Постанова

від 05.06.2014 по справі 802/1611/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

05 червня 2014 р. Справа № 802/1611/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н. Л.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Барського районного центра зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття

до ОСОБА_1

про стягнення незаконної отриманої допомоги по безробіттю в сумі 3128 гривень, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся Барський районний центр зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про повернення коштів, отриманих як допомогу по безробіттю та вартості соціальних послуг в сумі 3128 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в Барському районному центрі зайнятості, отримав допомогу по безробіттю в загальній сумі 3128 грн. Проте, при проведенні перевірки виявлено відомості про навчання відповідача у Кузьминецькому професійному аграрному ліцеї Вінницької області з отриманням стипендії, що свідчить про перешкоду у набутті статусу безробітного і отриманні допомоги. Безпідставно отримані кошти ОСОБА_1 у добровільному порядку не погасив, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час і місце розгляду справи, повідомлявся належним чином, заперечень проти адміністративного позову не надав. Отже, суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи та реалізації ним права судового захисту прав та інтересів.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Барському районному центрі зайнятості як безробітній у період з 14.03.2013 року по 21.02.2014 року.

14.03.2013 року ОСОБА_1 подав центру зайнятості заяву про надання статусу безробітного (а.с.11).

З 01.09.2013 року по 21.02.2014 року ОСОБА_1 виплачено допомогу по безробіттю в загальному розмірі 3128,00 грн.

При запровадженні електронного обміну між службою зайнятості та податковою службою став відомий факт отримання доходу (стипендії) громадянином ОСОБА_1 в третьому кварталі 2013 року від Кузьминецького професійного аграрного ліцею, що також підтверджено відповіддю за №123 від 19.03.2014 р. про період навчання в Кузьминецькому ПАЛ на запит Барського районного центру зайнятості та довідкою виданої Кузьминецьким ПАЛ за №123 від 19ю03.2014 року (а.с.5).

20.03.2014 року службовими особами Барського районного центру зайнятості проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про зайнятість населення", за результатами якого складено акт №6 (а.с.7).

В ході проведеного розслідування встановлено, що ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в Барському РЦЗ в якості зареєстрованого безробітного, одночасно навчався в Кузьминецькому професійному аграрному ліцеї на денній формі навчання з отриманням відповідної стипендії, а відтак, безпідставно отримував кошти в якості допомоги по безробіттю протягом періоду перебування на обліку в загальному розмірі 3128,00 грн.

З урахуванням висновків, зроблених у акті розслідування №6, директором Барського районного центру зайнятості 20.03.2014 року видано наказ №14 (а.с.8), яким ОСОБА_1 запропоновано повернути кошти в сумі 3128,00 грн., оскільки отримані ним незаконно.

З актом перевірки відповідач ознайомлений, про що свідчить його підпис у акті №6 від 20.03.2014 року (а.с.7). При цьому суд враховує те, що наказ про повернення коштів відповідачем не оскаржено.

Проаналізувавши нормативно-правові акти, що регулюють спірні правовідносини, суд зважає на таке.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року, який набув чинності з 01.01.2013 року, безробітним визнаються особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

В Україні до зайнятого населення, відповідно до п. б ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Статус безробітного, згідно ч.2 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року, який набув чинності з 01.01.2013 року, надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах Державної служби зайнятості України, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року, який набув чинності з 01.01.2013 року, гарантується право кожного на вільно обрану зайнятість, а частиною 3 цієї ж статті передбачено, що зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Проте, обов'язковою умовою для встановлення відносин, пов'язаних з провадженням підприємницької діяльності, є державна реєстрація особи як підприємця.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" датою державної реєстрації фізичної особи - підприємця є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця.

Стаття 46 вищевказаного Закону передбачає, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Крім того, відповідальність особи за порушення вимог законодавства з питань соціального забезпечення на випадок безробіття передбачена абз. 1 ч. 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", відповідно до якої, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунктами 6, 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 р. N60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. N7-1, визначено, що у разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

Однак, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення" зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що приносить дохід у грошовій або іншій формі.

Пунктом "а" частини 3 статті 1 цього Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб.

Таким чином, з 01.09.2013 року по 21.02.2014 року відповідач відносився до категорії зайнятого населення, при цьому, не повідомивши про такі обставини центр зайнятості.

Відтак, ОСОБА_1 безпідставно отримував матеріальне забезпечення на випадок безробіття в період перебування на обліку в Барському районному центрі зайнятості.

Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Вищого адміністративного суду України від 12.06.2013 року у справі за №К9991/35197/11, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.10.2012 року у справі за №К9991/24764/11 та в рішеннях Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 року у справі за №2а-2/11/2203, 10.02.2011 року у справі №2а-4060/10/0270.

На підставі викладеного, враховуючи те, що позов підтверджений належними доказами, а обставини, наведені у ньому, визнаються відповідачем, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а в матеріалах справи відсутні докази понесених ним судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації відповідно Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (інд. код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Барського районного центру зайнятості Вінницької області (код ЄДРПОУ 20088801, м. Бар, майдан Святого Миколая, 10А, банк одержувача ГУДКСУ у Вінницькій області МФО 802015, р/р №37173304900011, код одержувача 50040400) грошову допомогу по безробіттю, яку виплачено ОСОБА_1, в сумі 3128 гривень (три тисячі сто двадцять вісім гривень).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Крапівницька Н. Л.