Рішення

від 04.06.2014 по справі 910/7001/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7001/14 04.06.14

за позовомДержавного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" до Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті простягнення 2204,95 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Ладан О.М. - представник за довіреністю № 01-10/174 від 22.05.14; від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 04.06.2014 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" до Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті про стягнення 2204,95 грн. заборгованості.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору на відшкодування витрат пов'язаних з утримання орендованих приміщень та комунальних послуг № 35-16/05/13 від 28.01.2013, відповідачем неналежно виконувались зобов'язання щодо сплати за надані позивачем послуги, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмір 2204,95 грн., з яких: основна сума боргу у розмірі 2112,46 грн., пеня у розмірі 61,40 грн., 3% річних у розмірі 14,17 грн. та інфляційна складова боргу 16,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2014 порушено провадження у справі № 910/7001/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 04.06.2014.

У судовому засіданні 04.06.2014 представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав.

У судове засідання 04.06.2014 відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103029532501, відповідно до якого відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі 22.04.14.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

28.01.2013 року між Державним підприємством "Маріупольський морський торговельний порт" (надалі - позивач) та Державною інспекцією України з безпеки на морському та річковому транспорті (надалі- відповідач) укладено договір № 35-16/05/13 на відшкодування витрат пов'язаних з утриманням орендованих приміщень та комунальних послуг (надалі-договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язався забезпечити обслуговування (вивіз відходів, надання комунальних послуг), експлуатацію та ремонт будівлі Морвокзалу, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 99, а відповідач, у свою чергу - відшкодувати витрати позивача, пов'язані зі сплатою податку на земельні ділянки, прибирання приміщень та прибудинкової території, вивозу відходів, охороною приміщень, витрати пов'язані з тепло, водо, електрозабезпеченням орендованих приміщень (п. 1.4. Договору).

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що оплата наданих позивачем послуг здійснюється відповідачем на підставі рахунків, що виставляються позивачем - не пізніш десяти календарних днів з дня отримання включно.

Як свідчать матеріали справи, на підставі понесених позивачем витрат за договором № 35-16/05/13 були складені акти виконаних робіт за листопад-грудень 2013, що підписані та скріплені печатками сторін. На підставі вказаних актів, позивачем було виставлено рахунки на оплату: № 10353 від 30.11.2013 на суму 1385,76 грн.; № 10949 від 20.12.2013 на суму 1388,03 грн.

За доводами позивача, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, станом на момент звернення з даним позовом до суду відповідачем було частково сплачено вказані рахунки, а саме за рахунком № 10353 відповідачем сплачено 611,36 грн., за рахунком № 10949 сплачено 49,97 грн., у зв'язку з чим у відповідача залишилась непогашена заборгованість у розмірі 2112,46 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією № 102/П про сплату заборгованості, яка була залишена останнім без відповіді та задоволення.

У судовому засіданні 04.06.2014 з поданого позивачем платіжного доручення № 113 від 03.04.14 судом було встановлено факт часткового погашення відповідачем основної суми боргу у розмірі 774,40 грн.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем станом на момент винесення рішення в частині 774,40 грн. (згідно рахунку № 10353) спростовано, тому суд припиняє провадження у справі в цій частині основної заборгованості.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, з урахуванням часткового погашення заборгованості, станом на момент вирішення спору відповідач зобов'язаний був сплатити на користь позивача за надані послуги за договором № 35-16/05/13 за грудень 2013 року 1338,06 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не наддав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1338,06 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по оплаті наданих послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.1 договору орендар несе відповідальність за несвоєчасне внесення плати за цим договором - у розмірі суми боргу скоригованого на індекс інфляції за час прострочення (враховуючи день погашення зобов'язання), трьох відсотків річних від простроченої суми, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на момент виникнення зобов'язання) - за кожен день прострочення платежу.

Так як, факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом та відповідачем не спростований, з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у розмірі 14,17 грн. та інфляційна складова боргу в сумі 16,93 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 61,40 грн. пені.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 61,40 грн., відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Оскільки спір виник з вини відповідача, а часткова сплата заборгованості була здійснена ним після звернення позивача з даним позовом до суду, то судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 774,40 грн. основної заборгованості.

3. Стягнути з Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті (01135, м. Київ, пр.-т. Перемоги, 14, ідентифікаційний код 37819074) на користь Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" (87510, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 99, ідентифікаційний код 01125755) 1 338 (одну тисячу триста тридцять вісім) грн. 06 коп. основної заборгованості, 3% річних в розмірі 14 (чотирнадцять) грн. 17 коп., пеню в розмірі 61 (шістдесят одна) грн. 40 коп., інфляційну складову боргу в сумі 16 (шістнадцять) грн. 93 коп., судовий збір в розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.06.2014 року

Суддя Л.Г. Пукшин