Рішення

від 26.05.2014 по справі 910/6097/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6097/14 26.05.14

За позовомПриватного вищого навчального закладу Університет новітніх технологій ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Передплатна агенція Самміт» Простягнення 7 800,17 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Каленський Є.В. - дов. № 02 від 21.01.2014 року;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватний вищий навчальний заклад Університет новітніх технологій звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Передплатна агенція Самміт" про стягнення 7 800, 17 грн., з яких 2044,26 грн. вартість непоставлених періодичних видань за 2013 рік, 67,70 грн. пені, 15,46 грн. три відсотки річних, 16,35 грн. інфляційних нарахувань, 5 656,40 грн. вартості передплачених позивачем та недоставлених відповідачем періодичних видань за 2014 рік.

Ухвалою суду від 07.04.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12.05.2014 року.

Представник позивача до канцелярії суду подав письмове підтвердження відсутності аналогічного спору, а в судовому засіданні 12.05.2014 року подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено. Також представник позивача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 12.05.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 12.05.2014 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 26.05.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні 26.05.2014 року надав суду оригінал журналу реєстрації вхідної кореспонденції, згідно з яким підтверджується часткова поставка товару, а також надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у дане судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.05.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Передплатна агенція «Самміт» надіслало на адресу Приватного вищого навчального закладу Університет новітніх технологій рахунки на передплату і послуги із доставки періодичних видань:

рахунок № 2013/1438 від 27.08.2012 року на передплату і послуги із доставки періодичного видання «Все про бухгалтерський облік» на 2013 рік на суму 3 990,00 грн.;

рахунок № 2032/2662 від 18.03.2013 року на суму 2 168,15 грн. на передплату і оплату послуг із доставки таких видань за другу половину 2013 року: «Вісник Верховного Суду України», «ПРАВО УКРАЇНИ Юридичний журнал», «Кадровик. Трудове право і управління персоналом», «Юридичний Вісник України»;

рахунок № 173/681 від 05.04.2013 року на суму 81,52 грн. на передплату і оплату послуг із доставки видання «Землевпорядний вісник» за травень і червень 2013 року;

рахунок № 173/682 від 05.04.2013 року на суму 251,58 грн. на передплату і оплату послуг із доставки видання «Землевпорядний вісник» за другу половину 2013 року.

Позивач повністю оплатив вищезазначені рахунки, що підтверджується платіжними дорученнями № 548 від 03.09.2012 року, № 157 від 22.03.2013 року та № 185 від 05.04.2013 року.

Відповідач не виконав свої обов'язки із доставки позивачу передплачених ним періодичних видань на загальну суму 2 044,26 грн., а саме не здійснив доставку:

19 номерів журналу «Все про бухгалтерський облік» за листопад та грудень 2013 року на суму 631,75 грн.;

7 номерів журналу «Юридичний Вісник України» за листопад та грудень 2013 року на суму 117,33 грн.;

4 номери видання «Вісник Верховного Суду України» за вересень, жовтень, листопад та грудень 2013 року на суму 108,88 грн.;

3 номери видання «Кадровик. Трудове право і управління персоналом» за жовтень, листопад та грудень 2013 року на суму 466,01 грн.;

6 номерів видання «ПРАВО УКРАЇНИ Юридичний журнал» за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року на суму 637,02 грн.;

2 номери видання «Землевпорядний вісник» за листопад та грудень 2013 року на суму 83,27 грн.

Крім того, позивач передплатив низку періодичних видань за 2014 рік на загальну суму 5 656,40 грн., оплативши рахунки відповідача № 2014/1706 від 24.07.2013 року та № 173/756 від 24.07.2013 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 447 від 01.08.2013 року та № 448 від 01.08.2013 року, копії яких містяться у матеріалах справи.

Проте відповідач не здійснив доставку жодного з передплачених позивачем видань за 2014 рік.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Таким чином, між позивачем та відповідачем був укладений правочин саме у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну документами та прийняттям до виконання замовлень (оплатою позивачем наданих відповідачем рахунків і частковою доставкою відповідачем оплачених періодичних видань).

Приватний вищий навчальний заклад Університет новітніх технологій направив Товариству з обмеженою відповідальність «Передплатна агенція «Самміт» претензії № 56 від 12.12.2013 року та № 56/1 від 12.12.2013 року, в яких вимагав протягом 7 (семи) днів з моменту отримання претензії доставити на адресу позивача недоставлені видання за 2013 рік, або повернути позивачу вартість передплачених, але недоставлених видань за 2013 рік на суму 2044,26 грн. Крім того, позивач наголосив, що у випадку невиконання постачальником вимог зазначеної претензії, він буде змушений звернутися з позовом про повернення суми, яку передплатив за поставку періодичних видань за 2014 рік на загальну суму 5 656,40 грн. Відповідач отримав зазначені претензій 18.12.2013 року та 23.12.2013 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, копії яких містяться у матеріалах справи. Проте Товариство з обмеженою відповідальністю «Передплатна агенція «Самміт» не надало відповіді на претензії.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 7 800,17 грн., з яких 2044,26 грн. вартість непоставлених періодичних видань за 2013 рік, 67,70 грн. пені, 15,46 грн. три відсотки річних, 16,35 грн. інфляційних нарахувань, 5 656,40 грн. вартості передплачених позивачем та недоставлених відповідачем періодичних видань за 2014 рік.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2, 3 статті 612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 Цивільного кодексу України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Докази укладання між сторонами письмового договору з поставки товарів матеріали справи не містять.

Таким чином зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки. Так, оскільки позивач за домовленістю здійснив перерахування суми попередньої оплати, а відповідач в свою чергу прийняв перераховану позивачем суму передоплати, то можна дійти висновку, що своїми фактичними діями сторони прийняли на себе всі права та обов'язки, що випливають з укладеного між ними правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у строки погоджені сторонами не було здійснено доставку періодичних видань за 2013 р. на суму 2 044,26 грн.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У зв'язку з тим, що відповідачем не було виконано свого зобов'язання з поставки періодичних видань, то вимога позивача про стягнення 2 044,26 грн. визнається обґрунтованою та такою що підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 статті 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Враховуючи викладене, а також ті обставини, що з часу здійснення позивачем передплати, на суму якої відповідач не передав позивачу товар, пройшов тривалий термін, суд вважає правомірною вимогу позивача, наведену в вимогах, адресованих відповідачу, про повернення відповідачем отриманих від позивача у якості передплати грошових коштів, проти якої відповідач не заперечив, а також у зв'язку з якою як не здійснив поставку товару, так і повернення коштів.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення вартості непоставлених періодичних видань за 2013 рік у сумі 2044,26 грн. та вартості передплачених позивачем та недоставлених відповідачем періодичних видань за 2014 рік у сумі 5 656,40 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі у сумі 2044,26 грн. та у сумі 5 656,40 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар нарахував та просить стягнути з відповідача 67,70 грн. пені.

З положень статті 217 ГК України вбачається, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Оскільки між сторонами угода щодо неустойки не укладена, а ч. 6 ст. 231 ГК України передбачає нарахування пені за час користування чужими грошовими коштами обліковою ставкою НБУ, якщо вона передбачена умовами укладеного між сторонами договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 16,35 грн. інфляційних нарахувань та 15,46 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань з урахуванням прострочення відповідачем поставки товару та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляції підлягають задоволенню повністю у розмірі 15,46 грн. та 16,35 грн. відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Передплатна агенція Самміт» (місцезнаходження : 03127, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 55, кімн. 4, код ЄДРПОУ 23522899) на користь Приватний вищий навчальний заклад Університет новітніх технологій (місцезнаходження: м. Київ, вул. Червоноармійська, 51, кВ. 7, ідентифікаційний код 24091786) 2044 (дві тисячі сорок чотири) грн. 26 коп. вартість непоставлених періодичних видань за 2013 рік, 5 656 (п'ять тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 40 коп. вартості передплачених позивачем та недоставлених відповідачем періодичних видань за 2014 рік, 15 (п'ятнадцять) грн. 46 коп. три відсотки річних, 16 (шістнадцять) грн. 35 коп. інфляційних нарахувань та 1 811 (одна тисяча вісімсот одинадцять) грн. 14 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

02.06.2014 р.

Суддя Спичак О.М.