Постанова

від 30.01.2007 по справі 14/329-06-9968а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/329-06-9968А

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"30" січня 2007 р. Справа № 14/329-06-9968А

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача                    Картере В.І.

суддів:                              Пироговського В.Т., Жекова В.І.

при секретарі судового засідання –Буравльовій О.М.

за участю представників:

від позивача –не з'явився,

від відповідача –Шульга М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Суворовському районі м. Одеси

на постанову господарського суду Одеської області від 16.11.06р.

по справі № 14/329-06-9968А

за позовом : КП „Одескомунтранс”

до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси

про визнання податкових повідомлень –рішень частково нечинними

ВСТАНОВИВ:

КП „Одескомунтранс” звернулося до господарського суду Одеської області із позовом та уточненням до нього, відповідно до яких просило визнати нечинними податкові повідомлення –рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси №1001251702/0 від 03.09.06р. та №1001251702/1 від 28.09.06р. в частині визначення податкових зобов'язань зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 8582,50 грн. та штрафної санкції по цьому податку у сумі 429,12 грн.

Постановою господарського суду Одеської області від 16.11.06р. (суддя Горячук Н.О.) позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням ДПІ у Суворовському районі м. Одеси подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позивачу відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ДПІ, посиланням на роз'яснення, Державної митної служби України, надані листом №11/3-3273 від 11.04.2000р. стверджує про невірне тлумачення судом першої інстанції норм законодавства, яким врегульовано порядок визначення класифікації автомобілів, з метою оподаткування податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу просить залишити оскаржене рішення без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Заслухавши представника ДПІ, розглянувши матеріали справи, та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

25.07.06р. ДПІ у Суворовському районі м. Одеси було проведено документальну невиїздну (камеральну) перевірку розрахунку сум податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів на 2006р. № 333117 від 30.01.06р. по підприємству позивача, за результатами якої складено акт перевірки № 3595/17-02 від 25.07.06р.

На підставі вказаного акту податковий орган оформив та надіслав позивачу податкове повідомлення-рішення № 1001251702/0 від 03.08.06р., яким визначив позивачу податкове зобов'язання зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів на 2006р. у сумі 9396,00грн. та фінансової санкції по цьому податку у сумі 469,80грн.

Не погоджуючись із визначенням податкового зобов'язання зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 8582,50 грн. та штрафної санкції по цьому податку у сумі 429,12 грн., позивач в цій частині оскаржив повідомлення-рішення № 1001251702/0 від 03.08.06р. у адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги начальником ДПІ У Суворовському районі м. Одеси прийнято рішення від 28.08.06р. № 19689/10/1702, яким оскаржене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

З метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні-рішенні, відповідач, на виконання приписів Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 № 253, склав та надіслав позивачу податкове повідомлення-рішення № 1001251702/1 від 28.08.06р., яким визначив новий граничний термін сплати податкового зобов'язання визначеного податковим повідомленням-рішенням № 1001251702/0 від 03.08.06р.

Як вбачається з акту перевірки № 3595/17-02 від 25.07.06р., на думку податкового органу позивач при здійсненні розрахунку сум податку з власників транспортних засобів та інших машин і механізмів на 2006р. № 333117 від 30.01.06р. безпідставно відніс вантажні сміттєвози та паливо цистерну до товарної позиції УКТ ЗЕД 8705 „Автомобілі спеціальні”, тоді як вказані автомобілі потрібно було віднести до товарної позиції УКТ ЗЕД 8704 „Автомобілі вантажні”.

Втім такі висновки податкового органу не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Так, порядок обчислення і сплати податку з власників транспортних засобів регулюється Законом України від 11.12.91 р. N 1963-XII „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”.

Відповідно до приписів зазначеного Закону платниками податку є, зокрема, підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, що мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, а об'єктом оподаткування є транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми, визначені під відповідним кодом за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), покладеної в основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України, затвердженої Законом України від 05.04.2001 р. N 2371-III „Про Митний тариф України”.

Зокрема, згідно зі ст. 2 Закону України „Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів” серед інших об'єктом оподаткування є автомобілі вантажні (код за УКТЗЕД - 8704) та автомобілі спеціальні (код за УКТЗЕД -8705), і сума податку залежить від коду за вказаною системою опису та кодування товару.

Однак, зазначені товарні позиції УКТЗЕД не містять повного деталізованого переліку автомобілів, що повинні бути віднесеними до вказаних товарних позицій, а саме, за кодами 8704 90 90 90 та 8705 90 90 90 можливо віднести „інші” відповідно „вантажні” або „спеціальні” автомобілі.

На даний час Держмитслужбою України не проведено деталізацію вказаних товарів в УКТЗЕД, у відповідності з „Порядком проведення Держмитслужбою України деталізації товарів в УКТЗЕД на національному рівні”, затвердженим наказом Державної митної служби України від 12.07.04р. №510.

Лист Держмитслужби України від 11.04.2000р. №11/3-3273, де визначені засоби транспорту за кодами 8704, 8705, є лише позицією митного органу у зазначеному питанні, однак такий лист не може бути прийнятий до уваги при вирішенні спору, оскільки даний документ прийнятий без дотримання приписів Порядку проведення Держмитслужбою України деталізації товарів в УКТЗЕД на національному і не зареєстрований у встановленому законодавством порядку Міністерством юстиції України.

Виходячи з наведеного, апеляційним господарським судом відхиляються доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі з посиланням на лист Держмитслужби України від 11.04.2000р. №11/3-3273.

Також, апеляційний господарський суд виходить з того, що в даному випадку класифікація позивачем вантажних сміттєвозів у товарній позиції 8705 90 90 90 відповідає Основним правилам інтерпретації класифікації товарів (Правило3 в)) Митного тарифу України, відповідно до яких товари, класифікацію яких не можна провести відповідно до Правила 3 а) або 3 б), класифікуються у товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед товарних позицій, які розглядаються.

За таких обставин, враховуючи приписи п.п.4.4.1 п.4.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” апеляційний господарський суд визнає обґрунтованим ствердження позивача у позовній заяві про неправомірність оспорюваних рішеннь податкового органу.

Однак, слід зазначити, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права –визнання оспорюваних податкових повідомлень-рішень нечинними не може бути застосований судом, оскільки за своїм правовим значенням вимога про визнання нечинним може стосуватися лише нормативно-правового акту.

В даному випадку, місцевий господарський суд, всупереч приписів ст. 162 КАС України, відповідно до яких у разі задоволення позову суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, задовольняючи позовні вимоги, не прийняв постанову про скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Оскільки суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, оскаржена постанова підлягає відповідній зміні.

Керуючись ст. ст. 160,162,195,196,198,201,205,207 КАС України, апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову господарського суду Одеської області від 16.11.06 р. по справі № 14/329-06-9968А змінити.

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси № 1001251702/0 від 03.08.06р., № 1001251702/1 від 28.08.06р. в частині визначення основного платежу у сумі 8582,50грн. та суми штрафної санкції у розмірі 429,12 грн.

В інший частині постанову залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач:                                                                      В.І. Картере

Судді:                                                                                В.Т. Пироговський

                                                                                                    В.І. Жеков