Постанова

від 03.06.2014 по справі 5027/942/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2014 р. Справа № 5027/942/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Мельник Г.І.

суддів Михалюк О.В.

Новосад Д.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу Міського комунального підприємства

"Чернівцітеплокомуненерго" № 700 від 02.04.2014 року

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2014р.

у справі № 5027/942/2012

за позовом Комунальної медичної установи "Чернівецький обласний клінічний

кардіологічний диспансер", м. Чернівці

до відповідача Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго",

м. Чернівці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної фінансової інспекції в Чернівецькій області, м. Чернівці

про стягнення коштів - 19385,07 грн.

за участю представників:

від позивача - не з'явилися

від відповідача - не з'явилися

від третьої особи - не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2014р. у справі № 5027/942/2012 (суддя Ніколаєв М.І.) позов задоволено; стягнуто з Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" на користь Комунальної медичної установи "Чернівецький обласний клінічний кардіологічний диспансер" зайво отримані кошти в сумі 19 385,07 грн. та 1609,50 грн. судового збору.

При винесенні рішення, судом першої інстанції враховано висновки викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 року № К/9991/55491/12 (К/800/6705/13), щодо встановлення факту переплати позивачем за приєднане теплове навантаження протягом спірного періоду згідно позиції Контрольно - ревізійного управління в Чернівецькій області.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Міське комунальне підприємство "Чернівцітеплокомуненерго" оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 700 від 02.04.2014 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 24.03.2014р. у справі № 5027/942/2012 та постановити нове рішення, яким в позові відмовити за безпідставністю, оскільки вважає, що при винесенні рішення судом неповністю з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи та порушено норми процесуального та матеріального права.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема тим, що Міське комунальне підприємство "Чернівцітеплокомуненерго" до 01.01.2009р. нараховувало плату за теплову енергію за сезонними тарифами, а з 01.01.2009р. - за двоставковими тарифами, при цьому, діючі тарифи на постачання теплової енергії в гарячій воді згідно Договору № 160 від 19.09.2006р., затверджені на 1 кв.м. приведеної площі. Таким чином, скаржник вважає, що для розрахунку за теплопостачання немає підстав враховувати дані з Додаткової угоди від 11.07.2009р. до Договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 160 від 19.09.2006р.

Разом з тим, апелянт зазначає, що Додатком № 1 до діючого Договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 160 від 19.09.2006р. визначена приведена площа, яка склала з 19.09.2006р. по 01.06.2008р. 7 537,40 кв.м. + 334,5 кв.м. = 7 871,90 кв.м.; з 01.06.2008р. по 01.05.2010р. 9 343,61 кв.м. + 255,19 кв.м. = 9 598,80 кв.м.; а з 01.05.2010р. по даний час 9 339,60 кв.м. + 259,20 кв.м. = 9 598,80 кв.м.

Скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, Комунальна медична установа "Чернівецький обласний клінічний кардіологічний диспансер" подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" про скасування рішення господарського суду Чернівецької області від 24.03.2014р. у справі № 5027/942/2012.

Також, скориставшись своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, Державна фінансова інспекція в Чернівецькій області подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 13.05.2014р. Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 03.06.2014р.

В дане судове засідання учасники судового процесу участі уповноважених представників не забезпечили, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджується ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2014 року.

Враховуючи те, що учасники судового процесу належним чином були повідомлені про час, місце розгляду апеляційної скарги та наслідки неявки в судове засідання, а також враховуючи клопотання про розгляд справи у відсутності представника відповідача та те, що в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників учасників судового процесу.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2014р. у справі № 5027/942/2012 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" без задоволення, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 19 вересня 2006 року між Комунальною медичною установою "Чернівецький обласний клінічний кардіологічний диспансер" (Споживач) та МКП "Чернівцітеплокомуненерго" (Енергопостачальна організація) укладено Договір на постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі - Договір) (а.с. 20-22), відповідно до умов якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (розділ 1. Договору).

У відповідності до п. 2. розділу ІІ Договору розмір щомісячної плати за теплопостачання на момент укладення Договору становить - центральне опалення 4,67 грн. з ПДВ (бюджетним організаціям) за 1 кв.м, опалювальної площі при висоті приміщення до 2,5 м.

Згідно з п. 1. розділу ІV Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів на підставі показань приладів обліку чи розрахунків.

Згідно з Додатком №1 до Договору, що діяв з 01.06.2008 року (а.с. 23) встановлено, що Теплопостачальна організація постачає Споживачу з жовтня по квітень теплову енергію в гарячій воді в обсягах Q рік = 1 371,50 ГКал з дотриманням умов договору на наступні об'єкти: поліклініка-лікарня (9343,61 кв. м. опалювальної площі), орендарі (259,70 кв.м. опалювальної площі).

Разом з тим, документальними доказами у справі встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 1031/24 від 30.12.2008р. «Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів) та визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету міської ради від 08.07.2008р. № 499/13» (надалі - Рішення № 1031/24) (а.с. 26), зокрема, затверджено розміри двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення згідно з додатком 2.

Так, відповідно до додатку 2 Рішення № 1031/24 (а.с. 27) плата за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 кв.м. приведеної площі щомісячно протягом року для споживачів із засобами обліку та без засобів обліку становить 2,19 грн. з ПДВ для бюджетних установ та 2,34 грн. з ПДВ для інших споживачів.

В подальшому, 01.02.2010 року між Міським комунальним підприємством «Чернівцітеплокомуненерго» (Енергопостачальна організація) та Комунальною медичною установою "Чернівецький обласний клінічний кардіологічний диспансер" (Споживач) укладено Додаткову угоду до Договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 160 від 19.09.2006р. (а.с. 25), відповідно до якої розмір опалювальної площі поліклініки-лікарні становить 8536 кв.м.

Поряд з цим, з матеріалів справи встановлено, що оплата за спожиту теплову енергію проводилась відповідно до площі 9339,6 кв.м. та 259,2 кв.м.

Згідно рахунків-фактур (а.с. 78-91), звіту про нарахування та оплату за період з 01.02.2010р. по 31.12.2010р. (а.с. 107), актів прийому - передачі теплової енергії (а.с. 108-116) та довідки-розшифровки зайвого нарахування кількості спожитої теплової енергії обласною комунальною медичною установою "Чернівецький обласний клінічний кардіологічний диспансер" протягом лютого-грудня 2010 року (а.с. 92) Споживач сплатив Енергопостачальній організації 224 990,92 грн. з розрахунку 9 339,6 кв.м. та 259,2 кв.м. опалювальної площі, у той час як слід було сплатити 205 635,24 грн. з розрахунку 8536 кв.м. опалювальної площі. Таким чином, документальними доказами у справі встановлено, що комунальною медичною установою "Чернівецький обласний клінічний кардіологічний диспансер" зайво сплачено 19 385,07 грн.

З'ясуванням доказів у справі встановлено, що 05.04.2011 року позивач надіслав відповідачу лист № 217 (а.с. 28) з вимогою про відшкодування зайвої оплати послуг за приєднане теплове навантаження в розмірі 19 385,07 грн. При цьому, у відповіді на лист від 26.04.2011р. № 922 (а.с. 29) відповідач повідомив про відсутність підстав для проведення перерахунку на суму 19 385,07 грн.

Таким чином, предметом даного спору є вимога комунальної медичної установи "Чернівецький обласний клінічний кардіологічний диспансер" про відшкодування зайво сплачених витрат за надання послуг з теплопостачання у розмірі 19 385,07 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, станом на момент вирішення спору відповідачем не повернуто позивачу суму відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг з теплопостачання.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Водночас, ст.174 ГК України визначає, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Законом України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відносини у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.6 ст.275 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до пп.2 п."а" ч.1 ст.28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Слід зазначити, що Закон України «Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» суб'єкти відносин у сфері теплопостачання - фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

При цьому, статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Положеннями ч.3 ст.20 Закону України "Про теплопостачання" (в редакції за період заявленої заборгованості) визначено, що тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, крім тарифів на виробництво теплової енергії для суб'єктів господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.24, ч.2, ст.25 "Про теплопостачання", основними обов'язками споживача теплової енергії є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані: забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів; здійснювати перерахунок за спожиту теплову енергію із споживачами з урахуванням авансового платежу та показань приладів комерційного обліку теплової енергії протягом місяця після закінчення опалювального періоду.

Таким чином, з врахуванням викладеного, слід зазначити, що відносини у сфері постачання теплової енергії, здійснюються виключно на підставі укладеного між сторонами договору. Більше того, враховуючи, що встановлення тарифів на теплопостачання відносилось до компетенції Чернівецької міської ради, енергопостачальні організації зобов'язані застосовувати такі тарифи у розрахунках зі споживачами та приводити у відповідність укладені договори, зокрема, шляхом внесення змін чи укладення додаткових договорів.

З врахуванням наведеного та перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині покликання скаржника на те, що для розрахунку за теплопостачання немає підстав враховувати дані за Додатковою угодою від 11.07.2009р. до Договору постачання теплової енергії в гарячій воді № 160 від 19.09.2006р., колегія суддів вважає безпідставними.

Пунктами 2 та 5 частини 1 статті 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах: нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку та відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Разом з тим, ст. 19 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» встановлено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. До встановлення національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, перевіряючи доводи апеляційної скарги встановлено, що Контрольно-ревізійним управлінням в Чернівецькій області проведено ревізію щодо використання коштів на оплату комунальних послуг в Комунальній медичній установі «Чернівецький обласний клінічний кардіологічний диспансер».

Так, за результатами проведеної ревізії складено Довідку зустрічної звірки з метою документального підтвердження обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між МКП «Чернівцітеплокомуненерго» та обласною комунальною медичною установою «Чернівецький обласний клінічний кардіологічний диспансер» за період грудень 2007 року, 2008-2010 роки № 24-04/36 від 23.02.2011 року (а.с. 12-13) та Акт ревізії фінансово господарської діяльності комунальної медичної установи «Чернівецький обласний клінічний кардіологічний диспансер» за грудень 2007 року, 2008-2009 роки та січень - листопад 2010 року, та окремі питання до 31.12.2010 року № 24-04/34 від 24.02.2011 року (а.с. 9-11).

Водночас, проведеною Контрольно-ревізійним управлінням в Чернівецькій області ревізією встановлено, що внаслідок завищення площі приміщення та зайвої оплати Комунальною медичною установою "Чернівецький обласний клінічний кардіологічний диспансер" послуг за приєднане теплове навантаження в 2010 році нанесено шкоду (збитки) установі на загальну суму 19 385,07грн.

Більше того, відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.01.2014 року №К/9991/55491/12 (К/800/6705/13), якою залишено без змін Постанову Чернівецького окружного апеляційного суду від 20.02.2012 року та Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 27.07.2012 року, встановлено, що внаслідок завищення площі приміщення та зайвої оплати Комунальною медичною установою "Чернівецький обласний клінічний кардіологічний диспансер" послуг за приєднане теплове навантаження в 2010 році нанесено шкоду (збитки) установі на загальну суму 19385,07 грн. (а.с. 137-143).

Таким чином, Вищим адміністративним судом України визнано позицію Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області правомірною та встановлено факт переплати Комунальною медичною установою "Чернівецький обласний клінічний кардіологічний диспансер" за приєднане теплове навантаження протягом спірного періоду.

Відповідно до п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами і доповненнями) передбачено, що хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК України, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 ГПК України щодо оцінки доказів.

Таким чином, з огляду на викладене та з врахуванням документальних доказів у справі, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 19 385,07 грн. зайво сплачених витрат за надання послуг з теплопостачання.

З врахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2014р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 24.03.2014р. у справі № 5027/942/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Чернівцітеплокомуненерго" № 700 від 02.04.2014 року - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Чернівецької області в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Чернівецької області.

Повний текст постанови складений 05.06.2014р.

Головуючий-суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.

Суддя Новосад Д.Ф.