Рішення

від 02.06.2014 по справі 910/4828/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4828/14 02.06.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Імпап» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Медіастор» простягнення 5 349,29 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпап» (надалі - ТОВ «Імпап») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіастор» (надалі - ТОВ «Медіастор») про стягнення 5 349,29 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у повному обсязі поставлено товар на виконання договору поставки №6/1 від 06.03.2013 р., а відповідач належним чином зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 5 200,96 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 148,33 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.03.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 16.04.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2014 р. розгляд справи відкладено до 21.05.2014 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та невиконанням ними вимог ухвали суду.

Ухвалою господарського суду міста Києві від 21.05.2014 р. розгляд справи відкладено до 02.06.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням ним витребуваних доказів.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04073, м. Київ, просп. Московський, 34-В, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №18698852 від 20.05.2014 р., матеріалами справи та вказано у позовній заяві.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2013 р. між ТОВ «Імпап» (постачальник) та ТОВ «Медіастор» (покупець) було укладено договір поставки №6/1 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, обсязі, на умовах, за ціною згідно специфікації у відповідності до замовлень покупця (додаток №1 до цього договору), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 6.2 Договору оплата за реалізовану продукцію здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України два рази на місяць, а саме до 15 числа та до 30 числа кожного місяця.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв продукцію на суму 5 450,96 грн., що підтверджується видатковими накладними №КФ-0001194 від 11.03.2013 р. та №КФ-001206 від 11.03.2013 р.

Відповідачем частково було оплачено поставлений позивачем товар на суму 250,00 грн., що підтверджується карткою рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 5 200,96 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом було встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 5 450,96 грн., що підтверджується видатковими накладними №КФ-0001194 від 11.03.2013 р. та №КФ-001206 від 11.03.2013 р.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п. 6.2 Договору оплата за реалізовану продукцію здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України два рази на місяць, а саме до 15 числа та до 30 числа кожного місяця.

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що при підписанні покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України.

Зі змісту ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України вбачається, що покупець зобов'язаний оплатити повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд вважає доведеним факт продажу товару позивачем відповідачеві, а також факт реалізації товару відповідачем, оскільки відповідачем не доведено залишків нереалізованого товару у відповідача (зокрема, відповідачем не надано ні позивачеві, ні суду даних щодо залишків нереалізованого товару), з огляду на що відповідно до умов договору має оплачувати товар до 15 числа та до 30 числа кожного місяця.

Відповідачем частково було оплачено поставлений позивачем товар на суму 250,00 грн., що підтверджується карткою рахунку позивача.

Враховуючи поставку товару 11.03.2013 р. та не надання відповідачем доказів щодо залишків нереалізованого товару, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем грошового зобов'язання зі сплати вартості поставленого товару у розмірі 5 200,96 грн. на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 5 200,96 грн. за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «Медіастор» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Імпап» про стягнення з ТОВ «Медіастор» заборгованості у розмірі 5 200,96 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 148,33 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.04.2013 р. по 13.03.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по оплаті поставленого товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 148,33 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Медіастор» на користь ТОВ «Імпап» заборгованості у розмірі 5 200,96 грн. та 3% річних у розмірі 148,33 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпап» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіастор» (04073, м. Київ, просп. Московський, 34-В; ідентифікаційний код 36439375) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпап» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Московська, 12; ідентифікаційний код 30198424) заборгованість у розмірі 5 200 (п'ять тисяч двісті) грн. 96 коп., 3% річних у розмірі 148 (сто сорок вісім) грн. 33 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.06.2014 р.

Суддя В.П. Босий