Ухвала

від 05.02.2014 по справі 872/15048/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2014 рокусправа № 804/7875/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Десна» до Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Десна» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.02.2013 року №0000110220 та №0000100220.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки відповідачем були зроблені протиправні висновки щодо встановлених порушень вимог чинного законодавства України, у зв'язку із чим Товариством з обмеженою відповідальністю «Десна» було занижено податок на прибуток підприємства у сумі 10740.02 грн., занижено податок на додану вартість у сумі 4 649, 36 грн. А підставою для таких висновків стали безпідставні твердження податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Детальсервіс» (далі за текстом - ТОВ «Детальсервіс») за період березень - квітень 2012 року.

Просить суд: визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Держаної податкової служби України від 18.02.2013 року, а саме:

- № 0000100220, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Десна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - у розмірі 10 740, 02 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію - у розмірі 2 685, 01 грн.;

- № 0000110220, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Десна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - у розмірі 4 649, 36 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію - у розмірі 1 162, 34 грн.

Постановою Дніпропетровького окружного адміністративного суду від 26.07.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Десна» до Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю.

Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000110220 та №0000100220. Вирішено питання про судові витрати по справі.

Постанова суду мотивована тим, що ТОВ «Десна» було виконано всі зобов'язання, які встановлені чинним законодавством та договором поставки, а саме: прийнято товар та сплачено продавцю грошові кошти, про що свідчать копії видаткових накладних, а також копії платіжних доручень та банківської виписки, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV і сумнівів в їх достовірності не викликає.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на відсутність підтвердження позивачем оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними, яке здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля, оскільки це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Також, посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Десна» не було надано до перевірки документів (товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товару), що підтверджували б факт перевезення товару (матеріали, устаткування та інструменти, в асортименті, кількості та за ціною продукції згідно спеціфікації). Відповідно наданих документів немає можливості встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення господарських операцій.

Представники позивача в судовому засіданні вважали, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача зазначив, що постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 18.01.2013р. за № 38, згідно із пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Держаної податкової служби України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Десна» (ідентифікаційний код юридичної особи - 21905596) по взаємовідносинам із ТОВ «Детальсервіс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 37997840) за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року.

Хід та результати проведеної перевірки були зафіксовані податковим органом в акті від 30.01.2013 року за № 64/222-21905596.

Згідно вказаного акту перевірки позивачем було порушено абз. «а» пп. 14.1.13., пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14. пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1 , п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим ТОВ «ДЕСНА» було занижено податок на прибуток підприємства сумі 10 740, 02 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року у сумі 10 740, 02 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Десна» було занижено податок на додану вартість у сумі 4 649, 36 грн., в тому числі за березень 2012 року у сумі 4 649, 36 грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань стали висновки відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Детальсервіс» за період березень - квітень 2012 року.

З урахуванням таких висновків, відповідачем були винесені податкові повідомлення - рішення від 18.02.2013 року, а саме: № 0000100220, яким ТОВ «Десна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - у розмірі 10 740, 02 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію - у розмірі 2 685, 01 грн.; № 0000110220, яким ТОВ «Десна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - у розмірі 4 649, 36 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію - у розмірі 1 162, 34 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на письмовий запит податкового органу ТОВ «Десна» було надано пакет документів, підтверджуючих взаємовідносин з ТОВ «Детальсервіс», а саме: копії виписок, рахунок-фактура, податкова накладна, видаткова накладна, договір № 158 від 22.03.2012 року, специфікація № 21 від 22.03.2012 року, товарно-транспортна накладна, листи.

За твердженнями відповідача товарно-транспортні накладні, заповнені належним чином є необхідними документами для підтвердження витрат з оприбуткування товару на складі ТОВ «Десна», однак акти прийому придбаної продукції у ТОВ «Детальсервіс» під час перевірки ТОВ «Десна» не надано. Тому, відповідач приходить до висновку про те, що у ТОВ «Десна» відсутнє право на формування податкового кредиту по операціях з придбання товару у ТОВ «Детальсервіс». Також контролюючим органом було зазначено, що за наслідками порушення контрагентом ТОВ «Десна» - ТОВ «Детальсервіс» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства, відсутності у складених ними первинних документах - ознак первинних.

22.03.2012 року між ТОВ «Детальсервіс» та ТОВ «Десна» було укладено договір поставки № 158, відповідно до умов якого ТОВ «Детальсервіс» зобов'язувалось поставити, а ТОВ «Десна» прийняти та оплатити на умовах договору товар: матеріали, устаткування та інструменти, в асортименті, кількості та за ціною продукції згідно специфікацій. Поставка продукції здійснюється на умовах, зазначених у специфікації до договору; базис поставки товару - ЕХ\У (м. Жовті Води, вул. Петровського, 56, склад ТОВ «Десна») транспортним засобом - ТОВ «Детальсервіс».

На підтвердження факту реальності проведеної господарської операції згідно укладеного правочину з ТОВ «Детальсервіс» позивач надав суду наступні первинні документи: копії договору від 22.03.2012 року № 158, специфікації до нього № 1 від 22.03.2012 року, виписок по рахунку, платіжних доручень, податкової накладної, видаткової накладної, рахунку, листів, акту прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, товарно- транспортної накладної, карточки складського обліку матеріалів, оборотної відомості по рахунку. Також наявні копії установчих документів контрагента за проведеною господарською операцією з ТОВ «Детальсервіс», свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200036582 серії НБ № 447773 на підтвердження правомочності юридичної особи - контрагента.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ (у відповідній чинній редакцій), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Проте, відповідач не дослідив відповідні первинні документи на підтвердження реальності проведеної господарської операції та передчасно зробив висновки щодо нереальності наслідків, заради яких позивачем було укладено вищезазначений правочин.

Відповідно до абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, лише в разі фактичного здійснення господарської операції документ може вважатися первинним та тим самим підтверджувати реальність проведення такої господарської операції. А, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Визначення податкового кредиту надано пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Аналіз вищевикладених норм податкового законодавства показує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Тому, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що належним чином і було зроблено позивачем та підтверджується матеріалами справи.

Щодо посилань відповідача на ненадання акту прийому придбаної продукції у ТОВ «Детальсервіс» за укладеною угодою, то суд зазначає таке.

Положеннями ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року за № 2344-ІІІ (у відповідній чинній редакції) визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Вищевказана норма закону передбачає альтернативу документів, які б підтверджували транспортування вантажу за укладеним договором та не містить обов'язкової вимоги про наявність товарно-транспортної накладної на підтвердження фактичного транспортування вантажу. Так, зокрема, підтвердженням реальності поставки товару для власних потреб за укладеними угодами поставок є видаткові накладні, якими фіксується найменування поставленого товару, його одиниця, кількість, ціна, відмітка про передання та отримання такого постачальником та отримувачем. Копія такої видаткової накладної є наявною в матеріалах справи.

На підтвердження реальності факту транспортування продукції, позивачем було надано суду копію акту прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 22.03.2012 року, видаткової накладної № 40 від 22.03.2012 року про здачу - прийняття товару за договором від 22.03.2012 року № 158, специфікації до нього № 1 від 22.03.2012 року, податкової накладної, видаткової накладної, картками складського обліку матеріалів. Також за поясненнями позивача, наданими податковому органу, поставка продукції за даним договором була проведена на підставі вказаного акту прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей від 22.03.2012 року та видаткової накладної№ 40 від 22.03.2012 року. А товарно-транспортна накладна від 22.03.2012 року була виписана контрагентом позивача помилково та фактично не використана сторонами договору.

Отже, позивач підтвердив факт реальності проведеної господарської операції належними первинними документами.

Отримані за укладеним договором поставки товари були оплачені позивачем належним чином у відповідності до положень ст. 692 Цивільного кодексу України. Це підтверджується наданими суду копіями платіжних доручень № 846 від 25.04.2012 року, № 857 від 07.05.2012 року, № 859 від 08.05.2012 року, оборотною відомістю по рахунку. Тому, ТОВ «Десна» віднесло до складу витрат за 1 квартал 2012 року суму у розмірі - 23 246, 80 грн. (витрати на придбання продукції за договором від 22.03.2012 року), до складу податкового кредиту березня 2012 року - суму податку на додану вартість у розмірі - 4 649, 36 грн. Факт оплати ціни договору не заперечувався контрагентом ТОВ «Десна». Це підтверджується матеріалами справи.

Тим самим спростовуються висновок відповідача про відсутність економічної мети здійсненої господарської діяльності ТОВ «Десна».

Позивач належним чином виконав встановлений податковим законодавством обов'язок щодо визначення доходу при обчисленні об'єкта оподаткування, визначений, зокрема, ст. 135 Податкового кодексу України. Тому, відсутні встановлені заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем - у розмірі 10 740, 02 грн. та податкового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - у розмірі 4 649, 36 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції, а, відповідно, в межах апеляційної скарги підстав для скасування або зміни постанови суду першої інстанції - не вбачається.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Десна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Десна" до Верхньодніпровської об`єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай