Ухвала

від 04.06.2014 по справі 6-11568св14

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 червня 2014 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Леванчука А.О., Мазур Л.М., Маляренка А.В., Нагорняка В.А., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю компанія «БОТіК», третя особа - управління Держземагенства у Лозівському районі Харківської області, про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків його недійсності, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 10 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 12 лютого 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю компанія «БОТіК» (далі - ТОВ компанія «БОТіК»), третя особа - управління Держземагенства у Лозівському районі Харківської області, про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків його недійсності.

Позивач посилалася на те, що згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ХР № 018287 від 26 грудня 2002 року вона є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6, 2464 га, яка розташована на території Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області. 1 вересня 2006 року між

нею та ТОВ компанія «БОТіК» було укладено договір оренди землі від 22 червня 2007 року за № 010117700068. Договір було укладено на 5 років, згідно п. 8 договору, після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. 25 лютого 2013 року згідно довідки управління Держземагенства у Лозівському районі Харківської області за вх. № 1597 їй стало відомо про те, що між нею та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки за № 417 від 2 серпня 2012 року спірної земельної ділянки. Договір зареєстровано за реєстраційним № 633290004002764 у книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі з терміном його дії до 28 грудня 2017 року, позивач зазначала, що дана обставина не відповідає дійсності, вона не підписувала даний договір. У зв'язку з цим ОСОБА_6 просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 417 від 2 серпня 2012 року, укладений між нею та ТОВ «БОТіК», зареєстрований у книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі управління Держземагенства у Лозівському районі Харківської області за № 632390004002764 та зобов'язати ТОВ компанія «БОТіК» передати земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 6, 2464 га, розташовану на території Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області, яка належить їй згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ХР № 018287 від 26 грудня 2002 року.

Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від

10 грудня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12 лютого 2014 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_6 до ТОВ компанія «БОТіК», третя особа - управління Держземагенства у Лозівському районі Харківської області, про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків його недійсності.

У касаційній скарзі заявник порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм матеріального та процесуального права, із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані у справі судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ХР № 018287 від 26 грудня 2002 року ОСОБА_6 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6, 2464 га, яка розташована на території Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області (а.с. 10). 1 вересня 2006 року між ОСОБА_6 та ТОВ Компанія «БОТіК» було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Лозівському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії Центру ДЗК

22 червня 2007 року за № 010117700068 (а.с. 11-15). Договір було укладено на 5 років, тобто до 22 червня 2012 року. Згідно п. 8 договору, після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Договір оренди земельної ділянки за № 417 від 2 серпня 2012 року зареєстровано за реєстраційним № 633290004002764 у книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі Харківської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», що діяла на час укладення договору на території Харківської області, з терміном дії договору до 28 грудня 2017 року (а.с. 26). Згідно умов договору № 417 від 2 серпня 2012 року орендодавець

ОСОБА_6 та орендар ТОВ Компанія «БОТіК» в особі директора

Обори М.М. уклали договір, відповідно до п. 1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходилася па території Шатівської сільської ради Лозівського району Харківської області. У п. 2 зазначено, що в оренду передається земельна ділянка кадастровим номером земельної ділянки 6323988000:02:000:0046, загальною площею 6,2464 га, у тому числі ріллі - 6,2464 га. Пунктом 8 договору визначено, що договір укладено на 5 років. Пунктом 9 договору визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: зернові - 2000 кг, соняшник 200 кг або 30 л - олії, цукор 50 кг, сіно, солома, оранка городів, або 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що становить 4001 грн. 41 коп. (а.с. 27-28).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що договір є укладеним згідно з вимогами закону, позивач не довів того факту, що спірний договір, не містить її підпису, у зв'язку з чим доводи позивача вважали непереконливими, а вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Однак з такими висновками суду погодитися не можна з огляду на наступне.

Згідно із ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. ст. 58, 59, 60 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в обґрунтування своїх вимог щодо визнання спірного договору оренди земельної ділянки недійсним, подано висновок судово-почеркознавчої експертизи № 5562 від 25 червня 2013 року, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_6 у спірному договорі виконаний не ОСОБА_6, а іншою особою. Вказаний висновок зроблений за кримінальним провадженням на підставі постанови слідчого органу в порядку, встановленому законом та був поданий і досліджений, як доказ, відповідно до ст. 57 ЦПК України, під час розгляду даної цивільної справи.

Таким чином суди неправомірно відмовили у визнанні даного доказу належним та допустимим і не надали йому належної оцінки, чим порушили вимоги ст.ст. 58, 60, 212 ЦПК України.

Оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору і ці порушення були допущені як місцевим судом, так і апеляційним судом, то рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегій суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від

10 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від

12 лютого 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.А. Макарчук Судді: А.О. Леванчук Л.М. Мазур А.В. Маляренко В.А. Нагорняк