Рішення

від 06.06.2014 по справі 903/418/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 червня 2014 р. Справа № 903/418/14

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії, м. Ковель

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Технобудекспорт», м.Ковель

про стягнення 1628,53 грн.

Суддя Кравчук В.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Сорока А.П.-представник за довіреністю №19/26-73 від 03.01.2014р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 03.06.2014 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- ПАТ "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії - звернувся до суду з позовом до відповідача- «Технобудекспорт» про стягнення 1628,53 грн., в тому числі 1573,51 грн основного боргу за спожиту електроенергію згідно укладеного між сторонами договору № 526-0872000 від 01.06.2007р., 55,02 грн.-3% річних, нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на несвоєчасно здійснену оплату за використану електроенергію, надану йому згідно договору про постачання електричної енергії від 01.06.2007р. № 526-0872000.

Ухвалою суду від 08.05.2014р. порушено провадження по справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 21.05.2014р. розгляд справи відкладався, у зв'язку із необхідністю подання сторонами раніше витребуваних і додаткових доказів.

Позивачем 21.05.2014р. на адресу суду було направлено заяву про зменшення позовних вимог № 02-6/2314 від 21.06.2014р., в якій позивач просить стягнути 1450грн., а також суму 3% річних, нарахованих на борг в розмірі 55,02 грн.

Представником позивача в судове засідання 03.06.2014р. було подано заяву про зменшення позовних вимог № 2/6-2020/3 від 02.06.2014р. та докази надсилання даної заяви відповідачу, у зв'язку із проведеною частковою оплатою відповідачем заборгованості за спожиту електроенергію. В даній заяві про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу за спожиту елекроенегрію в розмірі 1090 грн., 3 % річних - 55,02 грн., всього: 1145,02 грн., просить суд покласти на відповідача обов'язок відшкодування ПАТ "Волиньобленерго" понесених ним при поданні позову до суду витрат.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Зазначене клопотання сторони було розглянуто в судовому засіданні та задоволене, у зв'язку з чим спір господарським судом вирішується виходячи з нової загальної ціни позову, котра становить 1145,02 грн.

Задовольняючи відповідне клопотання суд виходив також і з того, що збільшення (зменшення) позовних вимог не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів. Згідно пункту 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р. №01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Згідно п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відповідач в судове засідання 03.06.2014р. вдруге не з'явився, витребуваних ухвалою суду доказів по справі суду не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи у суді, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Присутній в судовому засіданні представник позивача з приводу розгляду справи за відсутності відповідача чи його представника не заперечив.

З огляду на викладене, справу розглянуто за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 26 Закону України „Про електроенергетику". п. 1.3 Правил користування електроенергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996р. №28 з наступними змінами і доповненнями, постачання електроенергії здійснюється на підставі договору про постачання електроенергії, який укладається споживачем електроенергії та постачальником електроенергії.

01 червня 2007р. між публічним акціонерним товариством "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії та товариства з обмеженою відповідальністю «Технобудекспорт» було укладено договір про постачання електричної енергії №526-0872000, згідно з п.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є невід'ємними частинами.

Положеннями розділу 2. договору встановлено, що під час виконання умов цього договору з питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі -ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Умовами п. 2.1.2 договору передбачено, зокрема, обов'язок постачальника виконувати умови цього договору (п.п. 2.1.1 договору); постачати електроенергію, як різновид товару споживачу, зокрема, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток №1 "Обсяги постачання електричної споживачу" (п.п. 2.1.2 договору).

Пунктом 2.2. договору встановлено обов'язок споживача, серед іншого, виконувати умови цього договору (п.п. 2.2.1 договору); дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки (п.п. 2.2.2 договору); оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків" та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (п.п.2.2.3 договору).

Відповідно до п. 3.1.1. договору встановлено, що постачальник електричної енергії має право одержувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за врегульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором.

Пунктом 3.2.1 договору, зокрема, передбачено право споживача на зміну (корегування) договірних величин споживання електричної енергії у порядку, визначеному умовами розділу 5 цього договору.

Згідно з п. 4.2.2. договору встановлено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше, та середньомісячним (за підсумками минулого року) обсягом фактичного споживання електроенергії 50тис. кВт/год і більше.

Пунктом 5.1 договору, зокрема, передбачено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії на наступний рік споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (по формі додатку „Обсяги постачання електричної енергії споживачу"). Розмір очікуваного споживання електричної енергії визначається та вказується для кожної площадки вимірювання. У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік установлюється постачальником електричної енергії за фактичними обсягами споживання у відповідних періодах поточного року.

Положеннями п. 5.4. договору встановлено, що споживач має право протягом поточного розрахункового періоду, звернутися з письмовою заявою до постачальника електричної енергії за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії.

Згідно з п. 10.5. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2007р. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

До початку розрахункового періоду, який починається з 1-го числа кожного місяця (додаток №3 до Договору про постачання електричної енергії) відповідач повинен оплатити 100% вартості очікуваного обсягу постачання електричної енергії, а в дійсності у відповідача за 1-ше число існувала заборгованість за спожиту електроенергію, і не була проведена оплата на наступний розрахунковий період у відповідності з додатком №2 Договору. Станом на час подання позовної заяви до суду борг за спожиту електроенергію становить 1 573,51 грн., що підтверджується Рахунком за активну електричну енергію № 526-0872000/04-АЕ від 26 квітня 2013 року, собовим рахунком № 0165000.

У відповідності із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума нарахованих 3% річних за період 01.03.2013 року по 1.05.2014 року становить 55,02 грн. згідно розрахунку.

Таким чином, ТзОВ «Технобудекспорт» зобов'язане сплатити електропостачальній організації ПАТ "Волиньобленерго" в особі його Ковельської філії суму основного боргу за активну електроенергію в розмірі 1 573,51 грн. та суму - 3% річних в розмірі 55,02 грн.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 Господарського кодексу України).

Згідно до ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Водночас абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом міністрів України (ч. 1 ст. 277 ГК України).

Положеннями п. 6.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановаю Національної комісії регулювання електроенергетики України N 28 від 31 липня 1996р. (надалі -ПКЕЕ) передбачено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до п. 6.6 Правил, оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

За приписами п.6.11 Правил, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

За змістом укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії №526-0872000 від 01.06.2007р. вбачається, що п. 2.2.3. договору передбачено, що споживач зобо'язаний оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №3 «Порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач оплату за використану електроенергію здійснював несвоєчасно, в результаті чого кожного місяця на 1-ше число виникала заборгованість за поставлену електроенергію, що підтверджується Особовим рахунком №0872000 і розрахунком боргу за електроенергію по ТзОВ «Технобудекспорт» станом на 1- ше число кожного місяця.

Згідно додатку №2 до Договору про постачання електричної енергії визначено Порядок розрахунків за електроенергію, у відповідності з яким споживач за 15 днів до початку календарного місяця здійснює платіж на наступний календарний місяць у сумі 100% вартості очікуваного обсягу постачання електричної енергії, який передбачений додатком №1. Отже, суд вважає, що з врахуванням умов договору та чинного законодавства, постачальником електричної енергії правомірно та обґрунтовано нараховано 1573,51 грн. боргу за несвоєчасну оплату за використану електричну енергію.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведені позивачем докази у встановленому законом порядку відповідачем були спростовані оплатою останнім в рахунок погашення боргу платежу від 15.05.2014р. в сумі 123,51грн., та від 29.05.2014р. в сумі 360 грн. Всього відповідачем оплачено 483,51 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення основної суми боргу в розмірі 1090 грн. та 55,02 грн. 3% річних, нарахованих на борг, з врахуванням оплати відповідачем частини основного боргу за спожиту електроенергію, згідно укладеного між сторонами договору № 526-0872000 від 01.06.2007р.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії є обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 175, 275, 276 ГК України, ст.ст. 11, 626, 629 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Технобудекспорт» (45000, Волинська обл., м.Ковель, вул..Володимирська,150 р/р 260015224, МФО 303569, Волинська дирекція в АППБ «Аваль» код ЄДРПОУ 33451468) на користь публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Ковельської філії (45000 м. Ковель, вул. Грушевського, 56, р/р 26008301301 в Ковельському відділенні Ощадбанку №6303, МФО 303945, код ЄДРПОУ 00131512) 1090 грн. заборгованості, 55,02 грн .-3% річних та 1827,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

06.06.14

Суддя В. О. Кравчук