Рішення

від 21.05.2014 по справі 910/5055/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5055/14 21.05.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Слаф Реагент»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Фекторі»

Про стягнення 806 063,36 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін, що приймали участь в засіданнях :

від позивача: Потьомкіна І.А. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 21.07.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 700 000,00 грн. за договором, 77 925,00 грн. пені, 13 200,00 грн. інфляційних втрат, 14 938,36 грн. 3% річних, а також відшкодування судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/5055/14.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2014 розгляд даної справи відкладено на 21.05.2014 у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору про поворотну фінансову допомогу № 4 від 21.02.2012 не було здійснено в повному обсязі та своєчасно повернення грошових коштів в сумі 700 000,00 грн. Крім того, позивач, посилаючись на прострочення відповідачем виконання свого обов'язку по поверненню коштів, просить стягнути з відповідача 13 200,00 грн. інфляційних втрат та 14 938,36 грн. 3% річних у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, а також 77 925,00 грн. пені з посиланням на п. 3.1 договору.

Відповідач в судові засідання представників не направив, заперечень проти позову не надав. Про проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

За таких обставин, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2012 між позивачем - ТОВ «Слаф Реагент», з однієї сторони, та відповідачем - ТОВ «Фуд Фекторі», з іншої сторони, було укладено договір про поворотну фінансову допомогу № 4 (далі - договір), відповідно до умов якого позивачем було надано, а відповідачем прийнято тимчасово вільні кошти (фінансову допомогу) в розмірі 1 580 000,00 грн. для поповнення оборотних коштів з метою більш ефективного ведення відповідачем господарської діяльності (п.1.1).

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1.2 договору сторони узгодили, що відповідач зобов'язується повернути позивачу суму фінансової допомоги в термін до 20.06.2012.

Згідно пункту 3.1 договору, у випадку несвоєчасного повернення суми фінансової допомоги відповідачем позивачу, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Згідно платіжних доручень, копії яких долучені позивачем до матеріалів позову, позивачем було перераховано відповідачу по договору загалом 1 580 000, 00 грн.

Згідно платіжних доручень, копії яких долучені позивачем до матеріалів позову, відповідачем було повернуто на користь позивача грошові кошти за договором № 4 від 12.01.2012 загалом в сумі 880 000,00 грн., а саме: 17.01.2012 - 10 000,00 грн., 17.01.2012 - 70 000,00 грн., 20.06ю2012 - 150 000,00 грн., 20.06.2012 - 400 000,00 грн., 14.08.2012 - 250 000,00 грн.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем всупереч умов договору про поворотну фінансову допомогу № 4 від 21.02.2012 не було здійснено в повному обсязі та своєчасно повернення грошових коштів в сумі 700 000,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

29.11.2013 позивач звернувся до відповідача з претензією № 2, в якій просив погасити суму заборгованості за договором. Претензія залишена відповідачем без задоволення.

Оскільки відповідачем всупереч умов договору не було здійснено в повному обсязі та своєчасно виконано свої зобов'язання по поверненню грошових коштів в сумі 700 000,00 грн. у термін до 20.06.2012, суд вважає позовні вимоги про стягнення таких коштів обґрунтованими.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань за договором не надав.

Крім того, позивач, посилаючись на прострочення відповідачем виконання свого обов'язку по поверненню коштів, просить стягнути з відповідача 13 200,00 грн. інфляційних втрат та 14 938,36 грн. 3% річних у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, а також 77 925,00 грн. пені з посиланням на п. 3.1 договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі, однак такі норми Закону передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню (зазначена позиція узгоджується з позицією, викладеною в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. N 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).

Оскільки відповідач всупереч п. 1.2 договору у визначений строк (до 20.06.2012) не повернув грошові кошти в сумі 700 000,00 грн., то згідно вимог ст. 549, 611, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України зазначене є підставою для стягнення пені та застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Тому вимоги позивача про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені - є законними, обґрунтованим та підлягають задоволенню.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені, наведені у позові, погоджується щодо нарахувань сум, строків та ставок вказаних показників, а саме:

- 3 % річних загалом в сумі 14 938,36 грн., а саме: 4 294,52 грн. за період з 21.06.2012 по 14.08.2012 на суму боргу 950 000,00 грн. (яка існувала саме в цей період), та 10 643,84 грн. за період з 15.08.2012 по 15.02.2013 на суму боргу 700 000 грн. (яка існувала в цей період внаслідок часткового погашення боргу відповідачем);

- інфляційних втрат загалом в сумі 13 200,00 грн. , а саме: 7 600,00 грн. за період з 21.06.2012 по 14.08.2012 на суму боргу 950 000,00 грн. (яка існувала саме в цей період), та 5 600,00 грн. за період з 15.08.2012 по 15.02.2013 на суму боргу 700 000 грн. (яка існувала в цей період внаслідок часткового погашення боргу відповідачем);

- пені загалом в сумі 77 925,00 грн., а саме: 26 125,00 грн. за період з 21.06.2012 по 14.08.2012 на суму боргу 950 000,00 грн. (яка існувала саме в цей період), та 51 800,00 грн. за період з 15.08.2012 по 15.02.2013 на суму боргу 700 000 грн. (яка існувала в цей період внаслідок часткового погашення боргу відповідачем).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 700 000,00 грн. заборгованості, 13 200,00 грн. інфляційних втрат, 14 938,36 грн. 3% річних, 77 925,00 грн. пені.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд Фекторі» (місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літ. Б, код 36050831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слаф Реагент» (місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Ф.Пушиної, 13, код ЄДРПОУ 33303061) 700 000 (сімсот тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 13 200 (тринадцять тисяч двісті) грн.00 коп. інфляційних втрат, 14 938 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн.. 36 коп. 3% річних, 77 925 (сімдесят сім тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн.. 00 коп. пені, а також 16 121 (шістнадцять тисяч сто двадцять одна) грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.05.2014

Суддя Ю.М.Смирнова