Рішення

від 02.06.2014 по справі 910/5856/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5856/14 02.06.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Трейдінг» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Марімір-Авто» простягнення 7 937,51 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Лисюк О.Г. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко Трейдінг» (надалі - ТОВ «Ніко Трейдінг») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Марімір-Авто» (надалі - ТОВ «Марімір-Авто») про стягнення 7 937,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №120613 від 12.06.2013 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 6 171,72 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 191,24 грн., 24% річних у розмірі 357,96 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також вартість обладнання з урахуванням різниці курсу долара США у розмірі 1 216,59 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2014 р. розгляд справи відкладено до 02.06.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №30067006, отриманим його представником 19.05.2014 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2013 р. між ТОВ «Ніко Трейдінг» (постачальник) та ТОВ «Марімір-Авто» (покупець) було укладено договір поставки №120613 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується по замовленню покупця постачати і передавати покупцю мастильні матеріали та іншу продукцію, що замовляється покупцем, а покупець зобов'язується приймати товар і здійснювати його оплату, згідно умов даного договору.

Згідно з п. 5.2 Договору покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника вартість поставленого товару протягом 21 календарних днів з дня отримання такого товару.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 6 171,72 грн., що підтверджується видатковою накладною №ТР012799 від 29.11.2013 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 6 171,72 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видатковою накладною №ТР012799 від 29.11.2013 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на суму 6 171,72 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 5.2 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар протягом 21 календарних днів з дня отримання такого товару.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 6 171,72 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар у розмірі 6 171,72 грн.

В судовому засіданні 02.06.2014 р. представником позивача було надано докази повного погашення відповідачем заборгованості у розмірі 6 171,72 грн., а саме банківську виписку з рахунку позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що позовну заяву №170314/1 від 17.03.2014 р. позивачем було подано до суду 02.04.2014 р., що підтверджується відміткою канцелярії господарського суду міста Києва, а відповідач оплатив суму основної заборгованості у розмірі 6 171,72 грн. 15.04.2014 р., тобто після подання позовної заяви.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 6 171,72 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Стосовно позовної вимоги про стягнення із відповідача 1 216,59 грн. курсової різниці суд відзначає наступне.

Статтею 627 Цивільного кодексу визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пукти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, укладаючи Договір, сторони узгодили певний порядок здійснення розрахунку за поставлений товар, передбачений пунктом 5.2 Договору, та визначили цей порядок обов'язковим для виконання сторонами, про що свідчать печатки та підписи представників сторін на кожній сторінці зазначеного договору.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що загальна ціна партії товару зазначається в рахунку-фактурі та/або накладній на товар. Загальна ціна даного договору склада суму всього поставленого товару.

Згідно з п. 5.3 Договору у разі підвищення середньозваженого курсу долара США щодо гривні сформованому на міжбанківському валютному ринку більш ніж на 2% з дати відвантаження (передачі) товару, що вказана у видатковій накладній до моменту остаточного розрахунку, несплачена сума за товар підлягає корегуванню (збільшенню) на день здійснення платежу за наступною формулою: Ц (скоригована сума оплати за товар в грн., що підлягає сплаті покупцем за видатковою накладною) = Ц боргу (несплачена сума за товар) *(К2 (середньозважений курс гривні до долару США, сформований на міжбанківському валютному ринку на день відвантаження (передачі) партії товару за видатковою накладною) /К1 (середньозважений курс гривні до долару США, сформований на міжбанківському валютному ринку на день здійснення платежу за товар)).

Таким чином суд приходить до висновку, що сторонами у належній формі досягнуто згоди щодо можливості коригування розміру платежів залежно від курсу гривні до долару США та без будь-якого додаткового погодження сторонами, та визначено спосіб перегляду ціни відповідно до формули, за якою вираховується зміна ціни.

При цьому, чинне законодавство України не містить прямого застереження про недійсність відповідної домовленості.

Крім того, можливість зміни ціни на товар передбачена також і ч. 3 ст. 691 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну на товар (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до ст. 530 цього кодексу.

З огляду викладене суд приходить до висновку, що позивач має правові підстави для визначення курсової різниці, оскільки встановлена в Договорі між позивачем та відповідачем індексація є складовою частиною ціни на товар та не суперечить чинному законодавству.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 24.04.2012 р. у справі № 8/5005/11964/2011 та від 16.05.2012 р. у справі № 18/2720/11.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача вартість обладнання з урахуванням різниці курсу долару США у розмірі 1 216,59 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 191,24 грн., 24% річних у розмірі 357,96 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 21.12.2013 р. по 17.03.2014 р.

Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.4 Договору у разі, якщо прострочення платежу триватиме більше 30 календарних днів, покупець, крім пені, додатково зобов'язується сплатити постачальнику 24% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача пеню у розмірі 191,24 грн., 24% річних у розмірі 357,96 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Марімір-Авто» на користь ТОВ «Ніко Трейдінг» пені у розмірі 191,24 грн., 24% річних у розмірі 357,96 грн. та різниці курсу долара США у розмірі 1 216,59 грн.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 6 171,72 підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Трейдінг» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Марімір-Авто» (04656, м. Київ, вул. Полярна, 20-В; ідентифікаційний код 38616112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Трейдінг» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 5; ідентифікаційний код 37403711) пеню у розмірі 191 (сто дев'яносто одна) грн. 24 коп., 24% річних у розмірі 357 (триста п'ятдесят сім) грн. 96 коп., різницю курсу долара США у розмірі 1 216 (одна тисяча двісті шістнадцять) грн. 59 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 6 171,72 грн. припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.06.2014 р.

Суддя В.П. Босий