Рішення

від 03.06.2014 по справі 911/1210/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2014 р. Справа № 911/1210/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго», Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроаскент», Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе

про стягнення 166464,19 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: Краснощока Н.А. (довіреність №65 від 6 травня 2014 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київобленерго (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроаскент» (далі - відповідач) про стягнення 166464,19 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії від 24 березня 2009 року за №2219-220034402, а саме, відповідач не сплатив грошові кошти за спожиту електроенергію, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 164749,80 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1392,20 грн. та 3% річних в розмірі 322,19 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 7 квітня 2014 року та призначено справу до розгляду на 22 квітня 2014 року.

Під час судового розгляду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи ухвалами суду від 7 квітня 2014 року, від 22 квітня 2014 року та від 13 травня 2014 року, в судові засідання не з'явився, витребуваних документів не подав, хоча був повідомлений належним чином. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

3 червня 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем (за договором - постачальник) та відповідачем (за договором - споживач) 24 березня 2009 року укладено договір про постачання електричної енергії за №2219-220034402.

Пунктом 1.1 договору встановлено, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 400 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.

Згідно пункту 2.1 договору під час виконання умов договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що постачальник зобов'язується продавати (постачати) споживачу електричну енергію, як товар з врахуванням його особливих споживчих якостей та фізико-технічних характеристик: в межах 400 кВт дозволеної потужності, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (Додаток №2 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу»); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених у додатку №3 «Режими постачання електричної енергії»; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами України (Додаток №10 «Узгодженні показники якості електричної енергії на межі балансової належності»).

Пунктом 2.3.1 договору встановлено, що споживач зобов'язується виконувати умови цього договору.

Відповідно до пункту 2.3.3 договору споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» та додатку №6 «Порядок зняття показників розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку».

Згідно пункту 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених в додатку №4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Відповідно до пункту 4.2.2 договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.

24 березня 2009 року між позивачем та відповідачем підписано додаток №4 до договору №1011 «Порядок розрахунків за активну електроенергію».

Відповідно до пункту 1.1 додатку №4 розрахунковий період споживачу встановлено з 8 числа календарного місяця по 8 число наступного місяця.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору в період: січень - лютий 2014 року, спожив електричної енергії у обсязі, що перевищує дозволений договором, а саме, 66720 кВ, в той час, коли дозволений обсяг спожитої електричної енергії за місяць, згідно умов договору, визначено в розмірі 40000 кВ/год.

Судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав належним чином, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 164749,80 грн. за спожиту електроенергію в період з травня 2013 року по лютий 2014 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не розрахувався з позивачем за спожиту електроенергію у повному обсязі. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Вимога позивача про стягнення з відповідача 164749,80 грн. заборгованості за спожиту електроенергію підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Розмір пені, нарахованої позивачем у сумі 1392,20 грн., є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Нараховані позивачем 3% річних у сумі 322,19 грн. є обґрунтованими, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки, позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом, судовий збір у розмірі 111,72 грн. грн. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроаскент» (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. леніна, 20-г, код 32994101) на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 2-б, код 23243188) - 164749 (сто шістдесят чотири тисячі сімсот сорок дев'ять) грн. 80 коп. заборгованості, 1392 (одна тисяча триста дев'яносто дві) грн. 20 коп. пені, 322 (триста двадцять дві) грн. 19 коп. 3% річних та 3329 (три тисячі триста двадцять дев'ять) грн. 28 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 6 червня 2014 року

Суддя Заєць Д.Г.