Рішення

від 26.05.2014 по справі 910/5588/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5588/14 26.05.14

За позовом Київського національного університету технологій та дизайну

до Спільного українсько - американського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта, ЛТД"

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про стягнення 23 588,49 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Темченко Л.Г. (за довіреністю від 25.12.2013);

від відповідача: не з'явилися;

від третьої особи: Чумаченко С.О. (посвідчення від 28.01.2013);

У судовому засіданні 26 травня 2014 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

31.03.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Київського національного університету технологій та дизайну до Спільного українсько - американського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта, ЛТД" про стягнення 23 588,49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву. Розгляд справи призначено на 28.04.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2014 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 26.05.2014.

В судове засідання, призначене на 26.05.2014, з'явились представники позивача та третьої особи, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ст.29 Цивільного кодексу України).

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Наразі, всю судову кореспонденцію було направлено за адресою відповідача, що зазначена у позовній заяві та повністю узгоджуються з відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву та Спільним українсько - американським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвікта, ЛТД» було укладено договір оренди № 4788 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі за текстом - Договір).

Позивач зазначає, що предметом Договору є строкове платне користування державним нерухомим майном - нежилі приміщення, площею 98, 00 кв. м у підвалі учбового корпусу №4, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, що знаходиться на балансі Київського національного університету технологій та дизайну.

Пунктом 3.1. Договору оренди було встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2009 року - року 6 375, 28 грн.

23.12.2009 між третьою особою та відповідачем по даній справі було підписано Договір № 4788/01 про внесення змін і доповнень по Договору оренди нерухомого майна за № 4788 від 23.12.2009 (далі за текстом - Додатковий договір), пунктом 1 якого, орендна плата за базовий місяць оренди - вересень 2009 року встановлювалася в розмірі 8 925, 40 грн.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що на даний час, відповідач має заборгованість перед позивачем з орендної плати по Договору оренди № 4788 від 23.12.2009 року за період з липня 2010 року по квітень 2011 року, сума якої з урахуванням ПДВ, інфляційного збільшення, пені та 3% річних на 01.03.2014 року становить - 23 588 грн. 49 коп., із яких: сума боргу - 19 185,56 грн.; інфляційне збільшення суми боргу - 1 083,93 грн.; пеня за прострочення платежу - 1 477,53 грн.; 3% річних - 1 841,47 грн.

На підставі вищевикладеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача існуючу заборгованість.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 02.04.2014, 28.04.2014 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень. Однак, всупереч вимог суду відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2009 між Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву (орендодавець) та Спільним українсько - американським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвікта, ЛТД» (орендар) було укладено договір оренди № 4788 нерухомого майна, що належить до державної власності.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору, орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежилі приміщення, площею 98, 00 кв. м у підвалі учбового корпусу №4, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, що знаходиться на балансі Київського національного університету технологій та дизайну (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про належну оцінку станом на « 31» липня 2009 р. і становить 506989, 00 грн.

На виконання умов Договору між сторонами було укладено Акт приймання-передавання орендованого майна від 23.12.2009, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно (підвальне приміщення корпусу №4), загальною площею 98,00 кв. м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, що перебуває на балансі Київського Національного Університету Технологій та Дизайну.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п.3.1. Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - вересень 2009 р. 6375,28 грн.

Керуючись п. 20, п. 30 Порядку проведення конкурсу на право оренди державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 13 жовтня 2004 року № 2149 та Протоколом №2 від 11.12.2009 р., розмір орендної плати встановлюється на умовах запропонованих орендарем - 6375,28 грн. без ПДВ за базовий місяць (вересень 2009р).

Пунктом 3.6 Договору сторони дійшли згоди про те, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п.3.7. вказаного Договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У відповідності до п. 5.3. орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 9.1. Договору сторони дійшли згоди про те, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було також укладено Договір №4788/01 про внесення змін і доповнень до Договору, відповідно до якого внесено зміни щодо розміру орендної плати.

Позивач стверджує, що відповідач взятих на себе згідно Договору зобов'язань по сплаті орендних платежів не виконав, а відповідач доказів на спростування таких тверджень суду не надав.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

З метою досудового врегулювання спору Київський національний університет технологій та дизайну направляв Претензію №01-09/575 від 25.03.2011 та Претензію №01-09/1171 від 23.06.2011 про стягнення заборгованості по орендній платі, відповідно до яких просив терміново погасити існуючу заборгованість за Договором.

Крім того, в матеріалах справи наявний Лист Спільного українсько-американського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвікта, ЛТД», відповідно до якого відповідач визнає заборгованість у сумі 40 235,19 грн. та гарантує її погашення до 15.06.2011.

Однак, станом на час розгляду справи доказів сплати існуючої заборгованості, що становить 19 185,56 грн. до суду не представлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідачем не надано належних доказів, які спростовували б обставини, викладені у позовній заяві, а тому суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за Договором та факт наявної заборгованості у сумі 19 185,56 грн.

Станом на день розгляду спору відповідач сплату заборгованості по орендній платі не провів, тому вимогу прокурора про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання на умовах Договору необхідно визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 19 185,56 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних від суми заборгованості у розмірі 1 841,47 грн. та інфляційні нарахування у сумі 1 083,93 грн. перевірено судом та встановлено, що вказані розрахунки відповідають нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 1 477,53 грн. перевірено судом та встановлено, що розрахунок є вірним та відповідає нормам чинного законодавства.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: заборгованість по орендній платі у сумі 19 185,56 грн., пеня у сумі 1 477,53 грн., інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 1 083,93 грн., 3% річних у сумі 1 841,47 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Київського національного університету технологій та дизайну - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Спільного українсько - американського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта, ЛТД" (04070, м. Київ, вул. Притинсько-Микільська, 6/8, корп. 21, код ЄДРПОУ 23729962, р/р 26007101014855, Райффайзен Банк Аваль, МФО 322904, індивідуальний податковий номер юридичної особи 237299626116) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Київського національного університету технологій та дизайну (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, р/р 31258201303551 в УДК СУ Печерського району ГУДК СУ м. Києва, МФО 820019, ЄДРПОУ 02070890) або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: заборгованість по орендній платі у сумі 19 185,56 грн. (дев'ятнадцять тисяч сто вісімдесят п'ять гривень 56 копійок), пеня у сумі 1 477,53 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят сім гривень 53 копійки), інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 1 083,93 грн. (одна тисяча вісімдесят три гривні 93 копійки), 3% річних у сумі 1 841,47 грн. (одна тисяча вісімсот сорок одна гривня 47 копійок) та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 02.06.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало