Рішення

від 26.05.2014 по справі 906/429/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" травня 2014 р. Справа № 906/429/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Горбач А.М. - довіреність № 02-127 від 07.05.2014;

від відповідача: Муляр С.М. - директор (паспорт НОМЕР_1 від 12.05.2004)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерела" (с.Ромашківка, Ківерцівський район. Волинська область)

до Дочірнього підприємства "Полісся-Агробудсервіс" спільного підприємства "Житомир-Агробудсервіс" (с.Вереси, Житомирська область)

про стягнення 68000,00 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 68000,00 грн. безпідставно перерахованих коштів.

26.05.2014 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи. До клопотання додано: розгорнутий акт звірки станом на 26.05.2014, довідка від 26.05.2014 про стан заборгованості відповідача, завірена копія листа за вих. № 02-264 від 01.07.2013 з квитанцією про відправлення та повідомленням про вручення (а.с. 56-63).

Представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Надала усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача підтвердив, що позивачем подано всі документи, які стосуються предмету позову. Щодо існування договору, його розірвання та перерахування позивачем коштів не заперечував. Разом з тим, пояснив, що сплачені позивачем кошти в сумі 68000,00грн. ним зараховано в погашення заборгованості по іншим укладеним між сторонами договорам, тому підстави для повернення останніх відсутні.

З метою підтвердження відомостей щодо відповідача, судом було здійснено електронний запит та отримано інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розміщеного на офіційному веб-сайті Державного підприємства "Інформаціійно-ресурсний центр" (а.с. 65-66).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані до справи документи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначив позивач у позовній заяві, сторонами було укладено договір на виконання робіт № 6-2011 від 05 вересня 2011 року з електропостачання приміщення за адресою м. Житомир, вул. Київська 122, прим. 2.

Строк виконання робіт згідно з договором - до 25.09.2011 року. Відповідно до п. 4.2.1. Договору аванс за договором становить 18 000,00 грн. в т.ч. ПДВ.

Зазначена сума, як пояснює позивач, була ним сплачена згідно платіжного доручення № 598 від 14.09.2011р.

Зазначає, що відповідач, отримавши вказані вище кошти, не приступив до виконання робіт за цим Договором, ні у вказаний строк, ні пізніше.

Крім того, як вказує, позивач, 06.10.2011 ним було перераховано за Договором на виконання робіт відповідачу грошові кошти в сумі 50000,00грн., згідно платіжного доручення №856 від 06.10.2011. Зазначені кошти, як вказує позивач, ним було перераховано помилково та безпідставно, що підтверджується ціною договору, яка є значно меншою та становить 25631,80грн.

Пояснює, що у зв'язку із вказаним, 29.12.2011р. відповідачу було направлено претензію, в якій повідомлено про розірвання договору підряду з 20.01.2012 та поставлено вимогу щодо повернення сплачених ТзОВ "Джерела" коштів у строк до 20 січня 2012 (а.с. 16).

При цьому позивач зазначає, що електромонтажні роботи у вказаному приміщенні були виконані на замовлення ТзОВ "Джерела" іншою підрядною організацією - TOB "ВКП "Енергоінвест", що підтверджується Договором на виконання електромонтажних робіт № 2/05 від 08.05.2012 (а.с. 13-14).

26 березня 2013 року було вдруге відправлено претензію, в якій повторно ставилась вимога про повернення отриманих коштів, у зв'язку з розірванням договору. Вказана претензія була отримана відповідачем 16.04.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення (а.с .17-19), однак відповіді на неї товариство не отримало.

Як зауважує позивач, після отримання претензії відповідач продовжує безпідставно утримувати у себе вищевказані 68000,00 грн. чужих коштів.

Зауважує, що договір підряду було розірвано в односторонньому порядку з 20.01.2012р., право на що надане замовнику законодавством згідно з ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України.

За вказаного, позивач вважає, що підстава, на якій вказані вище грошові кошти були отримані відповідачем, відпала у зв'язку з невиконанням ним робіт та розірванням договору, а вказані кошти підлягають поверненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, щодо зазначених у позовній заяві обставин заперечень не надав (а.с. 67).

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши надані в процесі її розгляду пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Так, матеріалами справи підтверджено, що 05.09.2011 між ДП "Полісся-Агробудсервіс" спільного підприємства "Житомир-Агробудсервіс" (підрядник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джерела" (замовник, позивач) укладено Договір на виконання робіт №6-2011 (а.с. 9-11), у відповідності до п. 1.1. якого відповідач, в рамках загальної суми Договору, зобов'язався виконати за завданням позивача на свій ризик з залученням власних матеріалів комплекс робіт з будівництва кабельної лінії 0,4 кВ. для електропостачання магазину, оформлення акту робочої комісії та оформлення акту про прийняття об'єкту в експлуатацію по вул. Київській, 122 приміщення №2 в м. Житомирі, згідно з проектною документацією позивача та з погодженою договірною ціною на проведення робіт.

За умовами п. 3.1. Договору, загальна вартість передбачених Договором робіт складає 25631,80грн. і може бути уточнена в процесі виконання робіт.

Підпунктом 4.2.1. п. 4.2. Договору сторони встановили, що розрахунки проводяться наступним чином: - аванс в розмірі 70% від вартості будівництва кабельної лінії, вказаної в пункті 3.1. даного Договору, що становить 18000,00грн. протягом 7 (семи) робочих днів з моменту підписання даного договору.

Наданими до справи платіжними дорученнями №598 від 14.09.2011 на суму 18000,00грн. та №856 від 06.10.2011 на суму 50000,00грн. (а.с. 5-6) підтверджено факт перерахування відповідачу коштів на загальну суму 68000,00грн. з призначенням платежу: "За будівельні роботи згідно Договору №6-2011 від 05.09.2011".

Отже, кошти в сумі 50000,00грн. (платіжне доручення №856 від 06.11.2011) сплачено позивачем помилково, оскільки ціна Договору №06-2011 від 06.11.2011 є значно меншою та становить 25631,80грн.

Враховуючи вказане, а також заперечення представника відповідача, що вищевказані кошти були ним зараховані в погашення заборгованості по іншим Договорам, укладеним з позивачем, слід зазначити наступне.

Приписами п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. №22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Відповідно до роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 року - питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, тобто позивач має право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Таким чином, коли платіжні документи містять чітке посилання на призначення платежу, сплачені кошти слід зараховувати як оплату за надані послуги (виконані роботи) у вказаному місяці.

За вказаного, враховуючи зазначене у платіжних документах призначення платежу, сплачені позивачем кошти в розмірі 68000,00грн. підлягали зарахуванню виключно по Договору №06-2011 від 05.09.2011.

Однак, як вбачається з наданих до справи претензій (а.с. 16-19), на дату звернення позивача до суду, наведений Договір було розірвано.

Так, пунктом 5.1. Договору сторони встановили, що термін виконання всього об'єму робіт передбаченого п. 1.1. цього Договору складає 20 (двадцять) робочих днів, але не пізніше 25 вересня 2011 року з дня укладення цього Договору.

При цьому, пунктом 5.2. Договору сторони визначили, що при виникненні обставин, які не залежні від підрядника (в т.ч. Змін замовником проектної документації, несумісності графіку роботи ВАТ "Житомиробленерго" з графіком роботи підрядника, форс-мажорних обставин, невиконання замовником п. 4.2., 2.2 Даного Договору і т.д.), які перешкоджають виконанню підрядником зобов'язань по даному Договору у встановлений строк, підрядних має право ставити перед замовником питання про перенесення строків закінчення робіт про що складається додаткова домовленість.

Разом з тим, відповідач до виконання робіт по вищевказаному Договору не приступив, про наявність обставин, що перешкоджають виконанню підрядником зобов'язань за Договором не повідомив, що не спростовано матеріалами справи.

Згідно з п. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Так, ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України визначено, що якщо підрядник своєчасно не розпочне роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник м а є п р а в о в і д м о в и т и с я від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, законом замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене (абз. 9 п. З Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)").

Частиною третьою статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

До відсутності правової підстави вказана стаття відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або коли закінчився строк дії договору, на підставі якого особа користувалася майном, тощо.

З огляду на викладене, оскільки станом на час звернення позивача до суду дію Договору №6-2011 від 05.09.2011 припинено без виконання, то кошти в сумі 68000,00грн. підлягають поверненню позивачу як безпідставно набуті.

Однак, відповідач на вимогу позивача (а.с. 17-18) кошти в сумі 68000,00грн. не повернув і на час розгляду справи володіє ними без належної правової підстави, що не спростовано матеріалами справи та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими у справі доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін.

Відповідач доказів на спростування викладених у позовній заяві обставин суду не надав. При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

Отже, позов підтверджений належними доказами, копії яких долучено до матеріалів справи, підлягає задоволенню на суму 68000,00грн.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полісся-Агробудсервіс" спільного підприємства "Житомир-Агробудсервіс" (12401, Житомирська обл., Житомирський р-н., с. Вереси, вул. Шевченка, буд. 29, ід. код 30232611)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерела" (45220, Волинська обл., Ківерцівський р-н., с. Ромашківка, вул. Шевченка, буд.2, ід. код 23251213):

- 68000,00грн. безпідставно збережених коштів;

- 1827,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.06.2014.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Віддрукувати:

1 - до справи;

2 - позивачу (рек. з пов.)