Рішення

від 03.06.2014 по справі 905/2273/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.06.2014 Справа № 905/2273/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Волзі І.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Херсон

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЦ», м. Маріуполь

про стягнення заборгованості у розмірі 45010,00 гривень

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЦ» про стягнення заборгованості у розмірі 45010,00 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неповернення відповідачем суми гарантійного платежу у зв'язку з достроковим припиненням договору оренди №ТЦ-418/12 від 24.12.2012р.

Відповідачем було надано відзив на позов, в якому він визнав позов в частині стягнення суми гарантійного платежу у розмірі 21638,77 гривень, в іншій частині просив відмовити у задоволення позовних вимог з тих підстав, що, по-перше, частину гарантійного платежу у розмірі 7026,60 гривень було зараховано в рахунок погашення частини орендної плати за жовтень 2013р., а по-друге, позивачу була нарахована пеня у розмірі 946,16 гривень та штраф у розмірі 15398,47 гривень за несвоєчасну сплату орендних платежів, та на цю суму був зменшений розмір гарантійного платежу.

В перебігу розгляду справи сторонами були надані заяви про розгляд справи без участі представника за наявними в матеріалах справи документами.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представника відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ

24.12.2012р. позивачем (орендарем) та відповідачем (орендодавцем) укладено договір оренди нежитлового приміщення №ТЦ-418/12, за умовами п.1.1 якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти за актом приймання-передачі (актом №2) у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, а саме частину будівлі ТЦ на четвертому поверсі загальною площею 643,00 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2

Факт передачі об'єкта оренди підтверджується актами приймання-передачі №2, 2-1, 2-2 від 31.12.2012р., 27.04.2013р. та 31.08.2013р.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору він вступає в законну силу з моменту підписання і діє 2 роки 356 днів з дати підписання акту №2.

Відповідно до п. 1.2 Додатку №4-1 до договору орендна плата за один календарний місяць використання об'єкта оренди становить 45010,00 гривень (з ПДВ).

Пунктом 5.2 договору встановлено, що орендар протягом п'яти календарних днів з моменту підписання договору перераховує на поточний рахунок орендодавця авансовий платіж у розмірі 45010,00 гривень (з ПДВ), який зараховується як гарантійна сума - попередня оплата зобов'язань орендаря на відшкодування можливих збитків, сплати неустойки, пені, штрафів та інших платежів на користь орендодавця, які можуть виникнути протягом строку дії договору чи після закінчення такого строку. Орендар проявом п'яти календарних днів з моменту підписання Акту №2 до договору перераховує на поточний рахунок орендодавця авансовий платіж за перший календарний місяць оренди на підставі виставленого рахунку.

Гарантійна сума утримується орендодавцем як забезпечення виконання зобов'язань орендаря по оплаті заборгованості перед орендодавцем щодо сплати плати за оренду, зобов'язань орендаря з відшкодування можливих збитків, сплати неустойки, штрафів, пені, інших платежів на користь орендодавця. У випадку, якщо в орендаря не виникло зазначених вище витрат, штрафів, пені, збитків, а також заборгованості орендаря перед орендодавцем в зв'язку з цим договором, що не були оплачені орендодавцю, то гарантійна сума може бути за згодою орендодавця зарахована за останній місяць оренди. У випадку, якщо в орендодавця не виникло зазначених вище збитків, витрат тощо, та гарантійна сума не була зарахована як плата за оренду за останній місяць, то в такому випадку гарантійна сума підлягає поверненню на поточний рахунок орендаря протягом десяти календарних днів після дати закінчення цього договору, якщо інше не передбачено договором (п. 5.2 договору).

Факт перерахування позивачем авансового платежу у розмірі 45010,00 гривень підтверджується квитанцією №63-17214 від 04.01.2013р.

05.03.2014р. майно було повернуто з оренди за актом повернення приміщення №3, що в силу приписів ч.2 ст. 795 Цивільного кодексу України є свідченням припинення договору оренди.

13.13.2014р. позивач звернувся до відповідача із претензією №012/2014, в якій вимагав повернення гарантійного платежу у сумі 45010,00 гривень.

Посилаючись на факт неповернення відповідачем авансового платежу, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача 45010,00 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором оренди.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором оренди №ТЦ-418/12 від 24.12.2012р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір найму (оренди). Як встановлено ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Отже, в контексті зазначених норм, укладений між позивачем та відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Згідно із ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач не мав жодних підстав для відмови від виконання обов'язку щодо повернення гарантійного платежу.

Перевіряючи доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд приходить до наступних висновків.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає про те, що частину гарантійного платежу у розмірі 7026,60 гривень було зараховано в рахунок погашення частини орендної плати за жовтень 2013р., що підтверджується заявою позивача від 20.09.2013р., адресованою відповідачу, тобто позовні вимоги в цій частині задоволені бути не можуть через їх безпідставність в цій частині.

В своєму відзиві відповідач посилається також і на той факт, що розмір гарантійного платежу було зменшено на розмір пені та штрафних санкцій, нарахованих позивачу у зв'язку із несвоєчасною сплатою орендних платежів.

Відповідно до п. 5.4 договору орендна плата сплачується орендодавцем щомісяця, попередньою оплатою не пізніше 20-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.

В матеріалах справи наявні копії банківських виписок за 22.01.2014р. та 25.02.2014р., з яких вбачається факт сплати позивачем орендної плати за січень та лютий 2014р. відповідно, тобто з порушенням приписів п. 5.4 договору.

Згідно п. 10.2 договору у випадку несвоєчасної або не в повному обсязі оплати орендної плати, орендар сплачує орендодавцю штрафну неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожний день прострочки. Якщо період прострочення перевищує 30 календарних днів, то орендар зобов'язаний додатково оплатити орендодавцю штрафну неустойку у формі штрафу у розмірі 20% від простроченої суми грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово звертався до позивача із листами, в яких наголошував на необхідності сплати заборгованості з орендної плати.

27.02.2014р. відповідачем на адресу позивача було направлено лист №89-а, в якому зазначав про нарахування позивачу пені та штрафу за несвоєчасне внесення орендних платежів та зарахування їх сум з суми гарантійного платежу. До цього листа було додано розрахунок штрафних санкцій та встановлено їх розмір - 16344,63 гривень.

Перевіривши викладений у листі №89-а розрахунок штрафних санкцій, враховуючи вищевикладені приписи договору, судом вбачається правомірним їх нарахування саме у розмірі 16344,63 гривень, що з огляду на приписи п. 5.2 договору є свідченням підставного їх утримання відповідачем з суми гарантійного платежу.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в розмірі 21638,77 гривень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЦ» задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЦ» (87500, м. Маріуполь, пр. Леніна, 69, код 37661363) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (73000, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) суму гарантійного платежу у розмірі 21638,77 гривень, судовий збір у розмірі 878,34 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 03.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 05.06.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник