Постанова

від 26.05.2014 по справі 807/1463/14

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2014 рокум. Ужгород№ 807/1463/14

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.

при секретарі судового засідання - Шмідзен І.Ю.

за участю представників

позивача: Кіш А.С. (довіреність від 08.01.2014 року)

відповідача: Боднар М.М. (керівник підприємства)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "МІВАЛ 2011" про стягнення адміністративно - господарських санкцій у сумі 6475,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 травня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини Постанови. Постанова в повному обсязі складена 2 червня 2014 року.

Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "МІВАЛ 2011" (далі - відповідач, ТОВ "МІВАЛ 2011"), яким просить стягнути адміністративно - господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 6475,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, наведених у позовній заяві, просить стягнути з відповідача адміністративно - господарські санкції у сумі 6475,00 грн.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, просить відмовити у задоволенні такого, враховуючи те, що твердження позивача про не створення робочого місця для працевлаштування інваліда відповідачем не підтверджене доказами, адже, ТОВ "МІВАЛ 2011" вжито всіх заходів по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та виконання встановленого нормативу. Так, наказом по підприємству від 01.11.2013 року № 9 прийнято на роботу складальника верху взуття ОСОБА_3, якому висновком МСЕК встановлено інвалідність. Втім, при формуванні звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік бухгалтером підприємства не було вказано даного інваліда, оскільки такий працював тільки 2 місяці.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні з мотивів, наведених у поданому запереченні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного:

Частиною першою ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875 -XII (з подальшими змінами та доповненнями, далі - Закон 875), для підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно ч.1 ст. 20 Закону 875 підприємства (об'єднання), установи і організації, незалежно від форми власності і господарювання, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативами, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Матеріалами справи, зокрема, статистичним звітом відповідача "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік" (форма № 10-ПI), встановлено, що на підприємстві відповідача у звітному періоді не працювали інваліди у кількості, визначеній Законом (а.с.5). Згідно поданого відповідачем звіту, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 16 осіб, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях для інвалідів складає - 1 особа, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві - 0 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника - 6475,00 грн.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42 (зареєстровано в Мінюсті України 13.02.2007 року за № 117/13384) затверджено форму звітності N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцію щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 3.6 Інсрукції, у рядку 5 відображається середньорічна заробітна плата штатного працівника, яка розраховується за формулою (рядок 4 *1000: рядок 1), при цьому, згідно п. 3.7 Інструкції, у рядку 6 відображається сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен сплатити роботодавець у разі невиконання нормативу.

За наведених обставин та згідно вищенаведених положень Інструкції, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42, середньорічна заробітна плата штатного працівника складає - 6475,00 грн., а отже розмір санкцій за недотримання нормативу для працевлаштування двох інвалідів складає 6475,00 грн.

При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань і правил здійснення господарської діяльності та необхідності встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. При цьому учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. З огляду на викладене, оскільки відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, судом встановлено наявність підстав для застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону 875, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування визначені ч. 3 ст. 18 Закону 875, а саме: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Обов'язок державних органів щодо працевлаштування інвалідів виникає після виконання відповідачем обов'язку щодо створення робочих місць і надання інформації (яка передбачена законодавством про соціальну захищеність інвалідів) про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праці інвалідів. При цьому, із аналізу нормативно - правових актів щодо повноважень відповідних органів вбачається, що суб'єкти, визначені ст. 18 Закону 875, лише сприяють у працевлаштуванні інвалідів, а безпосереднє їх працевлаштування здійснюють роботодавці. Результатом працевлаштування відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України є укладення трудового договору між працівником (в даному випадку інвалідом) та власником підприємства або уповноваженим ним органом, тобто, безпосереднє працевлаштування інвалідів здійснюється роботодавцем (відповідачем).

Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування (затверджений постановою КМ України, від 31.01.2007 року за № 70), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 01.11.2013 року ТОВ "МІВАЛ 2011" було працевлаштовано особу з обмеженими фізичними можливостями, а саме: складальника верху взуття ОСОБА_3, якому висновком МСЕК встановлено інвалідність.

У відповідності до Інструкції щодо заповнення форми 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів», затвердженої наказом Мінпраці та соціальної політики від 10.02.2007р., середньооблікова кількість штатних працівників за рік та власне, середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02 звіту), визначається відповідно до пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005р. № 286 (п.п. 3.1-3.4).

Отже, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто на 12 місяців.

Відтак, розрахунок середньооблікової кількості: інвалід працює на підприємстві з 01.11.2013р. по 31.12.2013р. (кінець звітного періоду), тобто лише 2 місяці, 2:12 = 0,17. Тобто, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на підприємстві у 2013 році склала 0 осіб. Для того щоб зарахувати виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інваліда, останній повинен пропрацювати у роботодавця мінімум 6 місяців + 1 день.

Виходячи з наведеного, судом відхиляються доводи відповідача щодо відсутності підстав для застосування адміністративно - господарської санкції, оскільки матеріалами справи не доведено вжиття заходів для недопущення господарського правопорушення, зокрема, щодо створення робочих місць і надання інформації (яка передбачена законодавством про соціальну захищеність інвалідів) про наявність вільних робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів. Оскільки відповідачем не доведено, що ним вжито заходів для недопущення господарського правопорушення, судом встановлено наявність підстав для застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Посилання на судову практику також до уваги не приймається, оскільки з аналізу такої вбачається, що підприємства (організації, установи) звільняються від господарсько-правової відповідальності виключно за умови вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, та відповідачем та матеріалами справи не доведено виконання ТОВ "МІВАЛ 2011" жодної із вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

У відповідності до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідачем не надано доказів та не доведено, що ним, як роботодавцем, виконано законодавчо встановлений обов'язок із працевлаштування інваліда згідно нормативу.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані та підлягають до задоволення повністю.

Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України судові витрати по справі з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 94, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "МІВАЛ 2011" про стягнення адміністративно - господарських санкцій у сумі 6475,00 грн. - задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МІВАЛ 2011" (Закарпатська область, Виноградівський район, с. Пийтерфолтво, вул. Маяковського (без номера) код 37713065) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14 код 13592841) адміністративно - господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у сумі 6475,00 грн. (шість тисяч чотириста сімдесят п'ять гривень).

3. Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

Суддя С.І. Рейті