Ухвала

від 15.04.2014 по справі 872/1015/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2014 рокусправа № 1170/2а-1491/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року у справі № 1170/2а-1491/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Градієнт-2" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Градієнт-2" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001362300 від 06.12.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки податкового органу про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість, а також про безпідставність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарським операціям з ПП "Нафтобудком", ТОВ "Технорес", ПП ВКФ "Украгропродукт", не відповідають дійсності, оскільки товари та послуги від зазначених підприємств отримано фактично, що підтверджується первинними документами (накладними, актами виконаних робіт, тощо).

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Градієнт-2" задоволено, визнано протиправним та скасовано оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Вказував на відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, господарські операції купівлі-продажу, відповідно до частини 1,2 статті 215, частини 1,5 статті 203 Цивільного Кодексу України, є нікчемними, і в силу статті 216 цього кодексу не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Представник позивача у судовому засіданні прохав залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами відповідача, проведено виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Градієнт-2" (код 23695312), з питань оподаткування податку на додану вартість по взаємовідносинах з підприємствами: ПП "Нафтобудком" (код 37130273), за період з 01.09.2010 по 31.05.2011 року; ТОВ "Технорес" (код 36983816), за період з 01.12.2010 по 31.05.2011 року; ПП ВКФ "Украгропродукт" (код 24715910) за період з 01.07.2010 по 31.05.2011 року, за результатами якої складено акт від 22.11.2011 року №311/2300-23695312.

Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем:

1) ст.198.2, 198.3 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. №2755-УІ, п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХІУ, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2010 по 31.05.2011 р. на загальну суму 274 049,00 грн.;

2) ч.1, 5 ст.203, ч.1 ст.216, ст. 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків обумовлених ними по правочинах, здійснених ТОВ фірма "Градієнт-2"з зазначеними у акті постачальниками.

На підставі акту перевірки, відповідачем 06.12.2011р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0001362300, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 311 567,00 грн., в тому числі 274 049,00 грн. основного платежу, 37 518,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України (далі - ПК України), для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пункт 86.1 статті 86 ПК України вказує, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Тобто, необхідною умовою складення акту є виявлення порушень.

В акті перевірки зазначено що, за період з 01.07.2010 по 31.05.2011 року позивачем задекларовано податкових зобов'язань по ПДВ в сумі 2711174 грн.. Перевіркою не встановлено заниження (або завищення) податкового зобов'язання по операціям з підприємствами: ПП "Нафтобудком"(код 37130273) за період з 01.09.2010 по 31.05.2011 року, ТОВ "Технорес"(код 36983816) за період з 01.12.2010 по 31.05.2011 року, ПП ВКФ "Украгропродукт"(код 24715910) за період з 01.07.2010 по 31.05.2011 року.

За період з 01.07.2010 по 31.05.2011 року позивачем задекларовано податкового кредиту по ПДВ в сумі 2727094 грн.. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2010 по 31.05.2011 року встановлено його завищення всього у сумі 274049грн. по операціям з підприємствами: ПП "Нафтобудком"(код 37130273) за період з 01.09.2010 по 31.05.2011 року в сумі 34833 грн., ТОВ "Технорес"(код 36983816) за період з 01.12.2010 по 31.05.2011 року в 136233 грн., ПП ВКФ "Украгропродукт"(код 24715910) за період з 01.07.2010 по 31.05.2011 року в сумі 102983 грн..

До вказаних висновків посадові особи відповідача прийшли тому, що в ході проведення перевірки ними використано акт від 21.07.2011 року №119/1600/24715910 "Про проведення перевірки ПП ВКФ "Украгропродукт" щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень-грудень 2010р., січень-травень 2011р."; акт від 21.07.2011 року №118/1600/37130273 "Про проведення перевірки ПП "Нафтобудком" щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень-грудень 2010р., січень-травень 2011 р.".

Також, від ВПМ Олександрійської ОДПІ отримано висновки по ПП "Нафтобудком", ТОВ "Технорес" та ПП ВКФ "Украгропродукт", в яких зазначено, що всі підприємства не знаходяться за юридичною адресою, мають ознаки фіктивності та в їх діяльності відсутній факт здійснення господарської діяльності.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне рішення відповідача, виходив з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: 1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; 2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та підприємствами: ПП ВКФ "Украгропродукт", ПП "Нафтобудком" та ТОВ "Технорес"були укладені цивільно-правові договори. (а.с.70-74, 150-154 т.1)

На виконання умов вказаних договорів виписано податкові накладні:

1) по ТОВ "Технорес"за 2010 рік (а.с.59-62 т.1), за 2011 рік (а.с.56-58,164-166 т.1);

2) по ПП "Нафтобудком"за 2010 рік (а.с.63-65, 227 т.1);

3) по ТОВ ВКФ "Украгропродукт"за 2010 рік (а.с.69, 219 т.1), за 2011 рік (а.с.66-68, 168, 170,172 т.1).

Сплата коштів та факт виконання робіт підтверджується: накладними (а.с.27, 226, 32, 218 т.1), довідками про вартість робіт (а.с.28, 40, 44, 48, 52 т.1), актами приймання-передачі (а.с.29-31, 36-39, 41-43, 45-47, 49-51, 53-55, 161-163 т.1), виписками по рахунку та платіжними дорученнями (а.с.155, 148, 159, 146, 157, 149, 160, 147 т.1, а.с.26-35 т.3); актами виконаних робіт (а.с.33-35, 167, 169, 171 т.1).

На дату складання податкових накладних підприємства були зареєстровані як юридичні особи у встановленому порядку та як платники податку на додану вартість.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Посилання відповідача на ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.

Недійсність правочинів, укладених позивачем та контрагентами, не встановлена в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, є лише припущеннями, не підтвердженими належними доказами.

Податковим органом в ході судового розгляду, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, не було доведено правомірності прийняття ним спірних податкових повідомлень рішень, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2012 року у справі № 1170/2а-1491/12 - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 07.05.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак