Рішення

від 03.06.2014 по справі 910/2892/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2892/14 03.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехносоюз"

до 1) Дочірнього підприємства "Колосисте" Товариства з обмеженою

відповідальністю "Агроплаза"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Трейд Юніон"

про стягнення 122 366,18 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Лазоренко Т. В. (29/04/2014/3 від 29.01.2014 року)

Від відповідача - 1 не з'явився

Від відповідача - 2 не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 03.06.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротехносоюз" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Колосисте" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплаза" (далі за текстом - відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Трейд Юніон" (далі за текстом - відповідач - 2) про стягнення 122 366,18 грн., а саме стягнення з відповідача - 1 за договором поставки товару № 70-П від 28.03.2013 року 109 866, 24 грн. основної заборгованості, 7 388, 26 грн. 24 % річних, 4 001, 92 грн. пені та стягнення солідарно з відповідачів -1, -2 1109, 76 грн. за договором поставки товару № 70-П від 28.03.2013 року та договором поруки № ПР09-2013 від 28.03.2013 року, також позивач просить покласти на відповідачів витрати по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/2892/14, розгляд справи призначено на 08.04.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 року в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 22.04.2014 року, в зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, не виконанням відповідачами та позивачем вимог ухвали суду від 27.02.2014 року.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року, у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г.П. у відпустці, справу № 910/2892/14 передано для розгляду судді Сіваковій В. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2014 року справу № 910/2892/14 прийнято до провадження судді Сівакової В. В., розгляд справи призначено на 13.05.2014 року.

Розпорядженням В. о. Голови Господарського суду міста Києва від 29.04.2014 року, у зв'язку з виходом судді Бондаренко Г.П. з відпустки, справу № 910/2892/14 передано для розгляду судді Бондаренко Г. П. та прийнято до її провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2014 року розгляд справи перенесено на 03.06.2014, у зв'язку з неявкою відповідачів в судове засідання, невиконанням сторонами вимог ухвали суду про порушення провадження по справі, необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

В судове засідання 03.06.2014 року представники відповідачів не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні надав для огляду судом оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, документи на вимогу ухвали суду від 13.05.2014 року та усні пояснення з приводу заявлених позовних вимог, в яких заявлені вимоги підтримав.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем - 1 умов договору поставки № 70-П від 28 березня 2013 року та відповідачем - 2 умов договору поруки № ПР - 09-2013 від 28 березня 2013 року в частині оплати поставленого за договором поставки товару.

Відповідачі - 1, 2 відзивів на позовну заяву не надали, в судове засідання жодного разу не з'явились.

Враховуючи те, що не з'явлення представників відповідачів не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представників відповідачів, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2013 року між позивачем, як постачальником за умовами договору, та відповідачем - 1, як покупцем за умовами договору, було укладено договір поставки № 70-П (далі за текстом - договір-1).

В пункті 1.2 договору-1 сторони домовилися, що товаром, який має бути поставлений відповідно до умов зазначеного договору є засіб захисту рослин Гуміфілд у кількості 2040,00л.

Пунктом 3.1 сторони погодили строки поставки товару, зокрема остання поставка мала відбутися 15 травня 2013 року.

Позивач зобов'язувався поставити засоби захисту рослин на загальну суму 138 720,00грн. (п.2.1 договору-1), а відповідач відповідно до пункту 2.8 договору-1 зобов'язався оплатити зазначені засоби захисту рослин наступним чином: передплатити 20% вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту виставлення постачальником рахунку, 30% вартості поставленого товару сплатити до 25 вересня 2013 року та останні 50% вартості поставленого товару - до 25 жовтня 2013 року.

Згідно п. 5.2. договору-1 сторони погодили, що покупець відповідає на несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного договору) й сплачує пеню у вигляді подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати.

Також, відповідно до п. 5.3. договору-1 сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі 24% відсотків річних від простроченої суми за весь період до повного погашення заборгованості.

З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.8. договору, вважається, що продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу, пені та відсотків річних.

На виконання умов договору-1 позивачем було здійснено поставку товару, що підтверджується такими документами: видатковою накладною від 05 квітня 2013 року №212 на суму 111 520,00 грн. та довіреністю №7 від 03 квітня 2013 року; видатковою накладною від 15 травня 2013 року № 573 на суму 27 200, 00 грн. та довіреністю №10 від 07 травня 2013 року. Загальна вартість поставлених засобів захисту рослин, становить 138 720,00 грн.

Як вже зазначалося, відповідно до п.2.8. договору-1 відповідач - 1 повинен був розрахуватися за поставлений товар таким чином: передплатити 20% вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту виставлення постачальником рахунку , сплатити 30% вартості поставленого товару до 25 вересня 2013 року та останні 50% вартості поставленого товару - до 25 жовтня 2013 року.

Відповідач - 1 порушив погоджений сторонами строк оплати за товар, сплативши лише перші 20% передплати в розмірі: 27 744 (двадцять сім тисяч сімсот сорок чотири) грн. 00 коп. - 02 квітня 2013 року, що підтверджується банківською випискою за 02 квітня 2013 року.

Сума основного боргу відповідача-1 перед позивачем, за розрахунком позивача станом на 18 лютого 2014 року становить 110 976,00 (сто десять тисяч дев'ятсот сімдесят шість грн. 00 коп.) гривень, що також додатково підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 11.12.2013 року, доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Згідно матеріалів справи, для забезпечення виконання зобов'язання по договору - 1 відповідача - 1 між позивачем (в якості кредитора) та відповідачем- 2 (в якості поручителя) було укладено договір поруки № ПР 09-2013 від 28.03.2013 року (далі - договір-2), відповідно до п.1.3 якого поручитель поручається перед позивачем за часткове (в розмірі 1% від суми грошових зобов'язань відповідача-1) виконання грошових зобов'язань відповідача- 1 за договором-1 та зобов'язується відповідати перед позивачем в розмірі 1% від суми таких грошових зобов'язань відповідача-1, що виникли з договору-1, укладеного між позивачем та відповідачем-1.

28 жовтня 2013 року позивач направив відповідачу-2 вимогу №09/10 від 28.10.2013 року, якою вимагав оплатити суму в розмірі 1 109,76 грн. у відповідності до п.1.3 договору-2 укладеного ним з відповідачем-2.

Доказів оплати відповідачем-1, та/або відповідачем-2 заборгованості за договором-1 матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки № 70-П від 28.03.2013 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору - 1 поставлено відповідачу товар на суму 138 720,00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідачем поставлений за договором - 1 товар був частково оплачений на суму 27 744,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором - 1, станом на день розгляду справи, становить 110 976, 00 грн. (138 720, 00 - 27 744, 00 = 110 976, 00) доказів сплати якої відповідачем суду не подано.

Позивачем умови договору - 1 виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем-1 в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором - 1, щодо невідповідності поставки умовам договору - 1 не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 110 976, 00 грн. відповідачем- 1 суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача - 1 перед позивачем за договором - 1 в сумі 110 976, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем - 1 не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 2.8. договору-1 є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу з відповідача- 1 у розмірі 109 866,24 грн. (110 976, 00 - 1 % (1109, 76) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Відповідно до договору поруки № ПР 09-2013 від 28.03.2013 року передбачено, часткове забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 по договору № 70-П від 28.03.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Трейд Юніон" (відповідачем - 2) в розмірі 1 % договору - 1, а отже відповідач-2 є солідарно зобов`язаним за виконання зобов`язань відповідача-1 щодо оплати товару по вказаним правочином перед позивачем в розмірі 1% від суми грошових зобов'язань відповідача-1, з огляду на що, суд приходить до висновку про солідарне стягнення заборгованості за договором поставки №70-П від 28.03.2013 року з відповідача-1 з відповідача-2 в розмірі 1% від суми грошових зобов'язань відповідача-1.

Крім стягнення суми основної заборгованості за договором поставки № 70-П від 28.03.2013 року з відповідачів - 1, 2, позивач просить стягнути 4001, 92 грн. пені у відповідності до п. 5. 2 договору за період з 25.09.2013 року по 23.01.2014 року, 7 388, 26 грн. 24% річних за період з 25.09.2013 року по 23.01.2014 року у відповідності до п. 5.3. договору-1 з відповідача - 1.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 4 001,92 грн. у відповідності до п. 5.2. договору - 1, оскільки судом встановлено порушення відповідачем - 1 строків виконання грошового зобов'язання. Матеріали справи містять розрахунок суми пені згідно п. 5.2. договору - 1, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, пунктом 5.3. договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановили її в розмірі 24% річних від простроченої суми за весь період до повного погашення заборгованості. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.8. договору, вважається, що продавцем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу, пені за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення 24% річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) та п. 5.5. договору, а відповідач-1 є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 24% річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві та матеріалах справи розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку процентів річних, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Отже, з огляду на все вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, підлягає стягненню з відповідача-1 сума основної заборгованості за договором-1 в розмірі 109 866, 24 грн., сума пені за період з 25.09.2013 року по 23.01.2014 року в розмірі 4 001, 92грн., 24 % річних нарахованих на суму боргу в розмірі 7 388, 26 грн., а також підлягає солідарному стягненню з відповідача-1 та відповідача-2 сума в розмірі 1109,76 грн. основного боргу.

Витрати по оплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача-1 та відповідача-2 порівну.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, відповідно до п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року за № 7 передбачено, що частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Враховуючи, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідачів - 1, 2 від розгляду вимог позивача, що ані відповідачем - 1, ані відповідачем - 2 їх зобов'язання обумовлені договорами -1, 2 не виконані, суд дійшов висновку про покладення витрат на оплату судового збору порівну на відповідачів - 1, 2.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Колосисте" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплаза" (53245, Дніпропетровська обл., Нікопольський район, с. Веселе, вул. Центральна, буд. 21; код ЄДРПОУ 32328792; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехносоюз" (03069, м. Київ, вул. Кіровоградська буд. 38/58; код ЄДРПОУ 35840303) 109 866 (сто дев'ять тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 24 коп. основної заборгованості, 4 001 (чотири тисячі одну) грн. 92 коп. пені, 7 388 (сім тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 26 коп. 24 % річних та 1 224 (одну тисячу двісті двадцять чотири) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. Стягнути солідарно з Дочірнього підприємства "Колосисте" Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроплаза" (53245, Дніпропетровська обл., Нікопольський район, с. Веселе, вул. Центральна, буд. 21; код ЄДРПОУ 32328792; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") та з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Трейд Юніон" (02090, м. Київ, вул. Володимира Сосюри, буд.6, офіс 301-А; код ЄДРПОУ 37652846; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехносоюз" (03069, м. Київ, вул. Кіровоградська буд. 38/58; код ЄДРПОУ 35840303) 1 109 ( одну тисячу сто дев'ять) грн. 76 коп. основного боргу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Трейд Юніон" ( 02090, м. Київ, вул. Володимира Сосюри, буд.6, офіс 301А; код ЄДРПОУ 37652846; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехносоюз" (03069, м. Київ, вул. Кіровоградська буд. 38/58; код ЄДРПОУ 35840303) 1 224 (одну тисячу двісті двадцять чотири) грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2014р.

Суддя Г.П. Бондаренко