Постанова

від 04.06.2014 по справі 904/353/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2014 року Справа № 904/353/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Дармін М.О., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання: Погорєловій Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Юдін В.Л., довіреність №б/н від 08.01.14, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ХЛІБ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2014 року у справі №904/353/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС-ГАЗ-ТРЕЙД", м.Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ХЛІБ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 263 827,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС-ГАЗ-ТРЕЙД" (надалі - ТОВ "ЛЮКС-ГАЗ-ТРЕЙД", позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ХЛІБ" (надалі - ПАТ "ХЛІБ", відповідач) про стягнення 263827,48 грн. заборгованості за поставлений товар за договором №17 від 01.10.2013р. на постачання стисненого природного газу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2014р. у справі №904/353/14 (суддя Соловйова А.Є.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПАТ "ХЛІБ" на користь ТОВ "ЛЮКС-ГАЗ-ТРЕЙД" 254874,60 грн. основного боргу, 1679,18 грн. 3% річних, 7273,70 грн. пені, 5276,55 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що господарським судом встановлено, що зобов'язання за договором з оплати поставленого товару відповідачем належним чином виконані не були, тому вимоги позивача про стягнення суми боргу, а також 3% річних, нарахування яких передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України, та пені, нарахування якої передбачено умовами договору, - є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2014р. у справі №904/353/14, відповідач - ПАТ "ХЛІБ" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати означене рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вважає оскаржуване судове рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так апелянт вказує, що ухвала суду від 04.02.2014р. про відкладення розгляду справи була отримана відповідачем 20.02.2014р., тобто після судового засідання, що позбавило право відповідача захищати та реалізувати свої процесуальні права, надані законом. Щодо суті позовних вимог вказує на те, що більшість доданих до позовної заяви видаткових накладних містять підпис невстановленої особи, не мають печатки чи штампу ПАТ "Хліб", а також в видаткових накладних немає посилання на дату та номер довіреності на право отримання уповноваженою особою від ВАТ "Хліб" товару. Вважає, що такі документи позивача не відповідають вимогам ст.ст. 9 і 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.п. 2 і 15 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей. Стверджує при цьому, що у процесі інвентаризації зобов'язань ПАТ "Хліб" перед позивачем зазначений позивачем борг свого документального підтвердження відповідно до первинних документів у обліку відповідача не знайшов, за вказаними позивачем накладними відповідач товар не отримував та не оприбутковував, окрім товару по накладних: від 24.10.2013р. на суму 8394,46 грн., від 26.10.2013р. на суму 5723,24 грн., від 27.10.2013р. на суму 6932,84 грн., від 21.10.2013р. на суму 8769,66 грн., від 22.10.2013р. на суму 6949,66 грн., від 23.10.2013р. на суму 7336,06 грн., від 25.10.2013р. на суму 7879,26 грн., а всього на загальну суму 51985,18 грн. Вказує, що на цей час сума 51985,18 грн. заборгованості, що ним визнається, не сплачена з огляду на те, що відповідач неодноразово звертався до позивача з приводу надання документів, що підтверджують походження та якість товару. Це зумовлено порушенням кримінальної справи по факту здійснення крадіжок газу. Щодо позовних вимог про стягнення пені та річних заперечує з посиланням на те, що оскільки з умов договору не зрозуміло з якої події починається строк обчислення 7 банківських днів, то, згідно чинного законодавства України, настання строку виконання зобов'язання та обрахування прострочки слід вважати з дати пред'явлення кредитором боржнику грошової вимоги. Проте, на твердження апелянта, позивач претензію про наявність боргу відповідачу не надсилав, хоча й долучає копії поштових відправлень на підтвердження цього, але за інформацією по штрих кодам вручення цих листів відповідачу не відбувалось. Вважає, що таким чином, строк виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання перед позивачем не настав, оскільки останнім не було пред'явлено вимогу до сплати відповідачем суми заборгованості у встановленому законом порядку, а оскільки не настав строк сплати основного платежу, то штрафні санкції у вигляді нарахування річних чи пені застосовані бути не можуть.

ТОВ "ЛЮКС-ГАЗ-ТРЕЙД" у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що твердження відповідача, що видаткові накладні не мають печатку чи штампу ПАТ "ХЛІБ" не відповідає дійсним обставинам, оскільки на підтвердження належного виконання позивачем умов договору поставки були додані копії видаткових накладних з підписами уповноважених осіб відповідача на отримання товару та відбитком печатки відповідача, а оригінали цих документів були досліджені судом в судовому засіданні. Вказує також, що відповідачем не було вчинено жодної дії, із передбачених ст. 666 Цивільного кодексу України, щоб свідчила про факт порушення позивачем його зобов'язань за договором. Вважає, що належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджує також той факт, що з боку відповідача не надходило на адресу позивача претензій не за строками поставки товару, не за його якістю, не з будь-яких інших підстав. Вважає цілком обґрунтованими та правомірними висновки суду першої інстанції, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, а подану відповідачем апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Просить залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статей 87 та 98 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду апеляційної скарги.

Представник позивача у судових засіданнях на задоволенні апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, надав суду апеляційної інстанції додаткові письмові пояснення щодо фактичного порядку виконання договору поставки стиснутого газу та ведення бухгалтерського обліку цих операцій із відповідними документальними доказами.

Відповідач (апелянт) про причини неявки свого уповноваженого представника у судові засідання з розгляду даної справи судом апеляційної інстанції суд не повідомив.

З урахуванням того, що відповіда був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення наявні в матеріалах справи - том 1 а.с. 82, 92), а встановлені ст. 102 Господарського процесуального кодексу України строки розгляду апеляційної скарги спливають у даній справі 11.06.2014р., колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 3 статті 129 Конституції України одним з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 4 2 («Рівність перед законом і судом») та 4 3 («Змагальність») Господарського процесуального кодексу України.

Частина 2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України встановлює такі права та обов'язки сторони як: право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодксом.

Забезпечення участі сторін та інших учасників у судовому процесі покладається на господарський суд, який, відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, після прийняття позовної заяви зобов'язаний винести і надіслати їм ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Згідно із ст. 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Відповідно до п. 2.6.7 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013р., процесуальні документи надсилаються учасникам судового процесу відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд Дніпропетровської області своєю ухвалою від 22.01.2014р. прийняв позовну заяву ТОВ "ЛЮКС-ГАЗ-ТРЕЙД" до розгляду, порушив провадження у даній справі та призначив її розгляд на 04.02.2014р. Однак ця ухвала була одержана відповідачем 05.02.2014р., тобто наступного дня після дати, на яку було призначено судове засідання у даній справі, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1 а. с. 43).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу.

В судовому засіданні 04.02.2014р., суд з'ясувавши міркування представника позивача, який не заперечував проти початку розгляду справи по суті без участі уповноваженого представника, перейшов до розгляду позовних вимог по суті, після чого відклав розгляд справи, призначивши наступне судове засідання на 18.02.2014р. (протокол судового засідання том 1 а.с. 40).

Так відповідною ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2014р. у справі № 904/353/14 розгляд справи було відкладено на 18.02.2014р. Однак, як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1 а. с. 46), ця ухвала була отримання відповідачем 20.02.2014р., тобто також через 2 дні після дати, на яку було призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Таким чином, з 05.02.2014р. відповідач фактично був обізнаний про розгляд господарським судом Дніпропетровської області даної справи, проте не був своєчасно повідомлений судом про час і місце розгляду справи у жодному із вказаних вище засідань суду.

При розгляді даної справи у суді першої інстанції у судовому засіданні, призначеному на 18.02.2014р., відповідач був відсутній, про що свідчить протокол судового засідання від 18.02.2014р. у справі № 904/353/14, та про що зазначено у вступній частині оскаржуваного рішення господарського суду Дніпропетровської області. При цьому на час прийняття рішення суду першої інстанції рекомендоване повідомлення про вручення поштового відповідачу ухвали господарського суду Дніпропетровської області про відкладення розгляду справи на 18.02.2014р. в матеріалах справи було відсутнє.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що на час проведення обох судових засідань у суду були відсутні докази про повідомлення належним чином відповідача про час і місце засідання суду.

Відповідно до п. 2 ч. 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України розгляд господарським судом справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду, є порушенням норм процесуального права і в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду судом апеляційної інстанції.

Приймаючи до уваги, що місцевим господарським судом, в порушення вимог ст.ст. 4 3 та43 Господарського процесуального кодексу України, не були всебічно і повно розглянуті на засадах змагальності всі обставини справи та виходячи з повноважень апеляційної інстанції, передбачених ч.ч. 1 і 2 ст. 101 та п. 2 ч.1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, щодо права апеляційного господарського суду у процесі за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглянути справу по суті спору, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що прийняте у справі рішення судом першої інстанції підлягає скасуванню, як прийняте із порушенням зазначених вище норм процесуального права, а у справі має бути прийняте нове рішення.

Як встановлено з матеріалів судової справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС-ГАЗ-ТРЕЙД" (надалі - Позивач, Продавець, Постачальник) та публічним акціонерним товариством "ХЛІБ" (надалі - Відповідач, Покупець) був укладений договір №17 від 01.10.2013 на постачання стисненого природного газу (надалі - Договір) відповідно до умов якого, Продавець зобов'язаний поставити, а Покупець прийняти й оплатити стиснений природний газ (СПГ) - метан, надалі (Товар), в порядку та на умовах передбачених Договором (п. 1.1 Договору).

У п.п. 7.1. вказаного договору поставки, сторони погодили, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання (01.10.2013р.) та діє до 31.12.2013р., в частині розрахунків - до повного виконання Покупцем своїх зобов'язань.

На виконання умов вказаного договору поставки позивач протягом періоду з 01.10.2013р. по 03.11.2013р. поставив відповідачу Товар загальною вартістю 254874,60 грн., що підтверджується підписаними позивачем та відповідачем та скріпленими печатками позивача та відповідача видатковими накладними: №ЛГ-0000365 від 01.10.2013р., №ЛГ-0000369 від 02.10.2013р., №ЛГ-0000374 від 03.10.2013, №ЛГ-0000378 від 04.10.2013р., №ЛГ-0000379 від 05.10.2013р., №ЛГ-0000386 від 06.10.2013, №ЛГ-0000390 від 07.10.2013р., №ЛГ-0000396 від 08.10.2013р., №ЛГ-0000400 від 09.10.2013, №ЛГ-0000408 від 10.10.2013р., №ЛГ-0000410 від 11.10.2013р., №ЛГ-0000415 від 12.10.2013р., №ЛГ-0000412 від 13.10.2013р., №ЛГ-0000425 від 14.10.2013р., №ЛГ-0000432 від 15.10.2013р., №ЛГ-0000433 від 16.12.2013р., №ЛГ-0000440 від 17.10.2013р., №ЛГ-0000446 від 18.10.2013р., №ЛГ-0000450 від 19.10.2013р., №ЛГ-0000456 від 20.10.2013р., №ЛГ-0000459 від 21.10.2013р., №ЛГ-0000466 від 22.10.2013р., №ЛГ-0000471 від 23.10.2013р., №ЛГ-0000475 від 24.10.2013р., №ЛГ-0000479 від 25.10.2013р., №ЛГ-0000484 від 26.12.2013р., №ЛГ-0000489 від 27.10.2013р., №ЛГ-0000495 від 28.10.2013р., №ЛГ-0000498 від 29.10.2013р., №ЛГ-0000505 від 30.10.2013р., №ЛГ-0000509 від 31.10.2013р., №ЛГ-0000513 від 01.11.2013р., №ЛГ-0000520 від 02.11.2013р., №ЛГ-0000523 від 03.11.2013р., засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, а оригінали були досліджені в судових засіданнях як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, що спростовує доводи апеляційної скарги відповідача, що більшість доданих до позовної заяви видаткових накладних містять підпис невстановленої особи, не мають печатки чи штампу ПАТ "Хліб".

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладання та виконання договорів поставки встановлюються цим кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Норми ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також визначають, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлюють ч.ч. 1 і 2 ст. 673 Цивільного кодексу України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.

Стаття 666 Цивільного кодексу України визначає, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

За умовами п. 2.1. договору поставки, товар, що постачається, за своєю якістю повинен відповідати стандартам (ДСТУ) або ТУ, вказаним у паспорті якості та (або) сертифікаті відповідності. Приймання Товару по кількості і якості відбувається в момент його отримання Покупцем (п. 2.2 Договору поставки).

В розділ 3 договору поставки сторони передбачили, що звітним періодом поставки є календарний місяць (п. 3.1. договору); приймання-передача товару здійснюється на автозаправній станції, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Шинна, в районі будинку №18, в автотранспортні засоби Покупця, оздоблені газобалонним обладнанням (пункт 3.2. договору); відпуск скрапленого природного газу (СПГ) - метан, здійснюється по лічильнику (пункт 3.3 договору); перехід ризиків і права власності на товар відбувається в момент приймання-передачі товару, визначеного в п. 3.2 цього договору (п. 3.4. договору); постачальник видає Покупцю зведену податкову накладну один раз в місяць згідно ст. 15 наказу Міністерства фінансів України №1379 від 01.11.2011р.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктами 4.1, 4.3 - 4.5 Договору передбачено, що ціна: 5,60 грн. в т.ч. ПДВ за 1 (один) куб.м товару. Загальна сума Договору складається з суми вартості місячного об'єму поставки Товару відображених в накладних, погоджених та належним чином засвідчених Сторонами. Оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, на протязі 7 (семи) банківських днів. Датою оплати вартості Товару, вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця, або оплати в касу Продавця.

Виходячи із вищенаведених положень ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що за умовами п. 4.4. договору поставки відповідач мав здійснити оплату Товару на протязі 7 (семи) банківських днів після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на нього, а саме в наступні строки:

за видатковою накладною №ЛГ-0000365 від 01.10.2013р. - в строк до 10.10.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000369 від 02.10.2013р. - в строк до 12.10.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000374 від 03.10.2013р. - в строк до 15.10.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000378 від 04.10.2013р. - в строк до 16.10.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000379 від 05.10.2013р. - в строк до 16.10.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000386 від 06.10.2013р. - в строк до 16.10.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000390 від 07.10.2013р. - в строк до 17.10.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000396 від 08.10.2013р. - в строк до 18.10.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000400 від 09.10.2013р. - в строк до 19.10.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000408 від 10.10.2013р. - в строк до 22.10.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000410 від 11.10.2013р. - в строк до 23.10.2013,

за видатковою накладною №ЛГ-0000415 від 12.10.2013р. - в строк до 23.10.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000412 від 13.10.2013р. - в строк до 23.10.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000425 від 14.10.2013р. - в строк до 24.10.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000432 від 15.10.2013р. - в строк до 25.10.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000433 від 16.12.2013р. - в строк до 26.10.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000440 від 17.10.2013р. - в строк до 29.10.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000446 від 18.10.2013р. - в строк до 30.10.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000450 від 19.10.2013р. - в строк до 30.10.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000456 від 20.10.2013р. - в строк до 30.10.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000459 від 21.10.2013р. - в строк до 31.10.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000466 від 22.10.2013р. - в строк до 01.11.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000471 від 23.10.2013р. - в строк до 02.11.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000475 від 24.10.2013р. - в строк до 05.11.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000479 від 25.10.2013р. - в строк до 06.11.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000484 від 26.12.2013р. - в строк до 06.11.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000489 від 27.10.2013р. - в строк до 06.11.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000495 від 28.10.2013р. - в строк до 07.11.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000498 від 29.10.2013р. - в строк до 08.11.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000505 від 30.10.2013р. - в строк до 09.11.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000509 від 31.10.2013р.- в строк до 12.11.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000513 від 01.11.2013р. - в строк до 13.11.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000520 від 02.11.2013р. - в строк до 13.11.2013р.,

за видатковою накладною №ЛГ-0000523 від 03.11.2013р. - в строк до 13.11.2013р.

Такий висновок спростовує доводи відповідача у апеляційній скарзі, які визнаються судом як хибні, що умовами договору не встановлено строки виконання Покупцем своїх зобов'язань з оплати товару, тому виконання цього обов'язку має настати лише після пред'явлення окремої вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань. Під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача щодо не подання позивачем належних доказів документального підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором поставки, судом апеляційної інстанції були додатково витребувані від позивача документи первинного бухгалтерського обліку зазначених господарських операцій та письмові пояснення, із яких встановлено, що оскільки, згідно умов вказаного договору поставки скрапленого природного газу №17 від 01.10.2013р., укладеного між позивачем та відповідачем, позивач передавав товар (стиснений природний газ метан) відповідачу за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Шинна, 18 за допомогою спеціальної техніки «Пересувний автомобільний газовий заправник» (ПАГЗ) - автомобіль з причепом, на якому розміщені газові балони високого тиску та встановлено лічильник, безпосередньо на місці передання товару складались «Відомість заправки автомобілів газом», в якій зокрема зазначались наступні відомості: фамілія водія автомобіля ПАТ "Хліб"; номер автомобіля; кількість переданого газу згідно показів лічильника тощо. У відповідній графі вказаної відомості водій відповідача ставив особистий підпис, яким засвідчував факт передання товару. Також у вказаній відомості зазначався державний номер ПАГЗ позивача, за допомогою якого здійснювалася заправка газом автомобілів відповідача, та водій ПАГЗ позивача ставив особистий підпис. У вказаній відомості зазначалася дата її складання (день, місяць, рік) та зазначався загальний об'єм переданого протягом вказаної дати товару від позивача відповідачу, що засвідчувалось спеціальним штампом відповідальної особи відповідача. У день остаточного заповнення вказана відомість передавалася до бухгалтерії позивача, де у свою чергу на підставі даних, зазначених у відомості, складалася відповідна видаткова накладна, яка надавалась відповідачу разом з рахунком на оплату товару.

На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, вказаний вище порядок оформлення первинних бухгалтерських документів позивачем, які зважаючи на особливості товару, який постачався, складались вже безпосередньо після закінчення господарських операцій, а для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів складалися зведені облікові документи, зокрема податкові накладні, - відповідає умовам договору та не суперечить вимогам чинного законодавства. Це спростовує твердження відповідача у апеляційній скарзі щодо отримання ним лише частини зазначеного товару на суму 51985,18 грн. по накладних: від 24.10.2013р. на суму 8394,46 грн., від 26.10.2013р. на суму 5723,24 грн., від 27.10.2013р. на суму 6932,84 грн., від 21.10.2013р. на суму 8769,66 грн., від 22.10.2013р. на суму 6949,66 грн., від 23.10.2013р. на суму 7336,06 грн., від 25.10.2013р. на суму 7879,26 грн.

Відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду і доводи відповідача щодо не підтвердження походження та якості товару, оскільки будь-яких заперечень щодо якості товару в момент його прийняття та споживання відповідач позивачеві не висував.

Як вбачається із наданої позивачем до матеріалів судової справи постанови про закриття кримінального провадження від 14.03.2013р., слідчим відділом розслідування ОВС та злочинів, учинених ОГ і ЗО, СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, кримінальне провадження №12013040000000484 від 05.09.2013р., яке було порушено за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, за фактом начебто здійснення крадіжок газу шляхом несанкціонованого відбору природного газу, який постачається через газопровідну систему, власник газу ПАТ "Дніпрогаз", - закрито. При цьому, як було встановлено органами досудового розслідування, всі взаємостосунки між ТОВ "Авто Метан" та ПАТ "Дніпрогаз" здійснювалися в рамках укладених договорів, будь-яких порушень не виявлено, фактів крадіжок газу шляхом втручання в засоби обліку газу не встановлено, по справі відсутня потерпіла сторона, в зв'язку з чим в діянні відсутній склад кримінального правопорушення.

Доказів оплати за поставлений Товар відповідач зі своєї сторони до матеріалів судової справи не надав.

Отже, слід визнати, що основний борг відповідача перед позивачем складає 254874,60 грн.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 193 Господарського кодексу України також встановлює, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1679,18 грн. за загальний період прострочення з 11.10.2013р. по 15.01.2014р.

Виходячи з викладеного, враховуючи, що позивачем доведено шляхом надання належних доказів, що відповідачем допущено порушення строків та порядку оплати за поставлений Товар, перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача суми 254874,60 грн. основного боргу та суми 1679,18 грн. 3% річних є законними та обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Згідно з п. 5.1. та п. 5.2. вказаного договору поставки, у разі неналежного виконання або невиконання Покупцем своїх зобов'язань по Договору Покупець відшкодовує Постачальнику всі заподіяні збитки крім сплати штрафних санкцій, передбачених даним Договором. За несвоєчасну оплату отриманого стисненого газу (СПГ) - метану, Покупець сплачує на користь Продавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

За визначенням, наведеним у ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період прострочення з 11.10.2013р. по 15.01.2014р., що складає 7273,70 грн.

Як встановлено апеляційним господарським судом, грошові зобов'язання з оплати поставленого Товару відповідачем своєчасно виконані не були, а здійснений позивачем розрахунок пені на суму 7273,70 грн. відповідає обставинам справи та приписам діючого законодавства.

На підставі викладеного колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду визнає законними і обґрунтованими, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі позовні вимоги позивача як про стягнення суми 254874,60 грн. основного боргу, так і про стягнення 1679,18 грн. річних та 7273,70 грн. пені, про що і постановлює нове рішення.

Зважаючи на результати вирішення спору, за якими рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача (заявника у апеляційній скарзі).

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 ч.1 п. 2, 104 ч.1 п. 4 та ч.3 п. 2, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ХЛІБ" (м. Дніпропетровськ) - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2014 року у справі №904/353/14 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС-ГАЗ-ТРЕЙД" (м. Дніпропетровськ) задовольнити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "ХЛІБ" (49107, місто Дніпропетровськ, вулиця Шинна, будинок 18, код ЄДРПОУ 00381545, р/р 26004962508726 в ПАО "ПУМБ", МФО 334851, ІПН 003815404025) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКС-ГАЗ-ТРЕЙД" (49000, місто Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 71/вулиця Леніна, будинок 15 приміщення 7, поз. 4, код ЄДРПОУ 38299427, р/р 26001001308689 в ПАТ "АКТА БАНК", МФО 307394, ІПН 382994204620) суму 254874,60 грн. (двісті п'ятдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири гривні 60 копійок) основного боргу, 1679,18 грн. (одна тисяча шістсот сімдесят дев'ять гривень 18 копійок) 3% річних, 7273,70 грн. (сім тисяч двісті сімдесят три гривні 70 копійок) пені, 5276,55 грн. (п'ять тисяч двісті сімдесят шість гривень 56 копійок) витрат на судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції. Видати наказ.

Доручити видачу відповідного наказу господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 06.06.2014р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя М.О. Дармін

Суддя А.Є. Прокопенко