Ухвала

від 19.02.2014 по справі 872/15162/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2014 рокусправа № 811/2472/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

26 липня 2013 року ОСОБА_1 подав адміністративний позов до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18 липня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5574,72 грн. та накладено штрафну санкцію - 2787,36 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що від укладення договору поставки з ТОВ "Арбіс центр" впродовж строку, який перевірявся податковим органом, настали реальні правові наслідки, котрі обумовлювались ним, що свідчить про те, що ФОП ОСОБА_1 правомірно сформував в деклараціях з податку на додану вартість суми податкового кредиту за згаданим правочином.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року позов ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 18 липня 2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5574,72 грн. та накладено штрафну санкцію - 2787,36 грн.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ФОП ОСОБА_1 правомірно включив до податкового кредиту з податку на додану вартість кошти у сумі 1768,72 грн. за

договором, укладеним з ТОВ "Арбіс центр", оскільки відповідно до приписів ст. 198 Податкового Кодексу України, датою виникнення права на податковий кредит є дата отримання платником податку товару, що підтверджується податковою накладною.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення

норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що частину податкового кредиту фізичною особою - підприємцем сформовано на підставі неіснуючих операцій з ТОВ "Арбіс центр" в результаті чого позивачем завищено податковий кредит.

Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача зазначив, що постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на підставі наказу начальника Кіровоградської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області від 04.07.2013 року № 178, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, та відповідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України проведено позапланову документальну невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Арбіс центр" (код за ЄДРПОУ 37763488) за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 11.07.2013 року № 7/17-1/НОМЕР_1 "Про результати позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Арбіс центр" (код за ЄДРПОУ 37763488) за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року" в якому встановлено порушення:

- наявність ознак відсутності факту реального здійснення господарської діяльності за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року по придбаному товару у ТОВ "Арбіс центр", код за ЄДРПОУ 37763488 ;

- п.198.1, п. 198.2, п 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 - VI (із змінами та доповненнями) - донараховано подату на додану вартість в сумі 5574,72 грн., в тому числі: за вересень 2012 року в сумі 11547,02 грн., за жовтень 2012 року в сумі 221,70 грн., за листопад 2012 року в сумі 3806,00 грн.

На підставі зазначеного Акта перевірки, керівником податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2013 року, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2012 року на 1547,02 грн., за жовтень 2012 року - 221,70 грн., за листопад 2012 року - 3806 грн. та накладено штрафну санкцію - 2787,36 грн. (а.с.25).

Згідно постанови старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Борисенко В.М. та акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ВК Віконні системи", код за ЄДРПОУ 33972398 за № 7212/224/33972398 від 21.12.2012 року встановлено:

ТОВ "Арбіс центр", код 37763488 не має можливості підтвердити реальність здійснення господарських відносин з постачальником ТОВ "ВК Віконні системи", код 33972398 за період квітень-вересень, листопад 2012 року на загальну суму податкового кредиту 547753,5 грн.

Не має можливості підтвердити реальність здійснення господарських відносин з покупцями за квітень-листопад 2012 року на загальну суму податкових зобов'язань 555445,06 грн., наведених у довідці."

Судом першої інстанції також встановлено, що 10.02.2012 року ФОП ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ "Арбіс центр" уклали договір поставки меблевої фурнітури (Том 1 а.с.159).

Згідно видаткових накладних від 11 вересня та 09 жовтня 2012 року ТОВ "Арбіс центр" поставило позивачу товар на загальну суму 10612,28 грн. (з урахуванням ПДВ у сумі 1768,72 грн.) (Том 1 а.с.160, 163, 181).

В цей же період ТОВ "Арбіс центр" виписало позивачу податкові накладні (Том 1 а.с159а, 162, 180).

Суми податку позивач включив до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року в сумі 1547,01 грн. та за жовтень 2012 року - 221,70 грн. (Том 1 а.с.175-179, 196-200).

У листопаді 2012 року ФОП ОСОБА_1 не включав до податкового кредиту з податку на додану вартість кошти щодо взаємовідносин з ТОВ "Арбіс центр" (Том 2 а.с.23-27).

ТОВ "Арбіс центр" виконало зобов'язання за правочином шляхом безготівкового розрахунку, що доводиться банківськими виписками руху коштів (Том 1 а.с.167, 184).

Перевезенням товару займалося ТОВ "ТК "Сат"" за рахунок контрагента позивача відповідно до змісту товарно-транспортних накладних (Том 2 а.с.45-47).

У відповідності з п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1. ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Так, питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), підпунктом "а" п.198.1 якої передбачено право на віднесення сум податку з ПДВ до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Колегія суддів зазначає, що завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Законом не передбачено права органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати фіктивними правочини. Стаття 20 Податкового кодексу України, що регулює діяльність органів ДПС, подібних повноважень не надає.

З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 мав договірні взаємовідносини з ТОВ "Арбіс центр".

Слід зазначити, що договори укладені позивачем з ТОВ "Арбіс центр" не визнавались недійсними в судовому порядку, а твердженння податкового органу про нікчемність останніх не ґрунтується на законі, тому як завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

На підтвердження здійснених за договорами операцій були складені наступні документи: договора поставки товару, видаткові та податкові накладні, рахунки, банківські виписки руху коштів, трудові договора, довіреності.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Проаналізувавши зазначені вище первинні документи, колегія суддів, приходить до висновку, що надані позивачем документи первинної бухгалтерської звітності по відносинам з контрагентом підтверджують реальність здійснення господарських операцій та не містять недоліків форми чи змісту, що спричиняють втрату ними сили доказового джерела, а отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про реальний характер господарських операцій ФОП ОСОБА_1 з ТОВ "Арбіс центр" і висновки податкового органу щодо неправомірного формування податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з оформленням нікчемних правочинів з останнім є безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

До того ж, колегія суддів зазначає, що в основу акту перевірки податкового органу увійшов: акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ВК Віконні системи", код 33972398 за №7212/224/33972398 від 21.12.2012 р.

Колегія суддів вважає, що зазначений акт не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу з підстав, що на жодну зі сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента за угодами та дотримання ними вимог податкового і іншого законодавства, тому як юридична відповідальність має індивідуальний характер. Обмеження права позивача (як сумлінного платника податку) на формування податкового кредиту та визначення податку на додану вартість у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітності по податкам суперечить практиці Європейського суду з прав людини.

Відтак, припущення відповідача про наявність порушень податкового та іншого законодавства по ланцюгу контрагентів позивача до інших контрагентів не підтверджено доказами, тому не свідчить про нереальність здійснених господарських операцій між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Окремо взяті дані акту податкового органу, складного по контрагентам позивача, не можуть бути підставою для встановлення заниження позивачем податку на прибуток, заниження податку на додану вартість та у зв'язку з цим неправомірне формування податкового кредиту, тому як доказами останнього є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай