Рішення

від 02.06.2014 по справі 904/2593/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.05.14р. Справа № 904/2593/14 За позовом Приватного підприємства "Виса-М", м. Миколаїв

до Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

про стягнення 111 250 грн. 40 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: Власов І.І., керівник;

від відповідача: Кулага Н.С., дов. № 02 від 17.05.13р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Виса-М" звернулося до господарського суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить стягнути з Комунального Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради заборгованість в розмірі 106 650 грн. 40 коп., з яких 80 000 грн. 00 коп. борг за надані послуги, 80 грн. 00 коп. - пеня, 5 600 грн. 00 коп. - штраф, 13 770 грн. 40 коп. - 3%річних, 7 200 грн. 00 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов Договору на надання послуг з дезінфікування та винищення шкідників від 24.10.13р. № 185-13.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань.

Відповідач позовні вимоги визнав частково. У відзиві на позов зазначив, що допустив порушення умов Договору в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг, оскільки є бюджетною установою, яка обслуговується в органі держказначейства, тому всі фінансові зобов'язання виконує в межах бюджетних асигнувань згідно норм бюджетного законодавства. У зв'язку із чим зазначив, що нарахування позивачем господарських санкцій є безпідставним та просив в позовних вимогах в частині стягнення пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних відмовити.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалася перерва з 22.05.2014р. по 27.05.2014р.

В порядку ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.10.13р. між Департаментом житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради (замовник) та Приватним підприємством "Виса-М" (виконавець) укладено Договір № 185-13 послуги щодо очищування інші (послуги з дезінфікування та винищення шкідників) (надалі-Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати послуги щодо очищування інші (послуги з дезінфікування та винищення шкідників), відповідно до Переліку житлових будинків і споруд (Додаток1) та на підставі заявок підприємств, що здійснюють обслуговування житлового фонду м. Дніпродзержинська, а також умов цього Договору, а замовник сплачує надані виконавцем послуги за цінами, на умовах та у термін, згідно умов цього договору та на підставі актів виконаних робіт (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Сторони узгодили, що послуги за цим Договором надаються протягом 2013 року (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору сума договірних послуг за цим Договором складає 80 000,00 грн.

Основним документом для розрахунку за надані послуги є акт приймання виконаних робіт, встановленої форми, завірений підписами сторін та печатками (п. 2.6 Договору).

Розрахунок за надані послуги здійснюється після підписання обома сторонами акту виконаних робіт, шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в термін не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним (п. 2.8 Договору).

На виконання умов Договору позивачем надані визначені Договором послуги на загальну суму 80 000 грн. 00 коп., про що сторонами складені двосторонні акти виконаних робіт:

- акт від 11.09.13р. на суму 23 300 грн. 68 коп.;

- акт від 27.09.13р. на суму 21 749 грн. 81 коп.;

- акт № 10 від 26.10.13р. на суму 28 873 грн. 48 коп.;

- акт № 5 від 20.11.13р. на суму 6 076 грн. 03 коп.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості наданих послуг не виконав, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем на загальну суму 80 000 грн. 00 коп.

Згідно із п. 7.3 Договору у разі не усунення виконавцем недоліків, передбачених п. 2.9 цього Договору, виконавець сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості неякісно наданих послуг за цим Договором, або вартості неякісних матеріалів - за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Неустойка підлягає стягненню в повному обсязі, незалежно від відшкодування збитків. Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням Договору про надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі.

Із посиланням на умови п. 7.3 Договору та норми ст. 231 ГК України, позивач нарахував до сплати відповідачу 7% штрафу у розмірі 5 600 грн. 00 коп. та пеню із розрахунку 0,1% в сумі 80 грн. 00 коп.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача суму 13 770 грн. 40 коп. 3 % річних за період з 27.10.13 по 24.05.14р. та інфляційні втрати за період з жовтня 2013р. по квітень 2014р. в розмірі 7 200 грн. 00 коп.

Заборгованість відповідача підтверджується: Договором, копіями актів виконаних робіт, двостороннім актом звірки взаєморозрахунків від 01.01.14р. тощо.

На час розгляду справи, доказів сплати заборгованості відповідачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Вищевказаний договір за своїм змістом є договором про надання послуг.

За умовами ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, встановлені договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати наданих позивачем послуг, чим порушив умови укладеного із позивачем Договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача основного боргу в сумі 80 000 грн. 00 коп. - є обґрунтованим і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 13 770 грн. 40 коп. та інфляційних втрат в розмірі 7 200 грн. 00 коп., то вони підлягають частковому задоволенню, оскільки з урахуванням умов п. 2.8 Договору, позивачем невірно визначений період виникнення грошового зобов'язання у відповідача та, відповідно, застосування господарських санкцій.

Так, згідно здійсненого судом перерахунку підлягають стягненню з відповідача:

- 3% річних у загальній сумі 1 316 грн. 25 коп. за періоди: по актам від 11.09.13р. та 27.09.13р. з 21.10.13р. по 24.05.14р. в сумі 799 грн. 80 коп.; по акту № 10 від 26.10.13р. з 21.11.13р. по 24.05.14р. в сумі 439 грн. 04 коп.; по акту № 5 від 20.11.13р. з 21.12.13р. по 24.05.14р. в сумі 77 грн. 41 коп.;

- інфляційні втрати у загальній сумі 5 624 грн. 46 коп. за періоди: по актам від 11.09.13р. та 27.09.13р. з листопада 2013р. по квітень 2014р. в сумі 3 227 грн. 61 коп.; по акту № 10 від 26.10.13р. з грудня 2013р. по квітень 2014р. в сумі 2 006 грн. 86 коп.; по акту № 5 від 20.11.13р. за період з січня по квітень 2014р. в сумі 389 грн. 99 коп.

Одночасно, господарський суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% від вартості послуг в сумі 5 600 грн. 00 коп. та пені в сумі 80 грн. 00 коп., нарахованих позивачем із посиланням на умови п. 7.3 Договору та норми абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Але за приписами п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Одночасно, як вбачається зі змісту п. 7.3 Договору, сторони узгодили лише відповідальність виконавця за не усунення недоліків, передбачених п. 2.9 Договору, за порушення строків виконання зобов'язання, порядок відшкодування виконавцем збитків, завданих замовнику тощо.

За наведених підстав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7% від вартості послуг в сумі 5 600 грн. 00 коп. та пені в розмірі 80 грн. 00 коп., необґрунтовані, не підтверджені належними доказами та задоволенню не підлягають.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради (51931, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул.. Москворецька, 14, код ЄДРПОУ 34827358) на користь Приватного підприємства „Виса-М" (54000, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 91-143, код ЄДРПОУ 37278851) 80 000 грн. 00 коп. (вісімдесят тисяч грн. 00 коп.) заборгованості, 1 316 грн. 25 коп. (одну тисячу триста шістнадцять грн. 25 коп.) 3% річних, 5 624 грн. 46 коп. (п'ять тисяч шістсот двадцять чотири грн. 46 коп.) інфляційних втрат, 1 738 грн. 81 коп. (одну тисячу сімсот тридцять вісім грн. 81 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено - 02.06.14р.