Рішення

від 05.06.2014 по справі 905/2882/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.06.2014 Справа № 905/2882/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез Ойл» до Житлово-експлуатаційного підприємства № 3 про стягнення 43804 грн.,-

За участю представників сторін:

представник позивача - Бутової Л.В. за довіреністю,

представника відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Синтез Ойл» (далі позивач, або ТОВ «Синтез Ойл») звернулось до господарського суду з позовом до Житлово-експлуатаційного підприємства № 3 (далі - відповідач, або ЖЕК № 3) про стягнення 43804 грн. за договором №1736 від 23.01.2013р. у розмірі 43804 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 10951 грн. та суми процентів у розмірі 32853 грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 526, 536, 694 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 198, 199 Господарського кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічно викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач двічі у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду від 28.04.2014р., 14.05.2014р., направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

23 січня 2013 р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки нафтопродуктів №1736 (а.с. 10-12), за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач -прийняти та сплатити вартість товару в порядку і строки, встановлені цим договором і специфікаціями до нього (п.1.1).

Згідно п.3.1 договору покупець здійснює розрахунки за отриманий товар в національній валюті у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом одного банківського дня з дня, слідуючого за моментом отримання товару. Момент отримання товару співпадає з датою, зазначеною у накладній постачальника. Датою здійснення оплати є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.3.2 договору). Зазначені умови оплати товару свідчать про укладення Договору №1736 на умовах товарного кредиту.

У випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,7% від суми невиконання зобов'язань за кожен день прострочки (п.5.1 договору). Додатково до суми боргу і пені покупець сплачує постачальнику процент по невиконаним грошовим зобов'язанням в розмірі 10% від суми боргу за кожен день прострочки (п.7.7 договору).

Цей договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2013р., а в частині розрахунків -до їх повного здійснення (п.7.1 договору)

Договір №1736 від 23.01.2013р. підписаний обома сторонами без заперечень.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Виконуючи умови договору, позивач протягом січня-серпня 2013 року здійснював поставку нафтопродуктів відповідачу на суму 38716 грн.., що підтверджується видатковими накладними та специфікаціями, довіреностями ЖЕК № 3 на отримання товару (а.с.17-44).

В порушення умов п.3.1 Договору і положень ст. 530 ЦК України, товар поставлений ЖЕК № 3 не був оплачений відповідачем у повному обсязі.

Станом на 01.09.2013р. відповідачем частково боргу був погашено на 27765 грн., внаслідок чого, заборгованість ЖЕК № 3 перед позивачем склала 10951 грн.

Оскільки відповідач оплатив отриманий товар не в повному обсязі, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до ЖЕК № 3 про стягнення суми боргу, нарахованої за Договором №1736.

Предметом розгляду в даній справі сум основного боргу в розмірі 10951 грн. та сума процентів за прострочену заборгованість за товарним кредитом у розмірі у розмірі 32853 грн. що нарахована позивачем за період з 01.09.2013. по 30.09.2013р.

У судовому засіданні представник позивача надала пояснення, в яких зазначила, що у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань по договору №1736 позивач мав право згідно до пункту 7.7 цього договору нарахувати проценти за повний строк прострочення. Проте, враховуючи скрутний фінансовий стан ЖЕК № 3, позивач за своїм правом нарахував суму процентів лише за період з 01.09.2013р. по 30.09.2013р.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором №1736 від 23.01.2013р. Факт порушення відповідачем строків розрахунків за договором підтверджується матеріалами справи та не спростовувався відповідачем.

Згідно розрахунку процентів по договору №1736 здійсненого позивачем та перевіреного судом, період часу з моменту виникнення боргу з 09.09.2013р. по 30.09.2013р.склав 30 днів.

Усього по вищезазначеному договору позивачем протягом січня-серпня 2013 року поставлено відповідачу товар на суму 38716 грн. Фактично за поставлений товар відповідачем сплачено 27765 грн.

Сума процентів по невиконаним грошовим зобов'язанням за кожен день прострочки, визначена п.7.7 договору №1736 за період з 01.09.2013р. по 30.09.2013р.склала 32853 грн. (10951 грн. Х 30днів Х 10% = 32853 грн.)

05.12.2013р. позивач звертався до відповідача з претензією №76-юр (а.с.14-15) на суму основного боргу у розмірі 10951 грн. та суму процентів нарахованих згідно пункту 7.7 Договору у розмірі 32853 грн.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна норма міститься у п.7 статті 193 Господарського кодексу України. Договір є обов'язковим до виконання (ст.629 ЦК України). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України)

Договір №1736 від 23.01.2013р. за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України). До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення основної суми боргу у розмірі 10951 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони є доказаними, обґрунтованими.

Крім стягнення суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача суму процентів у розмірі 32853 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до вимог статті 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Види такої відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони передбачили в розділі 7 договору.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено статтею 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Так, відповідно до пункту 7.7 договору, у випадку несвоєчасної оплати товару додатково до суми боргу і пені покупець сплачує постачальнику процент по невиконаним грошовим зобов'язанням в розмірі 10% від суми боргу за кожен день прострочки.

Таке право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На підставі зазначених норм позивач нарахував відповідачу суму у розмірі 32853 грн. - процент по невиконаним грошовим зобов'язанням в розмірі 10% від суми боргу за кожен день прострочки (п.7.7 договору) за період з 01.09.2013р. по 30.09.2013р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів, господарський суд вважає цей розрахунок обґрунтованим та арифметично вірним, тому нараховані позивачем проценти підлягають стягненню з відповідача саме у сумі 32853 грн.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги. Матеріали справи не містять доказів своєчасної повної оплати отриманих відповідачем нафтопродуктів.

Висновки господарського суду щодо спірних правовідносинах узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України викладеною у постанові від 30 травня 2011 року по справі №42/252 за позовом іноземного підприємства "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма".

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез Ойл» є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез Ойл» до Житлово-експлуатаційного підприємства № 3 про стягнення 43804 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Житлово-експлуатаційного підприємства № 3 (86606, м.Торез, м-н «№0 років Перемоги», б. 31, код ЄДРПОУ 31846432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Синтез Ойл» (83016, м. Донецьк, вул. Кірова, 45, ЄДРПОУ - 35636403) суму основного боргу у розмірі 10951 (десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одна) грн., проценти по невиконаним грошовим зобов'язанням по договору №1736 від 23.01.2013р. за період з 01.09.2013р. по 30.09.2013р. у сумі 32853 (тридцять дві тисячі вісімсот п'ятдесят три) грн. та судові витрати у сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 5 червня 2014 року.

Повний текст рішення складено та підписано 10 червня 2014 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов