Постанова

від 05.06.2014 по справі 820/7715/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Харківський окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 р. справа №820/7715/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., при секретарі судового засідання Тверитнікові О.О.,

за участі сторін:

представника позивача - Оковитої А.Є.,

представника відповідача - Супрун В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентекс" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ентекс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 25.02.2014 року №0000162202.

У обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі висновків акту перевірки, які зроблено, на думку позивача, без урахування п. 141.1 ст.141 Податкового кодексу України, а тому позивачем правомірно віднесено витрати по процентах до фінансових витрат згідно норм податкового законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Відповідачем до суду надано заперечення на адміністративний позов, у яких зазначено, що придбання корпоративних прав позивачем не пов'язано із його господарською діяльністю, а тому позивачем порушено приписи закону та неправомірно завищено витрати від курсової різниці по кредитному договору, укладеному з банківською установою, що стало підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, надав до суду заперечення на адміністративний позов, у яких просив суд у задоволенні позову відмовити. Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до Витягу від 21.03.2014 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "Ентекс"(код ЄДРПОУ 14064073) зареєстроване як юридична особа з 05.11.1991 року; відомості про перебування юридичної особи у процесі провадження справи про банкрутство, санації, у процесі при, про припинення юридичної особи - відсутні; місцезнаходження юридичної особи: 62341, Харківська обл., Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, буд. 3 (а.с.7-9).

Фахівцями Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області проведено документальну планову перевірку ТОВ "Ентекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року від 15.11.2013 року, за результатами якої складено акт №436/20-11-22-02/14064073 від 15.11.2013 року (далі по тексту - акт перевірки, акт, а.с.11-66).

На підставі вказаного акту податковим органом винесено отримало податкові повідомлення-рішення від 03.12.2013 року №0000342202, №0000352202 та №0000362202.

Не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями №0000342202 та №0000352202 , позивач скористався правом на їх адміністративне оскарження та звернувся до Головного управління Міндоходів у Харківській області зі скаргою від 13.12.2013 року №179 (а.с.67-71).

За рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області про результати

розгляду скарги від 11.02.2014 року №958/10/20-40-10-04-17 податкове повідомлення-рішення від 03.12.2013 року №0000342202 скасовано повністю, а податкове повідомлення-рішення №0000352202скасовано у частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 203 172,00 грн.( основний платіж -174 595,00 грн., штрафні санкції - 28 577,00 грн. В іншій частині зазначене рішення залишено без змін, а скаргу директора ТОВ "Ентекс" - без задоволення (а.с.72-80).

Відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 року №0000162202 на збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 83 120,75 грн.(основний платіж - 68 533 грн., штрафні санкції- 14 587,75 грн.) - а.с. 10.

Не погодившись з новим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся із повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України від 21.02.2014 року №41 (доповнення до скарги від 28.02.2014 року №63 - а.с.81-85).

Відповідно до рішення Міністерства доходів і зборів України про результати розгляду повторної скарги від 14.04.2014 року №6617-16/99-99-10-01-1, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 25.02.2014 року №0000162202. залишено без змін, а скарга підприємства - без задоволення(а.с.86-89).

Щодо заниження податку на прибуток по віднесенню до фінансових витрат процентів по кредитах, спрямованих на придбання корпоративних прав та курсових різницях по них, суд зазначає наступне.

Відповідно до договору відчуження частини статутного капіталу від 29.08.2011 року, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Ентекс» з Приватним підприємством «Кратон», ТОВ «Ентекс» придбало частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Арбат ЛТД» за 4900000 грн. (а.с.91-92).

Рішення про придбання частки у статутному капіталі ТОВ "Арбат ЛТД" оформлено протоколом №30 засідання зборів учасників ТОВ "Ентекс" від 23.08.2011 року (а.с.90).

Для цього позивачем було використано кредитні кошти, отримані на підставі кредитного договору від 30.08.2011 року №08/11-в, укладеного між ПАТ «АК «Базис» (банк) та ТОВ «Ентекс» (позичальник), у загальній сумі 1350000 доларів США (а.с.94-98).

Згідно п.1.1. вказаного договору позичальник зобов'язується сплатити відсотки за користуванням кредитом в розмірі 7(сім) % річних на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.2.1 Статуту ТОВ фірми "Арбат ЛТД", це підприємницьке товариство, яке здійснює господарську діяльність на території України та за її межами з метою одержання прибутку; механізм розподілу прибутку визначено розділом 10 Статуту (а.с. 140-143).

Відповідно до фінансових звітів суб'єкта малого підприємництва за 2012 та 2013 роки, довідки ТОВ фірми "Арбат ЛТД" від 22.11.2013 року № 58, підприємство доходу у 2011 році не отримало, рішення про розподіл прибутку та виплату дивідендів за 2012-2013 роки зборами засновників не приймалося (а.с.144-146).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п.п 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, відносяться фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченням (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Відповідно до п. 141.1 ст.141 Податкового кодексу України до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами), протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку із провадженням господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.14.1.36 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України 14.1.36. господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.81 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України інвестиції -господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. До інвестицій відносяться фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі інвестиції, портфельні інвестиції та реінвестиції. Прямі інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою.

Відповідно до ст.79 Господарського кодексу України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб'єктів господарювання або інших осіб встановлюються цим Кодексом, іншими законами. Господарські товариства є юридичними особами. Суб'єкти господарювання - юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи. Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, суд приходить до висновку про те, що придбання корпоративних прав є господарською операцією, направленою на отримання доходу (прибутку).

Щодо посилань позивача на то обставину, що корпоративні права не відносяться до кваліфікаційних активів, відповідно, проценти за користування кредитами, що використані на придбання корпоративних прав, є фінансовими витратами, які згідно п.п.138.10.5 п. 138.10 ст.138 Податкового кодексу України враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року №415, кваліфікаційний актив - актив, який обов'язково потребує суттєвого часу для його створення.

Відповідно Додатку 1 до вказаного Положення, до некваліфікаційних активів віднесено фінансові інвестиції.

Згідно п.3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» фінансові витрати - витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозичення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, проценти за кредитом, наданим відповідно до договору від 30.08.2011 року №08/11-в, використаним на придбання корпоративних прав позивачем не відносяться до фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку у розумінні приписів ст. 138 ПК України, а також є такими витратами, що здійснюються у зв'язку із провадженням господарської діяльності платника податку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентекс" до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 25.02.2014 року №0000162202.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р: 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код: 37999628, МФО: 851011, банк: ГУДКСУ у Харківській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентекс" (62341, Харківська обл., Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вул. Кільцевий шлях, буд. 3, код ЄДРПОУ 14064073) судовий збір у розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову у повному обсязі виготовлено 06 червня 2014 року.

Суддя Котеньов О.Г.