Рішення

від 05.06.2014 по справі 909/340/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 р. Справа № 909/340/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: першого заступника прокурора м.Львова, м.Львів, вул.Богомольця, 9 в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго", вул. С.Петлюри, 4а, м.Львів,79054

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Галтекс-Холдінг" вул. Галицька,92, м. Рогатин, Івано-Франківська область,77004

про стягнення 14429,29 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Терех - Лагодюк О.М., (довіреність №10-02 від 05.03.14)-представник

учасник судового засідання: прокурор Аверкова Н.О., (посвідчення № 015218 від 13.02.13 )

від відповідача: представник не з"явився

ВСТАНОВИВ:

перший заступник прокурора м.Львова в інтересах держави в особі Львівсьої міської ради в особі Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Галтекс-Холдінг" про стягнення 14429,29грн.

Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №576 від 01.03.11 в частині оплати поставленої позивачем енергії та обґрунтовано положеннями статей 526,530, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Керуючись ч.3 ст.2 ГПК України, перший заступник прокурора м.Львова в позовній заяві №20/13-1700вих.-14 від 31.03.14 (вх.№4895/14 від 07.04.14) визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту. Тому, у відповідності до ч.1 ст.2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

В судовому засіданні 27.05.14 оголошувалася перерва до 05.06.14.

В судовому засіданні 05.06.14 прокурор позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог вх.№7932/14 від 05.06.14, мотивовану частковим погашенням відповідачем заборгованості на суму 447,94грн. та підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Враховуючи закріплений ст.129 Конституції України принцип диспозитивності учасників судового процесу, зокрема, диспозитивний характер прав позивача, який визначений ст.22 ГПК України щодо права позивача до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог, суд розглядає позов згідно поданої заяви про зменшення позовних вимог. Таким чином, предметом спору є стягнення з відповідача 13917,58грн. основного боргу, 155,06грн. 3% річних та 167,01грн. інфляційних втрат.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином під розписку, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про оголошення перерви в судовому засіданні, однак 27.05.14. подав відзив на позовну заяву (вх.№8064/14). У вказаному відзиві відповідач зазначив, що при обстеженні приміщень прибудови магазину з офісними приміщеннями виявлено опалення приміщення площею 711,89кв.м, хоча площа приміщення товариства з обмеженою відповідальністю "Галтекс-Холдінг" становить 168,4 кв.м, тому відповідач вважає, що розмір оплати за надану теплову енергію має бути пропорційним займаній площі та, відповідно, становити 6062,28грн.

Позивач надав суду заперечення на відзив вх.№8747/14 від 05.06.14, в якому вказує, що відповідачу проведено нарахування за послуги теплопостачання розрахунковим методом згідно опалювальної площі, вказаної у договорі.

Відповідно до ч.3ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, вислухавши представників прокуратури та позивача, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

01.03.2011 року між сторонами у справі укладено договір №576 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

За умовами даного договору позивач зобов"язався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач, в свою чергу, - отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 договору).

Згідно пункту 2 даного договору, теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком 1, за яким загальна опалювальна площа будинку становить 168,4 кв.м.

Розділом 6 договору №576 від 01.03.11 сторони погодили порядок розрахунків: розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів; розрахунковим періодом є календарний місяць; відповідач зобов"язується проводити оплату за теплову енергію шляхом перерахування коштів платіжним дорученням в термін до 15 числа звітного місяця в розмірі 100% вартості договірної величини споживання в цьому місяці; остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться покупцем згідно рахунку енергопостачальної організації на протязі 5 операційних днів з дня надання рахунку.

У відповідності до умов договору енергопостачальна організація свої зобов"язання виконувала належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами реалізації теплової енергії та рахунками енергопостачальної організації.

В порушення договірних зобов'язань, за період з 01.02.13 по 01.03.14 відповідач оплату за теплову енергію не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем згідно спірного договору виникла заборгованість у розмірі 13917,58грн.

У зв"язку з порушенням договірних зобов"язань позивачем нараховано 155,06грн. 3% річних та 167,01грн. інфляційних втрат.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Граничний термін виконання відповідачем зобов"язання щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії згідно розділу 6 договору та наявних в матеріалах справи копій рахунків - на протязі 5 операційних днів з дня надання рахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував. Твердження відповідача щодо невідповідності нарахованих позивачем сум за поставлену теплову енергію площі приміщень відповідача судом до уваги не приймаються, оскільки судом встановлено, що в наявних в матеріалах справи (копіях актів реалізації теплової енергії та рахунків енергопостачальної організації) зазначено площу опалювальних приміщень, обумовлену сторонами у договорі №576 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.03.2011 року ( 168,4кв.м), і саме за цією площею позивачем визначено вартість поставленої теплової енергії.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Факт наявності заборгованості в розмірі 13917,58грн. належним чином доведений, документально підтверджений, тому вимога щодо стягнення 13917,58грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 155,06грн. 3% річних та 167,01грн. інфляційних втрат за період з 01.02.13 по 28.02.14.

Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахованих позивачем сум та встановлено, що в розрахунку суду суми 3% річних та інфляційних втрат є вищими, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак, враховуючи розмір заявлених позовних вимог в цій частині, до задоволення підлягають 3% річних та інфляційні втрати у розмірі, визначеному позивачем.

Судові витрати, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. ст. 121, 124 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов першого заступника прокурора м.Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" до товариства з обмеженою відповідальністю "Галтекс-Холдінг" про стягнення 13917,58 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Галтекс-Холдінг"( вул. Галицька, 92, м. Рогатин, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 30381173) на користь Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго"( вул. С. Петлюри, 4а, м. Львів, код ЄДРПОУ 20784943) 13917,58(тринадцять тисяч дев"ятсот сімнадцять гривень п"ятдесят вісім копійок) основного боргу, 155,06(сто п"ятдесят п"ять гривень шість копійок) 3% річних та 167,01(сто шістдесят сім гривень одну копійку) інфляційних втрат.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Галтекс-Холдінг"( вул. Галицька, 92, м. Рогатин, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 30381173) в дохід Державного бюджету України 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень ) судового збору. Судовий збір зарахувати в доход Державного бюджету України за наступними платіжними реквізитами: рахунок 31219206783002 - Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) за кодом класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач - УДКСУ у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ отримувача - 37952250, банк - ГУДКСУ в Івано-Франківській області, МФО банку - 836014.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.14

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"