Рішення

від 26.05.2014 по справі 910/3022/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3022/14 26.05.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтекстиль"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Август плюс"

про стягнення 278.357,92 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Кранокутська Т.О. - за довіреністю від 20.06.2013 № 25-03/2014;

відповідача: не з'явилися.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецтекстиль" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою від 25.02.2014 із вихідним № 250214/3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Август плюс" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 278.357,92 грн.

Суть спору: позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем порушено грошове зобов'язання за укладеним між ними договором від 12.08.2013 № 3081201 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідач грошові кошти в сумі 265.000,00 грн, надані останньому позивачем в якості позики, в термін, встановлений договором, позивачеві не повернув. Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості та звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з відповідача суми позики в розмірі 265.000,00 грн, пені в сумі 9.343,97 грн, трьох відсотків річних в сумі 2.156,30 грн та інфляційних нарахувань в сумі 1.857.65 грн. Також позивач просить суд покласти господарські витрати, пов'язані із сплатою судового збору та оплатою послуг з надання правової допомоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2014 прийнято позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтекстиль" до розгляду та порушено провадження у справі № 910/3022/14.

Ухвали, винесені судом у даній справі, надсилалися відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тому, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи належним чином.

Відповідач своїх повноважних представників у судові засідання не направив, від відповідача до суду обґрунтовані пояснення з даного приводу не надходили.

Крім того, відповідач правом наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надійшло. Таким чином, відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26 травня 2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Спецтекстиль", як позикодавцем, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Август плюс", як позичальником, (далі - відповідач) укладено договір від 12.08.2013 № 3081201 про надання поворотної фінансової допомоги (далі - Договір).

У відповідності до предмету Договору позивач надає відповідачеві поворотну фінансову допомогу, а відповідач зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених Договором (п. 1.1 Договору).

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в розмірі 265.000,00 грн протягом 10 робочих днів з дати підписання Договору (п. 2.1 Договору).

Як передбачено п. 2.3 Договору, поворотна фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача або внесенням готівки через касу відповідача.

Згідно п. 2.2 Договору поворотна фінансова допомога надається відповідачеві на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.

У пункті 2.4 Договору встановлено, що поворотна фінансова допомога надається позивачем на строк до 31 жовтня 2013 року. Повернення безвідсоткової фінансової допомоги здійснюється до 31 жовтня 2013 року (п. 3.1 Договору).

Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором відповідно до чинного законодавства України (4.1 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи з умов Договору, даний правочин за своєю правовою природою є договором позики, а тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Приписом ст. 1046 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Так, позивач, на підставі Договору, платіжним дорученням від 21.08.2013 № 671, яке міститься в матеріалах справи, перерахував на поточний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 240.000,00 грн та згідно квитанцій від 14.08.2013 № 3081402, від 16.08.2013 № 3081601 і від 20.08.2013 № 3082002 вніс до через касу відповідача грошові кошти на загальну суму 25.000,00 грн. Вказані квитанції наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а їх оригінали оглянуті судом в судових засіданнях.

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за Договором повністю.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем його зобов'язання за Договором, відповідач в термін, встановлений п. 3.1 Договору, суму позики в розмірі 265.000,00 грн позивачеві не повернув, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за Договором в сумі 265.000,00 грн.

Також, враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його грошовому зобов'язані за Договором, позивачем заявлені позовні вимоги про застосування до відповідача: 1) господарської санкції у вигляді пені, сума якої складає 9.343,97 грн; 2) відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 2.156,30 грн та інфляційних нарахувань в сумі 1.857,65 грн.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтекстиль" підлягає задоволенню частково, з урахуванням такого.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Суд відзначає, будь-яких доказів щодо повернення відповідачем позивачеві суми позики в розмірі 265.000,00 грн, сторонами спору суду не надано.

Підсумовуючи сукупність фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 265.000,00 грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем жодними доказами не спростовано.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

За приписами ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що відповідачем допущено порушення у зобов'язанні за Договором, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі в сумі 2.156,30 грн та інфляційних нарахувань в сумі 1.857,65 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, за розрахунками позивача, які, у свою чергу, перевірені і визнані судом вірними.

Вирішуючи спір в частині застосування до відповідача господарської санкції, шляхом стягнення з останнього пені, суд виходить з такого.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).

У відповідності до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Положенням ч. 1 ст. 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Приписом ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Таким чином, в силу наведених положень норм права, пеня може бути стягнута саме в тому разі, коли основне зобов'язання забезпечено, у тому числі, неустойкою і така господарська санкція узгоджена сторонами у договорі (встановлено за згодою сторін).

Як встановлено судом, основна заборгованість відповідача виникла внаслідок порушення відповідачем його основного зобов'язання за Договором від 12.08.2013 № 3081201 про надання поворотної фінансової допомоги і це зобов'язання (повернення суми позики) сторонами у вказаному правочині неустойкою не забезпечувалося, а тому вимога позивача про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені, сума якої складає 9.343,97 грн, задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтекстиль" підлягає задоволенню частково, то згідно ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати, пов'язані із сплатою судового збору, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відносно покладення на відповідача господарської витрати, пов'язаної з оплатою послуг з надання правової допомоги, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

До матеріалів справи позивачем додано договір від 27.12.2013 № КОР02\2013 про надання юридично-консультаційних послуг, укладеного між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю "КМ КОР УКРАЇНА".

Таким чином, з огляду на те, що позивачем не надано суду жодних доказів, підтверджуючих надання останньому юридичних послуг саме адвокатом і оплати цих послуг на його користь, суд дійшов висновку, що сума в розмірі 18.000,00 грн не може бути віднесена до судових витрат, а відтак, не підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтекстиль" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Август плюс" (03170, м. Київ, Святошинський район, вул. Жмеринська, буд. 4, квартира 20; ідентифікаційний код 32530564, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Спецтекстиль" (04070, м. Київ, Подільський район, вул. П. Сагайдачного, буд. 20/2; ідентифікаційний код 36633885, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) основну заборгованість в сумі 265.000,00 (двісті шістдесят п'ять тисяч) грн 00 коп.; три відсотки річних в сумі 2.156,30 (дві тисячі сто п'ятдесят шість) грн 30 коп.; інфляційні нарахування в сумі 1.857,65 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят сім) грн 65 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 5.380,28 (п'ять тисяч триста вісімдесят) грн 28 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02 червня 2014 року.

Суддя С.В. Балац