Рішення

від 04.06.2014 по справі 904/3215/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.06.14р. Справа № 904/3215/14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Житлово - будівельного кооперативу № 83 "Таксист", м. Дніпропетровськ

про стягнення 27 003, 38 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Бережок С. І. - представник (дов. № 14-96 від 18.04.2014 року)

від відповідача: Шур Р.Л. - Голова правління

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Житлово-будівельного кооперативу № 83 "Таксист" про стягнення заборгованості в розмірі 27 003,38 грн., з яких 23 401,67 грн. основний борг, 3 001,88 грн. 3 % річних та 629,83 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором на купівлю-продаж природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями № 871/21/118958 від 22.09.2011 року та договором про відступлення права вимоги № 9814/21/132559 від 26.10.2012 року в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.06.2014 року.

04.06.2014 року представник відповідача надав відзив на позов, в якому просить суд залишити справу без розгляду, у зв'язку з тим, що відповідачем суму основного боргу сплачено у повному обсязі.

04.06.2014 року представник відповідача усно просив суд зменшити розмір 3 % річних та інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 04.06.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (продавець) та Житлово-будівельним кооперативом № 83 "Таксист" (покупець) був укладений договір на купівлю-продаж природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями № 871/21/118958 (а.с.19).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати покупцю у IV кварталі 2011 та у 2012 році імпортований природний газ, для потреб покупця в межах обсягів природного газу, який використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року газ у обсязі 345,0 тис.куб.м.

Згідно з пунктом 3.4 договору приймання-передача газу, поставленого продавцем покупцю у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу та актами виконаних робіт.

Сторонами були підписані акти приймання-передачі природного газу та акти виконаних робіт за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року (а.с.35-52), відповідно до яких позивач поставив відповідачу природний газ на суму 256 023,25 грн.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що підставою для кінцевої оплати природного газу продавцю покупцем є акти виконаних робіт, які оформлюються продавцем, не пізніше 2-го числа місяця, наступного за місяцем в якому було передано природний газ.

Відповідно до пункту 5.3 договору остаточний розрахунок здійснюється покупцем протягом 1-го банківського дня з моменту нарахування продавцем фактично переданих обсягів природного газу та оформлення продавцем актів виконаних робіт.

Оскільки, вдповідач частково сплатив поставлений природний газ, тому заборгованість відповідача перед ПАТ "Дніпрогаз" становить 54 401,67 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків від 11.09.2012 року (а.с.53).

26.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги № 9814/21/132559 (а.с.15).

Відповідно до пункту 1.1 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Житлово-будівельного кооперативу № 83 "Таксист" за договором про постачання природного газу № 871/21/118958 від 22.09.2011 року у сумі 54 401,67 грн.

Пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги встановлено, що крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в.п.1.1 договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно з пунктом 2.3 договору первісний кредитор зобов'язаний протягом 5 днів з моменту підписання договору відступлення права вимоги письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги боргу.

ПАТ "Дніпрогаз" повідомила боржника про відступлення право вимоги листом № 590 від 01.11.2012 року (а.с.18).

Відповідач частково оплатив суму основного боргу у розмірі 31 000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 23 401,67 грн., що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу № 26/2-249-12 від 14.12.2012 року щодо оплати заборгованості у зв'язку з заміною кредитора відповідно до договору відступлення права вимоги (а.с.62).

Таким чином, первісним кредитором належним чином повідомлено боржника про відступлення права вимоги відповідно до п. 2.3 договору про відступлення права вимоги.

Провадження у справі було порушено 14.05.2014 року. 24.05.2014 року, 27.05.2014 року, 02.06.2014 року та 03.06.2014 року відповідачем було сплачено суму основного боргу у повному обсязі, тому на підставі вищевикладеного, господарський суд припиняє провадження в частині стягнення 23 401,67 грн. відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

За несвоєчасну сплату орендної плати позивач здійснив нарахування відповідачу 3 % річних за період з 03.11.2011 року по 30.04.2014 року у розмірі 3 001,88 грн. та інфляційних втрат за період з 03.11.2011 року по 30.04.2014 року у розмірі 629,83 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.119-12), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 3 001,88 грн. та інфляційних втрат у розмірі 629,83 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд не вбачає підстав для задоволення усного клопотання відповідача щодо зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат, з огляду на наступне.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Пунктом 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки 3 % річних та інфляційні втрати не є неустойкою (штрафною санкцією), тому у суду відсутнє право застосовувати ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача становить 1 827,00 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 83 "Таксист" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 70; ідентифікаційний код 23360149) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) - 3 % річних у розмірі 3 001,88 грн., інфляційні втрати у розмірі 629,83 грн. та 1 827,00 грн. судовий збір, про що видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення 23 401,67 грн. припинити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.06.2014 р.

Суддя Я.С. Золотарьова