Рішення

від 03.06.2014 по справі 910/8208/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8208/14 03.06.14

За позовом Дочірнього підприємства "ПОБУТСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "W-Інжиніринг"

про стягнення 98 146,72 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача Косенко А. А. (дов. № 01-04/14 від 01.04.2014)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 03.06.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Дочірнє підприємство "ПОБУТСЕРВІС" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "W-Інжиніринг" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 98 146,72 грн. за договором № 1/ПС - 0004 оренди нежитлового приміщення від 01.01.2014, з яких 66 774, 30 грн. заборгованість по оплаті за оренду, 8021, 90 грн. заборгованість по комунальним послугам, 911, 66 грн. пені, 22 438, 86 грн. штрафу, а також позивач просить покласти витрати по оплаті судового збору на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/8208/14, розгляд справи призначено на 03.06.2014 року.

30.05.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про долучення документів до матеріали справи, в тому числі заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 101 546, 30 грн. заборгованості по платі за оренду, 10 737, 32 грн. заборгованості по комунальним послугам, 1 165, 35 грн. пені, 33 676, 09 грн. штрафу.

В судове засідання 03.06.2014 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні подану заяву про збільшення позовних вимог підтримав в повному обсязі, надав усні пояснення по суті справи.

Подана позивачем заява про збільшення позовних вимог розцінена судом як заява про зміну предмету позову, оскільки позивачем змінено періоди, за якими стягується заборгованість, та прийнята судом в порядку ст. 22 ГПК України, в подальшому розгляд справи здійснюється з врахуванням поданої заяви про зміну предмету позову.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором № 1/ПС - 0004 оренди нежитлового приміщення від 01.01.2014 в частині оплати орендних платежів та компенсації витрат на комунальні послуги.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

« 01» січня 2014 року між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем було укладено договір оренди нежитлового приміщення №1/ПС-0004 (далі - договір).

За договором позивач зобов'язувався надати у тимчасове оплачуване користування (оренду) нежитлове приміщення загальною площею 161,80 квадратних метрів (далі - об'єкт оренди) на 3-му поверсі будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 146, а відповідач зобов'язувався прийняти об'єкт оренди у користування та сплачувати усі платежі відповідно до умов укладеного договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу об'єкт оренди, що підтверджується актом прийому-передачі приміщення в оренду від « 01» січня 2014 року на строк передбачений п. 10.2. договору, а саме до 30.09.2016 року.

Відповідно до п. 3.1. договору, відповідач зобов'язаний вносити плату за користування об'єктом оренди в розмірах та в строки встановлені договором.

Так, згідно п. 3.3. договору плата за оренду повинна перераховуватись орендарем щомісячно, не пізніше 10-го числа оплачуваного місяця. При цьому, відповідно до 3.4. договору плату за оренду орендар повинен сплачувати незалежно від факту одержання ним рахунків про сплату.

Розмір плати за оренду погоджений сторонами в додатку № 2 до договору від 01.01.2014, відповідно до якого плата за оренду об'єкта оренди за кожний місяць складається з двох частин: орендної плати та додаткової плати. Орендна плата за кожний місяць визначається на момент платежу за формулою:

Орендна плата = базова орендна ставка*Пл. *Індекс І + ФП, де

Базова орендна ставка - становить 160, грн.. 96 коп. в т.ч. ПДВ за 1 кв.м. в місяць;

Пл. - загальна площа об'єкту оренди в м.кв., прийнята орендарем за актом приймання - передачі, що складає 161, 80 кв.м.;

Індекс І - індекс інфляції гривні;

ФП - становить 1000, 00 грн. в т.ч. ПДВ.

Додатковою платою є вартість експлуатаційних витрат, перелік яких визначений сторонами.

Відповідно до п. 3.6 договору, відповідач повинен компенсувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення й т.д.), та витрати на комунальні послуги в місцях загального користування, які розподіляються між всіма орендарями будівлі пропорційно площі об'єкта оренди до загальної площі будівлі.

Відповідно до п. 3.6.3. договору, відповідач мав перерахувати компенсацію витрат на комунальні послуги не пізніше 10 числа місяця, наступного за оплачуваним місяцем, на підставі виставлених рахунків.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Пунктом 7.2.1. договору сторони погодили, що крім пені, передбаченої договором, до орендаря також застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань: якщо період прострочення становить більше 1 календарного дня, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання; якщо період прострочення становить 2-6 календарних днів, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 20 (двадцять) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання; якщо період прострочення становить більше 7 календарних дів, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання.

За твердженням позивача відповідач не розрахувався за оренду об'єкта оренди за березень - травень 2014 року та не компенсував комунальні послуги за вказаний період, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 112 283, 62 грн., не враховуючи нарахованих у відповідності до умов договору штрафних санкцій.

Відповідачем твердження позивача не спростовані, доказів оплати орендних платежів та компенсації витрат за користування комунальними послугами в матеріали справи не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з врахуванням заяви про зміну предмету позову з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 1/ПС - 0004 оренди нежитлового приміщення від 01.01.2014. є договором найму, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору було передано 01.01.2014 року відповідачу в оренду об'єкт оренди. Відповідно до умов договору, зобов'язання по оплаті орендної плати виникає у орендаря (відповідача) 10 числа кожного поточного місяця оренди, таким чином на момент розгляду справи судом строк виконання зобов'язань відповідача за договором по платі за оренду (орендної плати + додаткової плати) настав.

Правовідносини сторін щодо компенсації витрат на комунальні послуги передбаченої умовами договору, регулюються наступним чином.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

На підставі викладених норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що на підставі договору між сторонами також виникли правовідносини щодо поставки електроенергії та води позивачем відповідачу.

За твердженням позивача, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання по оплаті договору, не вчасно та не в повному обсязі сплачував рахунки на компенсацію витрат по оплаті комунальних послуг та плату за оренду об'єкту оренди, в період з березня по травень 2014 року, внаслідок чого сформувалась заборгованість за договором, в загальному розмірі 112 283, 62 грн., з яких 101 546, 30 грн. заборгованість по платі за оренду, 10 737, 32 грн. заборгованість по комунальним послугам, що підтверджено матеріалами справи. Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 112 283, 62 грн. відповідачем суду не надано.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача по платі за оренду об'єкту оренди перед позивачем складає 101 546, 30 грн. за березень - травень 2014 року та по оплаті комунальних послуг - 10 737, 32 грн. за лютий - квітень 2014 року.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невиконання умов позивачем договору не заявлялось та суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 112 283, 62 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 112 283, 62 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк сплати плати за оренду об'єкту оренди та комунальних витрат, у відповідності до п. п. 3.3., 3.6.3 договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 112 283, 62 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем, також, заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 165, 35 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки відповідно п. 7.2. договору (за період з 11.03.2014 по 23.05.2014).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 1 165, 35 грн. у відповідності до п. 7.2. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань обумовлених договором. Матеріали справи містять розрахунок суми пені, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 33 676, 09 грн. штрафу в розмірі 30 % від суми заборгованості на підставі п. 7.2.1. договору за порушення строків виконання грошових зобов'язань обумовлених договором більше ніж 7 календарних днів.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Враховуючи, що сторонами при укладанні договору сплата відповідного штрафу була погоджена, і відповідач прострочив строк виконання своїх грошових зобов'язань більше ніж на 7 календарних днів, суд дійшов висновку про обґрунтованість відповідних позовних вимог і їх задоволення. Матеріали справи містять розрахунок суми штрафу, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Підсумовуючи викладене суд зазначає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з врахуванням поданої позивачем заяви про зміну предмету позову.

У відповідності до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну предмету позову задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "W-Інжиніринг" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 146, оф. 300; Ідентифікаційний код 35872822; в порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження») на користь Дочірнього підприємства "ПОБУТСЕРВІС" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 146; Ідентифікаційний код 23730379) 101 546 (сто одну тисячу п'ятсот сорок шість) грн. 30 коп. заборгованості по платі за оренду, 10 737 (десять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 32 коп. заборгованості по комунальним послугам, 1 165 (одну тисячу сто шістдесят п'ять) грн. 35 коп. пені, 33 676 (тридцять три тисячі шістсот сімдесят шість) грн. 09 коп. штрафу та 2 936 (дві тисячі дев'ятсот тридцять шість) грн. 83 коп. судових витрат.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2014 р.

Суддя Г.П. Бондаренко