Постанова

від 25.01.2007 по справі 8/283-06-10213а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/283-06-10213А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛАІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2007 р. Справа № 8/283-06-10213А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Л.В. Поліщук,

суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання –Г.В. Селіховій,

за участю представників сторін:

від позивача: Кіндяк Н.В.

від відповідача: Наконечний І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на постанову господарського суду Одеської області

від 24.11.2006р.

у справі № 8/283-06-10213А

за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства теплових мереж „Южтеплокомуненерго”

про стягнення 22845,67грн.,

встановив:

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом про стягнення з КП ТМ „Южтеплокомуненерго” на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок Державного казначейства суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році в розмірі 21749,50грн. та пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1096,17грн. на підставі статей 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-ХІІ із подальшими змінами та доповненнями (далі - Закон № 875).

Постановою господарського суду Одеської області від 24.11.2006р. (суддя Т.О. Атанова) в задоволенні позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що відповідачем виконані всі необхідні умови щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, які покладені на нього чинними законодавством.

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, не погоджуючись з вказаною постановою суду, звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме: ст.ст. 19, 20 Закону № 875. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не виконав свої обов'язки по працевлаштуванню інвалідів та дотриманню нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а саме: при нормативі 4 робочих місця у нього працювало лише 2 інваліда, тому повинен сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 21749,50грн. та пеню в сумі 1096,17грн. за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

КП ТМ „Южтеплокомуненерго” у запереченнях на апеляційну скаргу зазначило, що підприємство у межах доведеного нормативу створило чотири робочих місця для працевлаштування інвалідів, на двох із них працюють інваліди, а два місця вільні про що інформовано відповідні органи, які в свою чергу не направляли на підприємство інвалідів для працевлаштування.

Заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-ХІІ від 21.03.1991 зобов'язує підприємства всіх форм власності створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості робочих місць на підприємстві. У випадку невиконання ст. 19 вказаного Закону, відповідно до „Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затв. Постановою Кабінету Міністрів України                 від 28.12.2001р. № 1767, підприємство зобов'язане сплачувати штрафні санкції до відділень Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до статті 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів і Україні”, в редакції, що діяла у спірний період, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів (далі –органи працевлаштування інвалідів).

Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини 2 статті 19 вказаного Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (ст. 20 вказаного Закону).

Аналіз зазначених положень Закону № 875 дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону.            Це підтверджується і змістом абзацу 2 пункту 3 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затв. Постановою КМУ № 1434 від 26.09.2002р.), згідно з яким, завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту 3 пункту 4 та підпункту 3 пункту 5 цього Положення, якими Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затв. постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314, підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів (п. 14); розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (п. 5); робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів (п. 3).

Наказами Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998р.,                № 49 від 10.01.2002р. затверджені форми статистичної звітності № 3-ПН              „Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)”, яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості, та № 10-ПІ „Про зайнятість та працевлаштування інвалідів”.

З наведеного слід зробити висновок, що на підприємство хоч і не покладається обов'язок працевлаштовувати інвалідів, покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно наданого підприємством звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві у 2005р. становила 99 осіб, тому кількість робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, відповідно до вимог ст. 19 Закону № 875, повинна становити –4. Згідно списку працюючих на підприємстві у  2005 році інвалідів - штатних працівників на підприємстві були зайнято 3 інваліда, а не 2, як зазначено позивачем.

КП ТМ „Южтеплокомуненерго” листами повідомляло Центр зайнятості і Управління праці та соціального захисту населення про дві вакантні посади для працевлаштування інвалідів: лаборанта та електромонтера зв'язку.(а.с. 11-12)

Протягом 2005 року підприємство надавало до Южненського міського центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад для інвалідів) та потребу в працівниках (а.с.13-24).

Листом № 1534/01-32 від 13.11.2006р. Южненський міський центр зайнятості повідомив, що у 2005 році направлення на працевлаштування в КП ТМ „Южтеплокомуненерго” не надавались, тому що інваліди, які звертались до центру зайнятості, відмовлялись працевлаштовуватись на даному підприємстві.(а.с. 39).

Управління праці та соціального захисту населення листом № 2488                   від 14.11.2006р. повідомило, що на протязі 2005 року до КП ТМ „Южтеплокомуненерго” інваліди для працевлаштування не направлялись. (а.с.40)

Отже, КП ТМ „Южтеплокомуненерго” виконало всі заходи для створення робочих місць для інвалідів і забезпечення їх працевлаштування у 2005 році.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно відмовив у позові, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови і задоволення апеляційної скарги відсутні.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Постанову господарського суду Одеської області від 24.11.2006р. у справі № 8/283-06-10213А залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом місяця у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя                                                            Л.В. Поліщук

Суддя                                                                                Л.І. Бандура

          Суддя                                                                                В.Б. Туренко