Ухвала

від 05.06.2014 по справі 826/3272/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3272/14 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЦ Альтера» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЦ Альтера» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування рішень. Свої позовні вимоги мотивував тим, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит за податковими накладними, отриманими від ТОВ «БК Палаццо», та ТОВ «Прімум компані» віднесено до витрат суми, сплачені зазначеним підприємствам. Просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000462203 від 21 січня 2014 року про донарахуванню ТОВ «ІЦ АЛЬТЕРА» грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 395461,00 грн. (триста дев'яносто п'ять тисяч чотириста шістдесят одна гривня 00 коп.), з яких 316369.00 грн. (триста шістнадцять тисяч триста шістдесят дев'ять гривень 00 коп.) за основним платежем 79092,25 грн. (сімдесят дев'ять тисяч дев'яносто дві гривні 25 коп.); визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000452203 від 21 січня 2014 року про донарахування ТОВ «ІЦ АЛЬТКРА» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 731411,50 грн. (сімсот тридцять одна тисяча чотириста одинадцять гривень 00 коп.), з яких 585129,00 грн. (п'ятсот вісімдесят п'я сто двадцять дев'ять гривень 00 коп.) за основним платежем та 146282,50 грн. (сто сорок шість тисяч двісті вісімдесят дві гривні 50 коп.) в якості штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 квітня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Святошинському районі ГУ МІндоходів у м.Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ІЦ АЛЬТЕРА» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «БК «ПАЛАЦЦО» (код за ЄДРПОУ 31748459) за період грудень 2012 року, січень 2013 року та ТОВ «ПРІМУМ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 37779105) за період червень, грудень 2012 року, січень 2013 року.

За результатами вищезазначеної перевірки було складено Акт від 30.12.2013 року №413/26-57-22-03-07/38205145, згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем: - пп. 14.1.228 п.14.1 ст.14, п. 138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138, пп.139.1.1 та п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами доповненнями), пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на загальну суму 316639 грн., в тому числі: за І півріччя 2012 року на суму 112946 грн.; за 3 квартали 2012 року на суму 112946 грн.; за 2012-рік у сумі 316369 грн.; - пп. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст198, п.201.1., п.201.6, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ (зі змінами доповненнями), наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної» від 21.12.2010р. №969 та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року №1379, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року №1333/20071, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповнення: підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704 (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 585 129 грн., в тому числі по періодах: за червень 2012 року у сумі 107568 грн.; за грудень 2012 року у сумі 193739 грн.; за січень 2013 року у сумі 283826 грн.

Відповідачем на підставі Акту перевірки прийнято податкові-повідомлення рішення: - №0000462203 про донарахування позивачу грошового зобов"язання з податку на прибуток підприємств в сумі 395461,00 грн., з яких 316369,00 за основним платежем та 79092,25 грн. в якості штрафних санкцій; - №0000452203 про донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку па додану вартість в сумі 731411,50 грн., з яких 585129,00 грн. за основним платежем та 146282,50 грн. в якості штрафних санкцій.

Прийняття зазначених рішень мотивовано наступними висновками акту перевірки.

В ході аналізу первинних документів, наданих для перевірки, встановлено взаємовідносини ТОВ «ІЦ АЛЬТЕРА» (код ЄДРПОУ 38205145) з наступними контрагентами (постачальниками товарів, робіт та послуг):

ТОВ «БК «ПАЛАЦЦО» (код за ЄДРПОУ 31748459) за період грудень 2012 року, січень 2013 року та ТОВ «ПРІМУМ КОМПАНІ» (код ЄДРПОУ 37779105) за період червень, грудень 2012 року, січень 2013 року.

До ДПІ у Святошинському районі м.Києва ДПС надійшли від Ірпінської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області акти перевірок по ТОВ «Прімум компані» (код ЄДРПОУ 37779105) та ТОВ «БК «Палаццо» (код ЄДРПОУ 31748459), а саме: попередньо встановлено, що ТОВ «Прімум Компані» за адресою реєстрації не знаходиться, відсутні офісні, складські чи інші приміщення необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності, кількість працюючих на підприємстві 1 особа.

Крім того, згідно листа слідчого СВ ДПІ у Солом'янському р-ні м.Києва ДПС від 19.04.2013 року №1091/07-09/086, в провадженні слідчого відділу ДПІ у Солом'янському р-ні м. Києва ДПС перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №320121100900000086 від 26.03.2013 року.

Досудовим слідством по кримінальному провадженню встановлено, що група осіб тривалий час надавали послуги по конвертації грошових коштів з безготівкової форми в готівкову, використовуючи реквізити СПД з ознаками фіктивності, в.т.ч. ТОВ «Прімум Компані» (код ЄДРПОУ 37779105), ТОВ «БК «Палаццо» (код ЄДРПОУ 31748459).

В ході проведення оперативно слідчих заходів по кримінальному провадженню були встановлені та вилучені печатки зазначених підприємств, які згідно показів свідків використовувались вказаними особами для конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобов'язань.

Також, в Акті перевірки зазначено, що Ірпінською ОДПІ Київської області ДПС отримано від СВ ДПІ у Деснянському р-ні м.Києва матеріали щодо фіктивності ТОВ «БК «Палаццо», а саме: постанову СВ ДПІ у Деснянському р-ні м. Києва ДПС від 24.01.2013 року про порушення кримінальної справи №32012110030000035 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України по фактам фіктивного підприємництва, шляхом придбання (створення) суб'єкту підприємницької діяльності ТОВ «Асцелла» (код ЄДРПОУ 37474672). з метою покриття незаконної діяльності; протокол допиту свідка від 21.12.2012 року, отриманого (проведено допит) старшим о/у ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва ДПС ст. Л- том податкової міліції ОСОБА_2 свідка ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №32012110030000035, порушеному по факту скоєння злочинів, передбачених ч. І ст. 205 КК України.

Ірпінською ОДПІ Київської області ДПС складено акт від 09.04.2013 року №113/22-4/31748459 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Палаццо» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2012 року по 30.06.2012 року та акт від 17.04.2013 року №131/22-4/31748459 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Палаццо» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за листопад 2012 року.

Ухвалою про відкриття провадження у справи у позивача було витребувано, зокрема, письмові пояснення керівника та відповідальних осіб позивача щодо осіб, які представляли контрагентів позивача при укладенні угод та виконанні робіт (передачі товарів), засобів комунікації з контрагентами та укладення угод. Також у позивача було витребувано докази фактичної передачі товару - транспортування, зберігання, введення в експлуатацію тощо.

На виконання вимог зазначеної ухвали директором позивача було надано пояснення, що контрагенти позивача здійснювали поставку обладнання на склад підприємства. Жодних пояснень щодо осіб, якими така поставка була здійснена, ким саме були укладені договори та передано товар, засобів комунікації з контрагентами, позивачем не надано.

Позивачем було надано копії договорів поставки №11/01/2 від 11.01.2013 року, 14/11 від 14.11.2012 року, укладених позивачем з ТОВ «Будівельна компанія «Палаццо» та 08/01 від 08.01.2013 року, 01/06 від 01.06.2012 року, укладених між позивачем та ТОВ «Прімум компані».

Дані, ідентичні за змістом договори, передбачають, що строк поставки товару на кожну окрему заявку встановлюється за домовленістю сторін (п. 3.1), право вимагати від позивача прийняття товару, що відповідає умовам, визначеним в договорі та додатках (рахунках - фактурах) (п. 6.3.1).

При цьому, позивачем не було надано жодних документів, якими б обумовлювалося постачання конкретної продукції за конкретною ціною в конкретно визначене місце, засобів досягнення згоди про таке постачання та замовлення продукції.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Можливо дійти висновків, що таке є об'єктивно неможливим, з урахуванням того, що контрагентами позивача постачався позивачу значний обсяг продукції широкого асортименту та протягом значного проміжку часу.

Відповідно до приписів пункту 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З урахуванням вищезазначених правових норм Податкового кодексу та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Пунктом 14.1.36 статті 14.1 Податкового кодексу України встановлено такий критерій господарської діяльності, як направлення діяльності на отримання доходу.

Згідно з п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються, серед іншого, згідно з п. 138.10.3 цієї статті.

Згідно з пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включається, серед іншого, витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрат на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно із частини другої ст. 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Частиною першою ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною 2 визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

На переконання суду, наявність у замовника (позивача) первинних документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та віднесення до валових витрат, зокрема, укладених договорів, податкових накладних, не є безумовною підставою для віднесення до валових витрат та включення до податкового кредиту витрат на придбання послуг, оскільки податковий орган довів, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Наведені обставини та досліджені судом першої інстанції документальні докази має місце вважати достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг фактично не мали реального характеру, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЦ Альтера» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 10 червня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 05 червня 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.