Постанова

від 02.06.2014 по справі 37/484

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2014 р. Справа№ 37/484

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників:

від позивача: Левченко В.І. - дов. № 91/2013/08/16-2 від 16.08.2013

від відповідача: Симончук О.М. - дов. б/н від 01.04.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київ-Лада"

на рішення господарського суду міста Києва

від 23.12.2013 (суддя Гавриловська І.О.)

у справі №37/484

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Київенерго"

до Публічного акціонерного товариства „Київ-Лада"

про стягнення 80977,42 грн.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (надалі - позивач, ПАТ „Київенерго") до Публічного акціонерного товариства „Київ-Лада" (надалі - відповідач, ПАТ „Київ-Лада") про стягнення 80977,42 грн., з яких 69812,67 грн. основного боргу, 5672,63 грн. пені, 4783,04 грн. інфляційних втрат та 709,08 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2013 у справі №37/484 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2013 у справі №37/484 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Відповідач вважає, що чинним законодавством не передбачено повноважень Київської міської державної адміністрації на затвердження тарифів на теплову енергію, що виробляється ПАТ „Київенерго", а тому у позивача були відсутні підстави застосовувати тарифи, які затвердженні Київською міською державною адміністрацією.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

19.09.2005 між Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго", правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство „Київенерго", як енергопостачальною організацією, та Закритим акціонерним товариством „Київ-Лада", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Київ-Лада", як абонентом, укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №810338, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.1 договору №810338 від 19.09.2005 визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), Положенням про Держенергоспоживнагляд, правилами користування тепловою енергією, правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.2.1 договору, енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, для гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно додатку 1 до цього договору.

Пунктом 2.3.1 договору визначено обов'язок абонента дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Облік спожитої теплової енергії здійснюється по приладах обліку, що вбачається із звернення-доручення про укладення договору від 19.09.2005.

Між позивачем та відповідачем укладено додатки до договору, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Пунктом 2 додатку №4 до договору № 810338 від 19.09.2005 передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно ЗУ „Про заставу", як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Згідно п. 3 додатку № 4 договору, у разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця, у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Пунктом 5 додатку №4 договору визначено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту №4 за адресою: м. Київ, вул. Строкача, 9 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

В обґрунтування позовних вимог позивач надав суду належним чином завірені копії облікових карток споживання теплової енергії відповідачем за період з січня 2009 по квітень 2009, розрахунок основного боргу за теплову енергію по договору №810338 від 19.09.2005 за період з січня 2009 року по травень 2009 року.

За твердженням позивача, ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 810338 від 19.09.2005, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 7699,52 грн., у зв'язку з чим станом на 01.06.2009 у нього виникла заборгованість у розмірі 69812,67 грн.

Відповідно до ст. 1 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статей 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо основного боргу. При цьому, суд першої інстанції при стягнені з відповідача суми основного боргу виходив із розрахунку ціни позову, здійсненого позивачем, та довідки позивача про надходження коштів за спожиту теплоенергію від Публічного акціонерного товариства „Київ-Лада".

Однак, дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію за договором №810338 від 19.09.2005 за період з 01.01.2009 по 01.06.2009, колегія суддів встановила, що обраховуючи вартість поставленої у січні та лютому 2009 року теплової енергії позивач неправильно застосував діючий тариф на теплову енергію.

Так, за розрахунком апеляційного господарського суду вартість поставленої позивачем теплової енергії у січні та лютому 2009 року, яка обрахована на підставі діючого на той час тарифу, встановленого розпорядженням КМДА №86 від 31.01.2007, становить 27662,40 грн., а відтак заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію у спірний період з урахуванням часткового її погашення складає 14537,78 грн.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 14537,78 грн.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що у позивача були відсутні підстави застосовувати тарифи, які затвердженні Київською міською державною адміністрацією, оскільки чинним законодавством не передбачено повноважень останньої на затвердження тарифів на теплову енергію, колегією судді до уваги не приймаються та не можуть слугувати підставою для її задоволення, виходячи із наступного.

Так, відповідно до частини 6 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно із статтею 20 Закону України „Про теплопостачання" тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством.

Законом України „Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" (набрав чинності з 22 липня 2010 року) внесено зміни до ряду законодавчих актів у сфері теплопостачання.

Зокрема, у підпункті 2 пункту „а" статті 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Згідно із абзацом 5 пункту 2 частини першої та пунктом 4 частини першої статті 6 Закону України „Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" Національна комісія встановлює тарифи на комунальні послуги суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією, а також визначає суб'єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складає і веде галузеві реєстри таких суб'єктів господарювання.

ПАТ „Київенерго" є суб'єктом природних монополій у сфері теплопостачання та його включено до відповідного галузевого реєстру.

Таким чином, до 22 липня 2010 року до повноважень органів місцевого самоврядування було віднесено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій, яким є позивач у даній справі.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 174,24 грн. та 1197,31 грн. інфляційних втрат, згідно розрахунку апеляційного господарського суду, який здійснений виходячи із суми заборгованості відповідача у заявлений позивачем період з 01.01.2009 по 01.06.2009 року.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7 Додатку № 4 до договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожен день до моменту погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

За вказаних обставин, враховуючи наявність факту несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1393,94 грн., за розрахунком апеляційного господарського суду.

Враховуючи вищенаведене, позов Публічного акціонерного товариства „Київенерго" до Публічного акціонерного товариства „Київ-Лада" підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Київенерго" підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2013 у справі №37/484 в частині задоволення позовних вимог про стягненні з відповідача на користь позивача 55274,89 грн. основного боргу, 4278,69 пені, 3585,73 грн. інфляційної складової боргу та 534,84 грн. трьох відсотків річних має бути скасоване із прийняттям у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Київ-Лада" задовольнити частково.

Рішення господарського міста Києва від 23.12.2013 у справі №37/484 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Публічного акціонерного товариства „Київ-Лада" на користь Публічного акціонерного товариства „Київенерго" 55274,89 грн. основного боргу, 4278,69 пені, 3585,73 грн. інфляційної складової боргу та 534,84 грн. трьох відсотків річних

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Київ-Лада" (03134, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 17, код ЄДРПОУ 00233030) на користь Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 14537 (чотирнадцять тисяч п'ятсот тридцять сім) грн. 78 коп. основного боргу, 1393 (одну тисячу триста дев'яносто три) грн. 94 коп. пені, 1197 (одну тисячу сто дев'яносто сім) грн. 31 коп. інфляційної складової боргу, 174 (сто сімдесят чотири) грн. 24 коп. трьох відсотків річних, 173 (сто сімдесят три) грн. 05 коп. державного мита та 67 (шістдесят сім) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу."

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Публічного акціонерного товариства „Київ-Лада" (03134, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, 17, код ЄДРПОУ 00233030) 718 (сімсот вісімнадцять) грн. 29 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

Матеріали справи №37/484 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк