвердженої наказом Держкомзему України №43 від 04.05.1999 року, що втратила чинність у зв'язку із набранням чинності 01 січня 2013 року Законом України "Про Державний земельний кадастр" заповнення державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою покладається на Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" та його структурні підрозділи. Усі записи мають бути зроблені державною мовою, чітко і розбірливо, виправлення не допускаються. Заповнення вказаних документів здійснюється з використанням комп'ютерної техніки.

Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим Постановою КМУ від 17.10.2012 року № 1051, (п. 67) передбачено, що документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам: текст документів має бути написаний розбірливо; документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

З роз'яснень, викладених у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" вбачається, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України, шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст. 16 ЦК України) права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 126 ЗК України оформлення речових прав (права власності) на земельну ділянку оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За ч. 3 ст. 17 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення права на нерухоме майно та їх обтяжень та подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам встановленим цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

Таким чином, з 01 січня 2013 року ні у територіальних органів Держземагентства, ні в будь-яких інших установ немає повноважень щодо видачі державних актів на право власності на землю, а видача таких правовстановлюючих документів, як державні акти на право власності на землю, не передбачена.

Відповідно до п. 144 Порядку ведення Державного земельного кадастру, якщо факт невідповідності відомостей Державного земельного кадастру інформації, що міститься в документах, які є підставою для внесення таких відомостей, підтверджено, Державний кадастровий реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру безоплатно видає заявникові за його бажанням витяг, довідку з Державного земельного кадастру, викопіювання з картографічних матеріалів Державного земельного кадастру на заміну документа, в якому виявлено помилку.

Виправити помилку у Державному акті, відповідно до п. 1.4 Інструкції шляхом видачі територіальним органом Держземагентства нового Державного акту неможливо, оскільки відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження" повноваження щодо видачі правовстановлюючого документу на земельну ділянку перейшли до реєстраційної служби районного управління юстиції, та не передбачено видачу Державних актів на землю (видається свідоцтво про право власності), а тому відділ Держемагентства з 01.01.2013 року державні акти на земельну ділянку не видає і виправити помилку іншим шляхом неможливо.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення..

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до п. п. 2, 3 Прикінцевих положень до цього кодексу визнано таким, що втратив чинність Земельний кодекс України, 1991 року, закріплено, що Закони та інші нормативно-правові акти прийняті до набрання чинності цим Кодексом, діють в частині, що не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Право приватної власності - є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила".

Позивачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано докази того, що їм на праві спільної часткової власності (2/3 та 1/3 частки відповідно) належить житловий будинок та господарські споруди по АДРЕСА_1, а також, у таких самих частках, земельна ділянка з кадастровим номером 6321755600:01:005:0096, площею 0,0553 га, на якій розташований вказаний будинок з господарськими спорудами.

Водночас, наявні у позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, через вказані вище обставини, не дають їм змоги, будучи добросовісними набувачами, здійснювати своє право власності на вказану земельну ділянку, в тому числі здійснити державну реєстрацію права власності на неї відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження".

За таких обставин, невизнане право спільної часткової власності позивачів на земельну ділянку підлягає судовому захисту шляхом визнання права, а позовна заява ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання за ними права спільної часткової власності, відповідно на 2/3 та 1/3 частки зазначеної земельної ділянки, є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 1, 3, 4, 10, 11, 60, 169, ч. 2 ст. 197, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 (на 1/3 частку) та ОСОБА_1 (на 2/3 частки) право спільної часткової власності на земельну ділянку, загальною площею 0,0553 Га, за адресою: АДРЕСА_1, з цільовим призначенням "Обслуговування житлового будинку та господарських споруд" (кадастровий номер 6321755600:01:005:0096).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: