Рішення

від 02.06.2014 по справі 910/5720/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5720/14 02.06.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ексмо-Україна» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Медіастор» простягнення 64 119,49 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Баклан О.В. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ексмо-Україна» (надалі - ТОВ «Торговий дім «Ексмо-Україна») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіастор» (надалі - ТОВ «Медіастор») про стягнення 64 119,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у повному обсязі поставлено товар на виконання договору поставки №363 від 02.02.2012 р., а відповідач належним чином зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 53 753,97 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 818,63 грн., 3% річних у розмірі 1 171,49 грн. та штрафу у розмірі 5 375,40 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.05.2014 р. розгляд справи відкладено до 02.06.2014 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та невиконанням ними вимог ухвали суду.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04073, м. Київ, просп. Московський, 34-В, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства «Інформаційно-ресурсний центр» за адресою http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2012 р. між ТОВ «Торговий дім «Ексмо-Україна» (продавець) та ТОВ «Медіастор» (покупець) було укладено договір поставки №363 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передавати у власність покупця друковану продукцію, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати і оплачувати таку продукції.

Згідно з п. 5.2 Договору 100% вартості партії продукції підлягає сплаті не пізніше 60 днів з моменту поставки відповідної партії продукції покупцеві.

Пунктами 12.1 та 12.2 Договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012 р. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 10 календарних днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

На виконання умов Договору у період з 28.01.2013 р. по 12.07.2013 р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 63 704,99 грн., що підтверджується видатковими накладним за вказаний період, а також довіреностями на отримання представником відповідача товарно-матеріальних цінностей.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 53 753,97 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом було встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 63 704,99 грн., що підтверджується видатковими накладним за період з 28.01.2013 р. по 12.07.2013 р., а також довіреностями на отримання представником відповідача товарно-матеріальних цінностей.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 5.2 Договору та видаткової накладної, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар не пізніше 60 днів з моменту поставки відповідної партії продукції.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково було сплачено вартість поставленого товару на суму 3 000,00 грн., а частково було повернуто нереалізований товар продавцю.

Крім того, 30.09.2013 р. сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно з яким з урахуванням часткової оплати відповідачем вартості продукції, а також часткового повернення товару, заборгованість ТОВ «Медіастор» перед позивачем становить 53 753,97 грн.

Судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що наявні у матеріалах справи документи є первинними документами бухгалтерського обліку, належними та допустимими письмовими доказами, що підтверджують існування між сторонами спору зобов'язальних правовідносин, одержання за видатковими накладними товару уповноваженим представником відповідача.

Підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язання на підставі підписаних сторонами видаткових накладних, які містять підписи уповноважених осіб сторін Договору.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 р.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 53 753,97 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 53 753,97 грн. за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Медіастор» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Торговий дім «Ексмо-Україна» про стягнення з ТОВ «Медіастор» заборгованості у розмірі 53 753,97 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 818,63 грн., 3% річних у розмірі 1 171,49 грн. та штрафу у розмірі 5 375,40 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 24.04.2013 р. по 20.03.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по поставці товару у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Відповідно до п. 8.2 Договору у випадку порушення строків оплати партії продукції (п. 5.2) покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з п. 8.3 Договору у випадку, якщо покупець прострочив строк оплати партії продукції більше, ніж на 10 днів, продавець має право вимагати від покупця сплати на свою користь штрафу в розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання зобов'язання оплати з поставленої продукції більше ніж на 10 днів, то правомірним є стягнення з відповідачів штрафу у розмірі 5 375,40 грн. (53 753,97 грн.*10%).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 818,63 грн. та 3% річних у розмірі 1 171,49 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Медіастор» на користь ТОВ «Торговий дім «Ексмо-Україна» заборгованості у розмірі 53 753,97 грн., пені у розмірі 3 818,63 грн., 3% річних у розмірі 1 171,49 грн. та штрафу у розмірі 5 375,40 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ексмо-Україна» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіастор» (04073, м. Київ, просп. Московський, 34-В; ідентифікаційний код 36439375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ексмо-Україна» (61145, м. Харків, вул. Космічна, 21, пов. 8, кім. 5-Г; ідентифікаційний код 37372123) заборгованість у розмірі 53 753 (п'ятдесят три тисячі сімсот п'ятдесят три) грн. 97 коп., пеню у розмірі 3 818 (три тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 1 171 (одна тисяча сто сімдесят одна) грн. 49 коп., штраф у розмірі 5 375 (п'ять тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.06.2014 р.

Суддя В.П. Босий