Ухвала

від 05.06.2014 по справі 826/3249/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3249/14 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бланк-Прес" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення відповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення відповідача. Свої позовні вимоги мотивував тим, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки складене відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 квітня 2014 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 17 жовтня 2013 року №69826552201, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Бланк-Прес" (ідентифікаційний код 21663288) збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 996666,00 грн. (Дев'ятсот дев'яносто шість тисяч шістсот шістдесят шість гривень 00 копійок).

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем у період із 11 по 12 вересня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 13 вересня 2013 року складено акт №379/26-55-22-01/21663288 про результати перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських відносин із платником податків - товариством з обмеженою відповідальністю "Контакт Менеджмент" за період із 01 по 30 листопада 2012 року, відповідно до висновків якого, позивачем занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) за листопад 2012 року у розмірі 797333,00 грн., чим порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки, 17 жовтня 2013 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 797333,00 грн. за основним платежем та у розмірі 199333,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами розгляду заперечень та скарг в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки та оскаржуване рішення залишені без змін.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Як зазначено в акті перевірки, перевірку проведено на підставі наказу від 09 вересня 2013 року №1354, копію якого разом із повідомленням про початок проведення перевірки та повідомленням про запрошення на підписання акту перевірки направлено позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

Тобто, з викладених обставин вбачається, що позивача одночасно повідомлено про проведення перевірки та про необхідність підписання акту, складеного за результатами проведеної перевірки. Наказ про проведення перевірки та повідомлення про запрошення на підписання акту перевірки датовані 09 вересня 2013 року.

Відповідно до п. 86.4 ст. 86 ПК України, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його законним представникам або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Стосовно складання оскаржуваного рішення необхідно зазначити таке.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновок відповідача про заниження позивачем ПДВ за перевіряємий період ґрунтується на тому, що господарські операції між позивачем та його контрагентом не здійснювались у реальності.

Зокрема, висновок відповідача ґрунтується на обставинах, виявлених у ході вчинення дій, направлених на проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Контракт Менеджмент", за результатами яких складено акт від 04 квітня 2013 року №1263/22.4/37567159 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Контракт Менеджмент" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків - приватним підприємством "Київжитлоспецсервіс" (далі - ПП "Київжитлоспецсервіс") за липень 2012 року та товариством з обмеженою відповідальністю "Євробонус 2005" за жовтень-грудень 2012 року, згідно з висновками якого, ТОВ "Контракт Менеджмент" здійснювало діяльність, направлену на здійснення операцій, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам.

При цьому, судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платників податків та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником податків до податкового органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи податкового органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків на формування податкового кредиту.

Нікчемність договорів та безтоварність господарських операцій не можуть обумовлюватись неможливістю проведення зустрічної звірки відповідного контрагента платника податків, оскільки неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є імперативною ознакою протиправності діяльності та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким контрагентом.

Однак, в акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою не підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Контакт Менеджмент". Проведеною перевіркою виявлено документування вказаних операцій та відображення їх у бухгалтерському обліку без дотримання результатів таких операцій у реальності.

Поряд з цим, має місце звернути увагу, що є незрозумілим той факт, на яких саме обставинах ґрунтуються викладені твердження відповідача, оскільки в акті перевірки не зазначено, у чому саме полягають порушення позивачем норм законодавства при взаємовідносинах з контрагентом.

Судом першої інстанції вірно прийнято до уваги зауваження представника позивача стосовно того, що відповідачем проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин між позивачем та ТОВ "Контакт Менеджмент", у той час, як згідно з первинною документацією, контрагентом позивача є ТОВ "Контракт Менеджмент" (ідентифікаційний код 37567159).

Зокрема, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 15 жовтня 2012 року між позивачем, як замовником, та ТОВ "Контракт Менеджмент", як підрядником, укладено договір №15/10, за умовами якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався своїми силами і засобами та на свій ризик, у межах договірної ціни, виконати роботи на об'єкті, розташованому за адресою: Київська область, Броварський район, село Зазим'є, вулиця Радгоспна, 3, а саме: будівництво складських та офісних приміщень, загальною площею 300 кв.м.; проектування офісного приміщення; ремонт та облаштування виробничих приміщень, прилеглої території.

На підтвердження виконання сторонами умов вказаного договору представником позивача надано суду копії: актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень та листопада 2012 року; банківських виписок з рахунку позивача; фотознімків; податкових накладних; локальних кошторисів; підсумкових відомостей ресурсів до локальних кошторисів; підсумкових відомостей ресурсів (витрати - по факту); розрахунків загальновиробничих витрат; договірних цін; підсумкових відомостей ресурсів; договору оренди землі (з додатками).

Факт належності вказаного об'єкта позивачу на праві власності підтверджується наявною у матеріалах справи, зокрема, копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Перелічені первинні документи, за переконанням суду, підтверджують факт реальності виконання позивачем та його контрагентом умов вказаного договору, тобто реальності здійсненої між ними господарської операції.

При цьому, помилки при складанні актів приймання виконаних будівельних робіт (стосовно дати), про які відповідачем зазначено в акті перевірки, як пояснив під час у ході судового розгляду справи представник позивача та з чим погоджується суд, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

До того ж, допущені при складанні актів приймання виконаних будівельних робіт помилки позивачем виправлено, що підтверджується відповідними копіями актів приймання виконаних будівельних робіт, які позивачем також надавались відповідачу під час проведення перевірки.

Згідно з п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, із системного аналізу викладених положень та обставин, враховуючи поряд з цим встановлений у ході судового розгляду справи факт надання представником позивача доказів, які підтверджують обґрунтованість його доводів щодо протиправності оскаржуваного рішення, а також зважаючи, що відповідачем не доведено існування обставин, які виключають право позивача на формування податкового кредиту, суд прийшов до висновку про наявність підстав та необхідність скасування оскаржуваного рішення.

На підставі викладених положень та обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Бланк-Прес" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування рішення відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

При цьому, як вбачається зі змісту постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7, акт суб'єкта владних повноважень може бути скасовано тільки у разі визнання його протиправним, тобто таким, що порушує права та законні інтереси особи, оскільки, скасування такого акта є способом захисту порушеного права, який застосовується у разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 10 червня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.