Рішення

від 05.06.2014 по справі 905/2886/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.06.2014 Справа № 905/2886/14

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Синтез Ойл» до Житлово-експлуатаційного підприємства №1 про стягнення 33092 грн. 50 коп.,-

За участю представників сторін:

від позивача -Бутова Л.В. за довіреністю

від відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Синтез Ойл» (далі позивач, або ТОВ «Синтез Ойл») звернулось до господарського суду з позовом до Житлово-експлуатаційного підприємства №1 (далі відповідач, або ЖЕП №1) про стягнення 33092 грн. 50 коп., із них сума основного боргу у розмірі 10675 грн. та процент за невиконання умов договору у сумі 22417 грн. 50 коп.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 11, 526, 536, 694, 1057 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 198, 199 Господарського кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався та двічі не з'явився у судові засідання, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

03 січня 2012 р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) укладено договір поставки нафтопродуктів № 1324, за умовами якого позивач зобов'язався передати, а відповідач -прийняти та сплатити вартість товар в порядку і строки, встановлені цим договором і специфікаціями до нього.

Асортимент, ціна, кількість кожної партії товару та строки його поставки визначаються сторонами в специфікаціях до Договору (п.1.2).

Прийомка-передача товару здійснюється на автозаправних станціях постачальника. Перехід права власності підтверджується накладною на відпуск товару або актом приймання-передачі товару. З моменту передачі товару постачальник приймає на себе зобов'язання по обслуговуванню покупця на АЗС та зберіганню нафтопродуктів покупця у асортименті і кількості згідно видаткової накладної постачальника (п. 2.1.1 договору).

Згідно п.3.1 договору покупець здійснює розрахунки за отриманий товар в національній валюті у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом одного банківського дня з моменту отримання товару. Момент отримання товару співпадає з датою, зазначеною у накладній постачальника. Датою здійснення оплати є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.3.2 договору).

Зазначені умови оплати товару свідчать про укладення Договору № 1324 на умовах товарного кредиту.

У випадку несвоєчасної оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,7% від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Додатково до суми боргу і пені покупець сплачує постачальнику процент по невиконаним грошовим зобов'язанням в розмірі 10% від суми боргу за кожен день прострочки, як платіж за придбання товару в кредит. (п.7.7 договору).

Цей договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р., а в частині розрахунків -до їх повного здійснення (п.7.1 договору)

Договір №1324 від 06.01.2011р. підписаний обома сторонами без заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював зобов'язання належним чином, постачав відповідачу нафтопродукти протягом січня 2012р.-серпня 2013р. на загальну суму 107675 грн., а відповідач приймав цей товар, про що свідчать відповідні копії довіреностей на отримання товару, специфікації та видаткові накладні (а.с.14-72)

Проте, вартість поставленого товару відповідач сплатив не в повному обсязі та з порушенням встановлених Договором термінів.

Станом на 05.06..2014 року сума основної заборгованості ЖЕП №1 за Договором № 1324 складає 10675 грн.

Неналежне виконання ЖЕП №1 своїх договірних зобов'язань стало підставою для звернення ТОВ «Торгова компанія «Синтез Ойл» з позовом до суду.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або не настання певної події.

Договір №1324 від 03.01.2012р. за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України). До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 7 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

На час прийняття рішення, відповідач не надав суду доказів повної чи часткової сплати боргу визначеної позивачем у позовній заяві.

З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення основної суми боргу у розмірі 10675 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони є доказаними та обґрунтованими.

Відповідно до вимог статті 199 ГК України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань установленням окремого виду відповідальності.

Частиною першою статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Види такої відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони передбачили в розділі 7 договору.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язань та його розмір встановлено статтею 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та статтями 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Так, відповідно до пункту 7.7 договору, у випадку несвоєчасної оплати товару додатково до суми боргу і пені покупець сплачує постачальнику процент по невиконаним грошовим зобов'язанням в розмірі 10% від суми боргу за кожен день прострочки (п.7.7 договору).

Таке право передбачити в договорі обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам частиною п'ятою статті 694 ЦК України, яка регулює правовідносини, пов'язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На підставі зазначених норм позивач нарахував відповідачу процент по невиконаним грошовим зобов'язанням в розмірі 10% від суми боргу за кожен день прострочки (п.7.7 договору) за період з 28.03.2014р. по 17.04.2014р. у сумі 22417 грн. 50 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів, господарський суд вважає цей розрахунок обґрунтованим та арифметично вірним, тому нараховані позивачем проценти підлягають стягненню з відповідача саме у сумі 22417 грн. 50 коп.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги. Матеріали справи не містять доказів своєчасної повної оплати отриманих відповідачем нафтопродуктів.

Висновки господарського суду щодо спірних правовідносинах узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України викладеною у постанові від 30 травня 2011 року по справі №42/252 за позовом іноземного підприємства "Брітіш Еко Сістем Текнолоджі" до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма".

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Синтез Ойл» є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Синтез Ойл», до Житлово-експлуатаційного підприємства №1 про стягнення 33092 грн. 50 коп.- задовольнити повністю.

Стягнути з Житлово-експлуатаційного підприємства №1 (86600, Донецька обл., м. Торез, пр. Гагаріна, б.5а, код ЄДРПОУ 32198049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Синтез Ойл» (83016, м.Донецьк, вул. Кірова, 45, код ЄДРПОУ 35636403) суму основного боргу у розмірі 10675 грн. та суму процентів у розмірі 22417 грн. 50 коп.

Стягнути з Житлово-експлуатаційного підприємства №1 (86600, Донецька обл., м. Торез, пр. Гагаріна, б.5а, код ЄДРПОУ 32198049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Синтез Ойл» (83016, м.Донецьк, вул. Кірова, 45, код ЄДРПОУ 35636403) судовий збір у сумі 1827 грн.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 05 червня 2014 року.

Повний текст рішення складено та підписано 10 червня 2014р.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов