Рішення

від 03.06.2014 по справі 905/1416/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.2014 Справа № 905/1416/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового зсідання Фроловій Т.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЕНИЕ КАЧЕСТВОМ РАБОТ СТРОЙМАТЕРИАЛ», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЗЖБИ», м. Донецьк

про: стягнення суми попередньої оплати товару у розмірі 51000,00грн.

За участю уповноважених представників:

від позивача: Фурта Н.С. (за довіреністю від 08.01.2014р.);

від відповідача: Чуга І.В. (директор за протоколом № 15 від 10.09.2011р.).

У судовому засіданні 03.06.2014р. було оголошено перерву до 13:00 03.06.2014р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЕНИЕ КАЧЕСТВОМ РАБОТ СТРОЙМАТЕРИАЛ», м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЗЖБИ», м. Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 51000,00грн.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 03.04.2014р. справу № 905/1416/14 передано на розгляд судді Мирошниченко Я.С.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 07.04.2014р. справу № 905/1416/14 передано на розгляд судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі виставленого відповідачем рахунку № 10-08 від 22.08.2013р. перерахував Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЗЖБИ» суму в розмірі 51000,00грн., але поставка товару на суму 51000,00грн. так і не була здійснена, як і не повернуті вказані грошові кошти.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: заявки № 161 від 21.08.2013р., № 171 від 27.09.2013р.; рахунки № 10-08 від 22.08.2013р., № 10-08 від 22.08.2013р.; платіжне доручення № 631 від 30.09.2013р.; податкову накладну № 43 від 30.09.2013р.; лист № 178 від 10.10.2013р.; претензії-вимоги № 0240 від 11.10.2013р., № 0252 від 18.10.2013р. та докази її надіслання; докладну записку; наказ № 5/1к від 10.09.2008р.

До початку розгляду справи по суті позивачем була надана заява про зміну предмету позову з доказами надіслання її відповідачу, а також додаткові документи: лист № 055 від 06.03.2014р. та докази надіслання акту звірки на адресу відповідача; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АД № 066305; правоустановчі документи.

01.04.2014р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 28.03.2014р., у якому вінпроти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що: позивач у якості доказів заявки, на яких відсутні докази отримання їх відповідачем та відповіді на ці заявки відсутні; відповідач дійсно виставляв позивачу рахунок № 10-08 від 22.08.2013р., який не може бути розцінено як оферта; не було досягнуто істотних умов для укладання договору; у рахунку № 10-08 від 22.08.2013р. відсутній строк, протягом якого діє оферта; у рахунку № 10-08 від 22.08.2013р. термін поставки товару відсутній; претензії-вимоги додані позивачем не відповідають вимогам законодавства; позивач не довів факту проведення телефонних переговорів щодо строку поставки продукції. Також відповідач надав: докази надіслання претензії на адресу позивача; лист №1/10/13 від 22.10.2013р. та докази його надіслання; правоустановчі документи.

14.04.2014р. від відповідача надійшов лист б/н від 11.04.2014р., у якому останній зазначив, що: позивач здійснював оплату по рахунку № 10-08 від 22.08.2013р.; позивач не надав на адресу відповідача жодних листів стосовно відмови від отримання дорожніх плит ПД 6х1,8х0,14 у кількості 10 одиниць; позивач не відмовився від отримання плит та не здійснив жодних дій щодо їх отримання.

16.04.2014р. від позивача надійшли письмові пояснення б/н від 14.04.2014р., у яких останній зазначив, що: заявки № 161 від 21.08.2013р., № 171 від 27.09.2013р. були надіслані на електронну пошту відповідача dzgbi_sale@meta.ua ; рахунок №10-08 від 22.08.2013р. слід вважати пропозицією відповідача позивачу укласти договір (оферта), а здійснені позивачем перерахування грошових коштів у сумі 51 000,00грн. за платіжним дорученням № 631 від 30.09.2013р.- прийняттям такої пропозиції (акцепт) позивачем; відповідачем не надано жодних доказів поставки товару позивачу. Також надав докази відправлення письмових пояснень на адресу відповідача.

26.05.2014р. від відповідача надійшли письмові пояснення, яких останній зазначив, що: позивачем не надано доказів направлення на електрону адресу відповідача dzgbi_sale@meta.ua замовлень; рахунок не є первинним документом.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач, ним були направлені на електрону пошту відповідача dzgbi_sale@meta.ua заявки №161 від 21.08.2013 р., №171 від 27.08.2013 р. (а.с.8,9), у відповідь на які відповідачем за допомогою факсимільного зв'язку були виставлялені рахунки №10-08 від 22.08.2013 р. на вказаний у заявці товар на суму 220780,00грн. та №10-08 від 22.08.2013р. на вказаний у заявці товар на суму 51000,00грн. (а.с. 10-11).

Товар, зазначений у рахунку №10-08 від 22.08.2013р., а саме: дорожні плити ПД 6х1,8х0,14 у кількості 10 одиниць на загальну суму 51000,00грн., був сплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 631 від 30.09.2013р. (а.с. 12).

Факт виставлення рахунку №10-08 від 22.08.2013р. на суму 51000,00грн. відповідачем підтверджено.

Позивач у листі № 178 від 10.10.2013р. просив відповідача повернути сплачені грошові кошти у розмірі 51000,00грн., та зазначив, що невиконання відповідачем строків поставки зазначеної продукції приводить до значних матеріальних витрат.

11.10.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою № 0240 від 11.10.2013р., у якій просив відповідача здійснити повернення грошових коштів у розмірі 51000,00грн., посилаючись на те, що строк поставки товару сплив.

У претензії-вимозі № 0252 від 18.10.2013р. позивач просив відповідача здійснити повернення грошових коштів у розмірі 51000,00грн., крім того, повторно зазначив, що товар у строк, встановлений за усною домовленістю сторін не було поставлено. Ця претензія-вимога була надіслана відповідачу (а.с. 19), однак, як і попередні, залишена без задоволення останнім.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи по суті, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача суми попередньої оплати за платіжним дорученням № 631 від 30.09.2013р. на підставі рахунку №10-08 від 22.08.2013р.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 205 Цивільного кодексу визначено, що правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За вимогами частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач шляхом факсимільного зв'язку направив на адресу позивача рахунок 10-08 від 22.08.2013р., в якому визначено предмет поставки, кількість, ціна, загальна сума поставки та строки виготовлення продукції.

За правовою природою виставлений рахунок-фактура 10-08 від 22.08.2013р. - є пропозицією укласти договір, яка в установлені строки не була відкликана оферантом.

Також, позивач оплатив виставлений йому рахунок, тобто вчинив дію, яка засвідчує його бажання укласти договір, що підтверджується платіжним дорученням № 631 від 30.09.2013р. (а.с. 12).

При цьому, в подальшому відповідач не скоїв дії, направлені на відкликання своєї пропозиції укласти договір, що кореспондується з приписами статті 641 Цивільного кодексу України.

Таким чином, між сторонами відбулось укладення договору у спрощений спосіб відповідно до вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України.

Твердження відповідача щодо порушення порядку укладання договору у спрощений спосіб судом не приймаються до уваги, оскільки як він сам зазначав, роботи ним були виконані після здійснення позивачем суми попередньої оплати (тобто, у даному випадку має місце укладений договір у спрощений спосіб).

Крім того, відповідач суперечить своїм твердженням, вимагаючи у листі №1/10/13 від 22.10.2013р. відшкодувати йому витрати пов'язані з виготовленням металокаркасів плит на загальну суму 16456,00грн.

Суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 3 глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-268 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з поставки товару.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Щодо заперечень відповідача стосовно відсутності доказів направлення на його адресу вимоги щодо поставки продукції суд зазначає, що ст. 693 Цивільного кодексу України носить альтернативний характер, тобто позивач має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач товар не поставив, позивач вимагав повернення перерахованих коштів у претензії-вимозі № 0252 від 18.10.2013р., яка була надіслана відповідачу (а.с. 17-19), проте ця вимога була залишена без задоволення.

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи договір поставки товару у письмовій формі між сторонами не підписувався.

Отже, виходячи із вищевказаних норм, прострочення виконання обов'язку відповідачем щодо передачі товару позивачу виникло після закінчення семиденного строку від дня пред'явлення вимоги (претензії-вимоги № 0252 від 18.10.2013р. (а.с. 17-18), з урахуванням поштового пробігу), а саме з 29.10.2013 р.

У встановлений законом строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо передачі товару позивачу у повному обсязі не виконав, що підтверджується відсутністю, підписаними уповноваженими представниками сторін у встановленому порядку видаткових накладних, довіреностей позивача, виданих на своїх представників на отримання товару та переданої позивачу документації. У зв'язку з тим, що відповідач у встановлений законом строк не виконав обов'язок щодо передачі товару позивачу, у останнього відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 51000,00грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 208, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 638, 640, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЕНИЕ КАЧЕСТВОМ РАБОТ СТРОЙМАТЕРИАЛ», м. Донецьк (ЄДРПОУ 35655714) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЗЖБИ», м. Донецьк (ЄДРПОУ 31445709) про стягнення суми попередньої оплати товару у розмірі 51000,00грн. задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЗЖБИ» (83060, м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, б. 1, ЄДРПОУ 31445709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЕНИЕ КАЧЕСТВОМ РАБОТ СТРОЙМАТЕРИАЛ» (83015, м. Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, буд. 158 А, оф. 36, ЄДРПОУ 35655714) суму попередньої оплати товару у розмірі 51000,00грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 03.06.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.04.2014р.

Суддя Я.О. Левшина

Вх: 13971/14

надруковано 3 прим.:

1 - ГСДО,

1 - позивачу

1 - відповідачу