Ухвала

від 14.05.2014 по справі 872/216/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2014 рокусправа № 2а/0470/9048/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Суховарова А.В., Чепурнова Д.В.,

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «ДМК» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, в якому просить визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області з відображення висновків, викладених в акті документальної невиїзної перевірки від 31.07.2012 року № 2065/226/31944264 «Про результати проведення документальної перевірки ТОВ «ДМК» (код ЄДРПОУ 31944264) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період березень 2012 року»; зобов'язати суб'єкта владних повноважень - Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області утриматись від вчинення певних дій, а саме, розповсюдження будь-яким чином та використання в будь-який інший спосіб у своїй роботі висновки, викладені в акті перевірки від 31.07.2012 року № 2065/226/31944264, здійснення коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат позивача чи його контрагентів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року провадження у справі було закрито в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області з відображення висновків, викладених в акті документальної невиїзної перевірки від 31.07.2012 року № 2065/226/31944264 "Про результати проведення документальної перевірки ТОВ «ДМК» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період березень 2012 року."

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судовому захисту підлягає тільки вже порушене право позивача та неможливість обмеження прав податкової інспекції на використання у своїй роботі акта перевірки, яким оформлені результати перевірки, що проведена податковою інспекцією відповідно до наданих їй повноважень.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі позивач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги її заявник посилається на те, що позивач вважає висновки акту перевірки незаконними, безпідставними, а дії відповідача протиправними, тому як господарські операції між позивачем та ТОВ "Ривс" мали реальний характер та належним чином

підтверджуються податковими та видатковими накладними. В подальшому реалізовані ТОВ "ДМК" товари, які були придбані у ТОВ "Ривс", були отримані ТОВ "МТК" та реалізовані кінцевому споживачу ВСП ВД "Знам'янка" Одеської залізниці. Законом не передбачена можливість визначення контролюючою установою правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська на підставі наказу проведено документальну невиїзну перевірку TOB «ДМК» з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період березень 2012 р. За результатами перевірки складено акт від 31.07.2012 року № 2065/226/31944264, в якому зафіксовано порушення:

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 та ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, а саме підприємством за період з 01.03.2012 р. по 31.03.2012 р. завищено податковий кредит на 90 187,00 грн.

- ст. 185, ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, а саме підприємством завищено суму податкових зобов'язань за березень 2012 р. на 92 699,33 грн.

Перевіркою встановлено, що TOB «ДМК» за період березень 2012 р. в частині правомірності формування правових зобов'язань мало взаємовідносини з підприємствами: "Науково-виробниче підприємство "Нафтомаш", TOB "Хімхолодсервіс", ПП "B.T.K.", ПАТ "Дніпропетровський агрегатний завод", TOB "Металургійна транспортна компанія", фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з реалізації металопрокату на митній території України.

Позивачем задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість за березень 2012 року у сумі 90 541,42 грн., зокрема по взаємовідносинах з TOB «Ривс».

Під час проведення перевірки TOB «ДМК» не надано документи, що підтверджують факт поставки, перевезення товару (товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт). TOB «ДМК» не орендує складських приміщень. Згідно пояснень, наданих директором підприємства, перевезення товару здійснювалось постачальниками власним автотранспортом, ніяких транспортних послуг підприємству не надавалось, вартість поставки товару була врахована у вартість товару. Але, відповідно АІС «Податки» у основного постачальника TOB «Ривс» відсутні транспортні засоби.

В ході проведеного податковою інспекцією аналізу не встановлено факту передачі ТМЦ від продавця до покупця та від постачальника до покупця, або факту виконання послуг у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних.

Таким чином, в ході проведення перевірки встановлено:

- неможливість фактичного здійснення позивачем господарських операцій через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу робіт (послуг);

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу (трудових ресурсів), основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 188, ст. 198 ПК України.

З вищевказаного податкової інспекцією зроблено висновок про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Крім цього, відповідно до баз даних Державної податкової служби податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Під час проведення перевірки підприємством TOB «ДМК» не надано документи, що могли б підтвердити факт поставки, перевезення товару (товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з визначенням, наведеним у ст. 3 КАС України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною 1 ст. 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Отже, з наведених процесуальних норм закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів КАС України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу позивача суб'єктом владних повноважень на момент звернення до суду.

Оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов у особи виникає лише після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Підпунктами 19-1.1.1., 19-1.1.2. пункту 19-1.1. статті 19-1 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом; здійснюють контроль за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків та зборів), а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом;

Пунктом 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пп. 86.4 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Враховуючи вищевказане, а саме те, що судовому захисту підлягає тільки вже порушене право позивача, а також неможливість обмеження в судовому порядку прав податкової інспекції на використання у своїй роботі акта перевірки, яким оформлені результати перевірки, що проведена податковою інспекцією відповідно до наданих їй повноважень, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень - Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області утриматись від вчинення певних дій, а саме, розповсюдження будь-яким чином та використання в будь-який інший спосіб у своїй роботі висновків, викладених в акті перевірки від 31.07.2012 року № 2065/226/31944264, здійснення коригування сум податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат позивача чи його контрагентів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДМК" до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Д.В. Чепурнов