Постанова

від 03.06.2014 по справі 2/92

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2014 р. Справа№ 2/92

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

за участю представників:

від Прокуратури міста Києва: Шевченко О.В. - старший прокурор відділу

від позивача: Шевчук О.М. - за дов.

від відповідача-1: Мотін Ф.О. - за дов.

від відповідача-2: Мотін Ф.О. - за дов.

від третьої особи на стороні позивача: не з'явився

від третьої особи на стороні відповідача-1: Хоменко А.В. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного Чернігівського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Чернігівтурист»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2011

у справі № 2/92 (суддя Михайлюк С.І.)

за позовом Першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України

до 1) Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур»;

2) Приватного Чернігівського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Чернігівтурист»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Федерація професійних спілок України

про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Чернігівської області (далі, прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» (далі, відповідач-1) та Приватного Чернігівського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Чернігівтурист» (далі, відповідач-2) про визнання за державою Україна в особі Фонду державного майна України права власності на об'єкти нерухомості турготелю «Брянськ», що знаходяться в м. Чернігові по вул. Шевченка, 103, а саме на: адмінбудівлю (Е-1), ангар (К-1, К1-1), будинок автостоянки (Н-2), будівлю допоміжних послуг (Б-2), вагончик (М-1), вагончики (3-1, 31), вагончики (І-1, І1-1, І5-1), гараж (Ж-1), кисневу (П-1), майстерню (В-1), навіси (Ж1-1, Ж2-1), приміщення ресторану та адмінприміщення (А1-2), склад - гараж - майстерню (Г-1), склад - гараж - майстерню (Д-1, Д1-1, Д2-1, Д3-1), спальний корпус (А-5), вагончик М-1, цех Л-1 та витребування з незаконного володіння Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» та Приватного Чернігівського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Чернігівтурист» об'єктів нерухомості турготелю «Брянськ», що знаходяться в м. Чернігові по вул. Шевченка, 103, а саме: адмінбудівлі (Е-1), ангару (К-1, К1-1), будинку автостоянки (Н-2), будівлі допоміжних послуг (Б-2), вагончику (М-1), вагончиків (3-1, 31), вагончиків (І-1, І1-1, І5-1), гаражу (Ж-1), кисневої (П-1), майстерні (В-1), навісів (Ж1-1, Ж2-1), приміщення ресторану та адмінприміщення (А1-2), складу - гаражу - майстерні (Г-1), складу - гаражу - майстерні (Д-1, Д1-1, Д2-1, Д3-1), спального корпусу (А-5), вагончику М-1, цеху Л-1 (далі, спірне майно).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 12.08.2011 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Комунальне підприємство Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації (далі, третя особа-1).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2011 у справі № 2/92 позовні вимоги Першого заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України задоволено частково.

Визнано за державою Україна в особі Фонду державного майна України право власності на об'єкти нерухомості турготелю «Брянськ», що знаходяться в м. Чернігові по вул. Шевченка, 103, а саме на: адмінбудівлю (Е-1), ангар (К-1, К1-1), будинок автостоянки (Н-2), будівлю допоміжних послуг (Б-2), вагончики (3-1, 31), вагончики (І-1, І1-1, І5-1), гараж (Ж-1), майстерню (В-1), навіси (Ж1-1, Ж2-1), приміщення ресторану та адмінприміщення (А1-2), склад - гараж - майстерню (Г-1), склад - гараж - майстерню (Д-1, Д1-1, Д2-1, Д3-1), спальний корпус (А-5), вагончик М-1, кисневу П-1, цех Л-1.

Зобов'язано Приватне Чернігівське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Чернігівтурист» в триденний строк з дня набрання рішенням законної сили передати Фонду державного майна України об'єкти нерухомості турготелю «Брянськ», що знаходяться в м. Чернігові по вул. Шевченка, 103, а саме: адмінбудівлю (Е-1), ангар (К-1, К1-1), будинок автостоянки (Н-2), будівлю допоміжних послуг (Б-2), вагончики (3-1, 31), вагончики (І-1, І1-1, І5-1), гараж (Ж-1), майстерню (В-1), навіси (Ж1-1, Ж2-1), приміщення ресторану та адмінприміщення (А1-2), склад - гараж - майстерню (Г-1), склад - гараж - майстерню (Д-1, Д1-1, Д2-1, Д3-1), спальний корпус (А-5).

У задоволенні позовних вимог щодо витребування майна від Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» та щодо витребування вагончиків І5-1, М-1, кисневої П-1, цеху Л-1 відмовлено.

Присуджено до стягнення з відповідача-2 на користь державного бюджету 24 413,15 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Присуджено до стягнення з відповідача-1 на користь державного бюджету 8 150,05 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Приватне Чернігівське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Чернігівтурист» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2011 у справі № 2/92 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга відповідача-2 мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також при невідповідності висновків, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 апеляційну скаргу відповідача-2 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Тарасенко К.В., Жук Г.А., розгляд справи № 2/92 призначено на 22.11.2011.

21.11.2011 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідача-2, на виконання вимог пункту 4 ухвали Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 у справі № 2/92 надав суду належним чином посвідчену копію довідки з ЄДРПОУ серії АА № 334648 (том 6, а.с. 63-64).

22.11.2011 від представника прокуратури надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.08.2011 у справі № 10/84 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2011 у справі № 10/84. Вказані документи були оглянуті колегією суддів та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 розгляд справи було відкладено на 06.12.2011.

06.12.2011 від представника відповідача-1 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про залучення до участі у справі Федерації професійних спілок України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1. Зазначене клопотання мотивоване тим, що рішення зі спору може вплинути на права та обов'язки Федерації професійних спілок України, оскільки остання є одним із засновників відповідача-1, яким було відчужене спірне майно.

Також, 06.12.2011 відповідачем-1 було подане клопотання про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи будівель та споруд туристичного готелю «Брянськ».

У судовому засіданні, призначеному на 06.12.2011, представниками відповідачів було подане клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 продовжено строк вирішення спору у справі, залучено до участі у справі Федерацію професійних спілок України у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 (далі, третя особа-2), розгляд справи відкладено на 13.12.2011.

Відповідно до розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 у зв'язку з виробничою необхідністю змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Тарасенко К.В., Авдеєв П.В.

У судовому засіданні 13.12.2011 представник апелянта подав клопотання про долучення до матеріалів справи технічних висновків № 313 та № 314 від 09.12.2011 про результати обстеження деяких об'єктів нерухомості приватного Чернігівського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Чернігівтурист». Вказані документи долучені колегією суддів до матеріалів справи.

Представник третьої особи-2 у судовому засіданні 13.12.2011 надав письмові пояснення, у яких просив рішення суду першої інстанції у справі скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 провадження у справі № 2/92 зупинено та призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи поставлено наступні питання: 1) коли саме введено в експлуатацію спірні будівлі (визначення строку), які знаходяться за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 103; 2) хто здійснював фінансування будівництва спірних будівель та за рахунок чиїх коштів було здійснено будівництво будівель, що знаходяться за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 103.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 поновлено апеляційне провадження у справі № 2/92 та призначено розгляд справи на 23.07.2013.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 зупинено апеляційне провадження у справі № 2/92 до виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 про призначення будівельно-технічної експертизи.

02.09.2013 на адресу Київського апеляційного господарського суду надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи від 29.08.2013 № 503/13-24 (том 7, а.с. 68-84) та висновок судово-економічної експертизи від 20.08.2013 № 502/13-24 (том 7, а.с. 85-94).

Відповідно до розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013, у зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. у відпустці, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Гаврилюк О.М., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2013, враховуючи надходження до суду висновків експерта, поновлено апеляційне провадження у справі № 2/92, розгляд справи призначено на 24.09.2013.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 у зв'язку з неявкою у судове засідання представників прокуратури, відповідача-2 та третьої особи-1 розгляд справи було відкладено на 15.10.2013.

15.10.2013 представник апелянта надав суду у судовому засіданні письмові пояснення у справі, у яких наголосив на тому, що суд першої інстанції не обґрунтував та не розглядав причини пропуску строку позовної давності прокуратурою, а також залишив поза увагою клопотання відповідача-1 про їх застосування до Фонду державного майна України.

15.10.2013 представники прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи-2 подали клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2013 продовжено строк вирішення спору у справі, розгляд справи відкладено на 19.11.2013, зобов'язано прокуратуру надати суду матеріали проведеної прокурорської перевірки, здійсненої за завданням Генеральної прокуратури України від 17.06.2011 щодо незаконного відчуження майна, що перебувало у віданні третьої особи-2.

07.11.2013 представник прокуратури надав суду письмові пояснення у справі (том 7, а.с. 162-177), у яких наголосив на тому, що матеріали проведеної прокурорської перевірки в повному обсязі було долучено до позовної заяви, а також надав суду матеріали листування з Генеральною прокуратурою України, які стали підставою для проведення перевірки та звернення прокуратури Чернігівської області до суду.

Відповідно до розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. в іншому судовому засіданні, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Авдеєв П.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 справу № 2/92 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Авдеєв П.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 розгляд справи відкладено на 10.12.2013.

Відповідно до розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2013 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Яковлєва М.Л. у відпустці змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді: Авдеєв П.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою від 10.12.2013 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів - головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Авдеєв П.В., Тарасенко К.В., прийнято до свого провадження справу № 2/92 та апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Чернігівтурист» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2011 у справі № 2/92 та відкладено розгляд справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів та третьої особи-1 на 22.01.2014.

22.01.2014 представник відповідача-2 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2014 враховуючи клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи та неявку у судове засідання представників третіх осіб розгляд справи відкладено на 10.02.2014.

07.02.2014 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представників відповідача-1 та відповідача-2 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважних представників відповідача-1 та відповідача-2 у судове засідання.

Відповідно до розпорядження Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 у зв'язку з перебуванням судді Авдеєва П.В. у відпустці, змінено склад колегії суддів на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді: Гаврилюк О.М., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2014 апеляційну скаргу відповідача-2 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді: Гаврилюк О.М., Тарасенко К.В., у зв'язку з неявкою у судове засідання 10.02.2014 представників відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи-1 розгляд справи відкладено на 28.02.2014.

Відповідно до розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2014 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Майданевича А.Г. та судді по взаємозаміні Яковлєва М.Л. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 2/92 колегію суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Гаврилюк О.М., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2014 апеляційну скаргу Приватного Чернігівського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Чернігівтурист» прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Гаврилюк О.М., Тарасенко К.В.; розгляд справи призначено на 10.04.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 розгляд справи вирішено здійснити у наступному складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Гаврилюк О.М., Тищенко А.І.

Представники позивача, відповідача-2 та третьої особи на стороні позивача у судове засідання, призначене на 10.04.2014, не з'явились.

10.04.2014 відповідача-2 подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю його представника з'явитися у судове засідання у зв'язку із проведенням річних Загальних зборів товариства та засідання Наглядової ради, до порядку денного якої винесено питання про припинення повноважень Голови правління ПрАТ «Чернігівтурист» ОСОБА_7 за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію. В даний час відбувається передача справ товариства новобраному керівнику - голові правління.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено розгляд справи на 15.05.2014.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2014 у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідачів та третьої особи на стороні позивача розгляд справи відкладено на 03.06.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 розгляд справи вирішено здійснити у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

У судове засідання, призначене на 03.06.2014, представник третьої особи-1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення третьої особи-1 про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, а також те, що розгляд справи неодноразово відкладався, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи-1.

Представники прокуратури та позивача у судових засіданнях проти доводів апеляційної скарги відповідача-2 заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники відповідачів та третьої особи-2 у судових засіданнях підтримали доводи, викладені відповідачем-2 у апеляційній скарзі, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, відзиви на неї та письмові пояснення, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне:

Відповідно до виписки із акту державного приймання в експлуатацію будівлі (споруди) від 04.01.1978 № 1 виконавчим комітетом Чернігівської міської ради народних депутатів затверджено акт від 30.12.1977 приймання в експлуатацію готелю «Турист» в м. Чернігові по вул. Шевченка, 93-а. Забудовником виступила обласна рада по туризму та екскурсіях.

Згідно з авізо № 9 за грудень 1977 готель «Турист» передається безкоштовно відділом капітального будівництва Київської міської ради професійних спілок Чернігівській обласній раді по туризму та екскурсіях (том 4, а.с. 66).

У зв'язку із закінченням будівництва туристичного об'єкта в м. Чернігові (акт державної приймальної комісії від 30.12.1977; том 4, а.с. 70) Президія Центральної ради по туризму та екскурсіях постановила створити з 01.01.1978 в м. Чернігові туристичний готель на 216 місць цілодобової дії, ресторан на 300 посадочних місць з підпорядкуванням Чернігівській обласній раді по туризму і екскурсіях, найменувати туристичним готелем «Турист» (протокол № 3 від 28.02.1978, том 1, а.с. 79). Постановою Президії Центральної ради по туризму та екскурсіях від 31.07.1978, протокол № 8 (том 1, а.с. 80), готель перейменований на «Брянськ». Згідно з наказом по туристському готелю «Турист від 21.08.1978 (том 1, а.с. 81) туристський готель «Турист» з 23.08.1978 перейменовано в туристський готель «Брянськ» і ресторан «Брянськ». Рішенням виконкому Чернігівської міської ради народних депутатів від 07.06.1979 № 253 готелю «Брянськ» поштова адреса по вул. Шевченка, 93-а змінена на вул. Шевченка, 103 (том 4, а.с. 97-99).

18.11.1990 між Загальною Конфедерацією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України було укладено Договір про закріплення прав володіння, користування і розпорядження профспілковим майном (том 1, а.с. 93-94), який був затверджений постановою Президії Ради Загальної Конфедерації Професійних Спілок СРСР, про що ухвалена постанова № 2-1а від 18.11.1990 «Про затвердження Договору про закріплення прав володіння, користування і розпорядження профспілковим майном» (том 1, а.с. 92), згідно з яким Федерації незалежних профспілок України були передані права по володінню, користуванню і розпорядженню майном, що належало Всесоюзній центральній раді професійних спілок і її правонаступнику - Загальній конфедерації праці на території України.

Відповідно до вищевказаного Договору за Федерацією незалежних профспілок України закріплено на праві власності майно згідно додатку, зокрема, і спірне майно турготелю «Брянськ», що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 103.

Як вбачається із матеріалів справи, Президія Федерації незалежних профспілок України Постановою № П-7-7 від 23.08.1991 прийняла рішення про перетворення Української республіканської ради по туризму і екскурсіях в акціонерне товариство «Укрпрофтур».

04.10.1991 між Федерацією незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладено установчий договір про створення на базі туристично-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму та екскурсіях акціонерного товариства «УКРПРОФТУР» (том 6, а.с. 93-95).

28.10.1991 було зареєстровано Статут Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» від 04.10.1991 (том 4, а.с. 1-15). Засновниками товариства виступили Рада Федерації незалежних профспілок України та Фонд соціального страхування України. Відповідно до пункту 1.8. Статуту АТ «Укрпрофтур» є правонаступником Української республіканської ради по туризму та екскурсіях.

В якості внеску до статутного фонду Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур», серед іншого, Федерацією незалежних профспілок України було передано вказаному товариству турготель «Брянськ», що підтверджується Статутом Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» та Переліком майна, переданого в статутний фонд АТ «Укрпрофтур» (додаток до пункту 3.1. розділу ІІІ Статуту, розділ Переліку - Чернігівська область, пункт 295; том 4, а.с. 136-148).

У подальшому, до Статуту від 28.10.1991 вносились зміни.

Відповідно до Статуту Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» від 29.04.2011 (том 3, а.с. 121-144) останній є новою редакцією Статуту Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур», що створене відповідно до установчого договору від 04.10.1991, продовжує свою діяльність та діє на підставі цього Статуту. Відповідно до Статуту від 29.04.2011 Українське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство «Укрпрофтур» у зв'язку із приведенням діяльності у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства».

Правомірність створення та відповідність законодавству установчих документів Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» підтверджується постановою Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 у справі № 138/7, яке набрало законної сили, про відмову у задоволенні позову Фонду державного майна України до Федерації професійних спілок України, Фонду соціального страхування України та АТ «Укрпрофтур» про визнання недійсними установчих документів.

Рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 20.11.2000 № 275 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості» (том 1, а.с. 20-23) доручено Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації, серед іншого, оформити свідоцтво про право власності Закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» на об'єкти нерухомості турготелю «Брянськ» по вул. Шевченка, 103 у м. Чернігові.

23.11.2000 Закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» видано свідоцтво про право власності на об'єкти нерухомості за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченко, 103 (том 1, а.с. 19).

15.04.2002 між Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» та Радою Федерації профспілкових організацій Чернігівської області укладено Установчий договір, відповідно до якого сторонами шляхом реорганізації (перетворення) Чернігівського обласного дочірнього підприємства «Чернігівтурист» (зареєстроване розпорядженням Чернігівського міського Голови 22.07.1998 № 359-Р), створено Чернігівське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Чернігівтурист», яке є правонаступником останнього.

Згідно з Установчим договором про створення Чернігівського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Чернігівтурист» (том 4, а.с. 108-119) та Статутом ЗАТ «Чернігівтурист», затвердженим Установчими зборами товариства від 15.04.2002, протокол № 1/5, розподільчим балансом станом на 01.01.2002, Українське закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» передало у власність, а Чернігівське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Чернігівтурист» (правонаступником якого є Приватне Чернігівське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Чернігівтурист») прийняло у власність як внесок засновника до статутного фонду майно, будівлі загальною вартістю 1924000 грн., згідно Акту від 08.04.2002 (том 4, а.с. 36), у тому числі, ресторан «Брянськ» загальною балансовою вартістю 634 100 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для пред'явлення позову стали факти, установлені в ході проведення прокурорської перевірки за завданням Генеральної прокуратури України від 17.06.2011 щодо незаконного відчуження майна, що перебувало у віданні Федерації професійних спілок.

В обгрунтування своїх позовних вимог прокурор у позовній заяві наголошує на тому, що спірне майно є державною власністю, уповноваженим органом управління яким є - Фонд державного майна України, та яке вибуло з володіння держави поза її волею і з порушенням норм законодавства, а відповідач-1, не ставши власником майна, не мав права без згоди Фонду Державного майна України передавати спірне майно до статутного фонду відповідача-2.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на положення Постанови Ради Міністрів Української РСР № 606 від 23.04.1960 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я Української РСР», Постанови Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29.11.1990 № 506, Постанови Верховної Ради УРСР «Про проголошення незалежності України» від 24.08.1991 № 1427-ХІІ, Указу Президії Верховної Ради України «Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» від 30.08.1991 № 1452-ХІІ, Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 №1540-XI, Постанови Верховної Ради України «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» від 10.04.1992 № 2268-ХІІ, Постанови Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» від 04.02.1994 № 3943-ХІІ, Закону України «Про власність» та Закону України «Про об'єднання громадян».

Оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду позовні вимоги прокурора задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Чернігівська обласна рада по туризму та екскурсіях була організацією союзного підпорядкування, а тому, відповідно до вимог Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» та Постанови Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», спірне майно (турготель «Брянськ») є загальнодержавною власністю, вибуло з володіння держави поза її волею, а тому має бути повернуте державі.

Водночас, судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги прокурора у частині визнання за державою права власності та про витребування у відповідача-2 вагончиків І5-1, М-1, кисневої П-1, цеху Л-1, оскільки згідно з довідкою відповідача-2 від 08.09.2011 № 207 зазначене майно за період з 2000 року було списано, розібрано та знищено у зв'язку з його непридатністю до подальшого використання у встановленому порядку.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апелянт у апеляційній скарзі зазначає, що задовольняючи позов, місцевим судом не з'ясовано, а позивачем не доведено право держави на майно, яке в даній справі є предметом спору. Місцевим господарським судом не з'ясовано, а позивачем не надано жодного доказу, за рахунок яких грошових коштів було збудовано спірні об'єкти, чи здійснювалось фінансування будівництва зазначених об'єктів за рахунок саме державних коштів, або який відсоток фінансування будівництва було здійснено саме за рахунок державних коштів. Також, скаржник наголошує на тому, що прокуратурою не надано суду будь-яких доказів на підтвердження факту незаконності набуття права власності відповідачем-1 на спірне майно.

Як зазначає відповідач-2 у апеляційній скарзі, об'єкти нерухомості у м. Чернігів по вул. Шевченка, 103 не належать до об'єктів загальнодержавної власності, а Федерація професійних спілок України як профспілкова організація не була організацією союзного підпорядкування і її майно ніколи не було державною власністю.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає зазначені доводи апелянта обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання Постанови Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960 № 606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР», з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок, усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я зобов'язано було передати у строк до 01.05.1960 Українській республіканській раді профспілок.

Відповідно до частини 2 Постанови Ради Міністрів Української РСР передачу курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій було приписано здійснити у відання профспілкових органів безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками станом на 01.01.1960, а також асигнуваннями на їх утримання, планами з праці, фондами персональних надбавок, капіталовкладеннями, фондами на всі види матеріалів і лімітами на проектування за планом на 1960 рік, невикористаними централізованими коштами курортного збору і амортизаційного фонду та іншими коштами по балансу на 01.01.1960.

Українська республіканська Рада профспілок стала управляти вказаним майном на праві повного господарського відання, оскільки в радянський період в УРСР і в Україні до 01.01.2004, коли набули чинності Цивільний та Господарський кодекси України, майно за державними підприємствами закріплювалось на праві «повного господарського відання», а за державними організаціями - на праві «оперативного управління».

У жовтні 1990 року відбувся XV з'їзд профспілок України, який за рішенням делегатів був перетворений в І Установчий з'їзд незалежних профспілок України та на якому було прийнято Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України та проголошено незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР, відмову від діяльності відповідно до Статуту профспілок СРСР. На з'їзді також було прийнято Положення про Федерацію незалежних профспілок України, затверджене рішенням З'їзду від 06.10.1990, яким було визначено її правовий статус, організаційну структуру, права та обов'язки, у тому числі і майнові, та, зокрема, передбачено, що Рада Федерації незалежних профспілок України є правонаступником Укрпрофради, а основні фонди, майно, які належали Укрпрофраді і необхідне для виконання цілей та завдань Федерації незалежних профспілок України, становлять її власність і охороняються законом.

Крім майна, що належало профспілкам та їх об'єднанням, на території України знаходилось майно, що було у власності Всесоюзної центральної ради професійних спілок.

Як уже зазначалося вище, 18.11.1990 між Загальною Конфедерацією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України було укладено Договір про закріплення прав володіння, користування і розпорядження профспілковим майном (том 1, а.с. 93-94), який був затверджений постановою Президії Ради Загальної Конфедерації Професійних Спілок СРСР, про що ухвалена постанова № 2-1а від 18.11.1990 «Про затвердження Договору про закріплення прав володіння, користування і розпорядження профспілковим майном» (том 1, а.с. 92), згідно з яким Федерації незалежних профспілок України були передані права по володінню, користуванню і розпорядженню майном, що належало Всесоюзній центральній раді професійних спілок і її правонаступнику - Загальній конфедерації праці на території України.

Відповідно до вищевказаного Договору за Федерацією незалежних профспілок України, серед іншого, було закріплено на праві власності майно турготелю «Брянськ», що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 103.

Як зазначив Конституційний Суд України в пункті 6 Рішення від 11.11.2004 № 16-рп/2004, Конституція (Основний Закон) Української РСР 1978 року за політико-економічною природою та соціальною спрямованістю власність на засоби виробництва за суб'єктами права власності поділяла на державну (загальнонародну), власність колгоспів та інших кооперативних організацій, їх об'єднань, а також майно профспілкових та інших громадських організацій (статті 10, 11, частина перша статті 12, статті 14, 15). При цьому кооперативні організації були суб'єктами права власності на засоби виробництва та інше майно і мали право на власність, відокремлену від державної. Аналіз чинного у 1987 році законодавства (Цивільного кодексу Української РСР, Постанови Ради Міністрів Української РСР «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд» від 28 квітня 1980 року № 285, прийнятої на виконання Постанови Ради Міністрів СРСР від 16 жовтня 1979 року № 940, якою було затверджено однойменне положення) свідчить про те, що держава та її повноважні органи мали право передавати державне майно у власність недержавним (кооперативним і громадським) організаціям як за плату, так і безоплатно. Передача державного майна організаціям споживчої кооперації мала здійснюватися на той час на підставі та в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, викладені висновки Конституційного суду України за аналогією можуть бути застосовані до передачі майна профспілковим організаціям, які нарівні з кооперативними організаціями були суб'єктами права власності. Таким чином, відповідно до наданого Конституційним судом України тлумачення передача майна державою у відання профспілковим організаціям передбачала передачу його у власність цих недержавних організацій.

Відповідно до положень статті 10 Конституції УРСР 1978 року основу економічної системи України становили соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю було також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Отже, державна та соціалістична власність не є тотожними формами власності, мають розцінюватися як видове та родове поняття, а до складу соціалістичної власності було віднесено і майно профспілкових та інших громадських організацій.

Відповідно до статті 11 Конституції УРСР державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності.

Згідно зі статтею 87 Цивільного кодексу УРСР соціалістичною власністю були: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.

Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу УРСР профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень). Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям.

Статтею 98 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що власністю профспілкових та інших громадських організацій є майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Відповідно до статті 10 Конституції УРСР держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її примноження.

Таким чином, віднесення майна профспілкових організацій до соціалістичної власності не означало, що це майно ставало державною власністю, оскільки соціалістична власність є поняттям збірним та відповідно статті 87 Цивільного кодексу УРСР мало свої різновиди, серед якого також була і власність інших кооперативних організацій, їх об'єднань, власність громадських організацій.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону СРСР «Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності» від 10.12.1990 № 1818-1, профспілки та їхні органи відповідно до законодавства є юридичними особами.

Стаття 3 Закону СРСР «Про професійні спілки, права та гарантії їхньої діяльності» встановлювала, що профспілки є незалежними у своїй діяльності від органів державного управління, господарських органів, політичних та інших громадських організацій, вони їм не підзвітні і не підконтрольні. Забороняється будь-яке втручання, спроможне обмежити права профспілок або перешкодити їх здійсненню, якщо інше не передбачено законом.

07.02.1991 був прийнятий спеціальний закон, що визначав відносини власності - Закон УРСР «Про власність». Відповідно до статті 20 цього Закону професійні спілки були визнані суб'єктами права колективної власності.

Статтею 28 Закону УРСР «Про власність» визначалося, що об'єктами права власності громадських об'єднань, у тому числі професійних спілок, благодійних та інших громадських фондів, є майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (положеннями) на праві колективної власності.

Також, законодавець зазначав, що громадські об'єднання можуть мати у власності підприємства відповідно до цілей, зазначених в їх статутах, і в порядку, передбаченому законодавчими актами України. Відповідно до статті 30 Закону колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать.

З набранням чинності новим Цивільним кодексом України, було введено наступні форми власності: власність народу України, право приватної власності, право державної власності, право комунальної власності.

Таким чином, відповідно до статті 325 Цивільного кодексу України, власність всіх юридичних осіб приватного права (в тому числі профспілок) була визнана приватною.

Враховуючи положення вищевикладених нормативних актів та беручи до уваги правомірність набуття Федерацією профспілок України майна в порядку правонаступництва від колишньої Ради профспілок України та Загальної Конфедерації Профспілок СРСР, в тому числі майна, набутого за рахунок власних коштів, відрахувань внесків членськими організаціями, пожертвувань громадян та на інших не заборонених законом підставах, вбачається, що спірний майновий комплекс належав до профспілкового майна, яке до державної власності не відносилось, та був внесений до статутного фонду відповідача-1 на законних підставах, а враховуючи зміни, які відбулись в законодавстві України, є підстави вважати, що в силу цих змін право власності на спірне нерухоме майно було визнано за ЗАТ «Укрпрофтур» за наявності достатніх правових підстав.

З огляду на вищезазначене, доводи прокурора стосовно належності спірного майна до державної власності є безпідставними та необгрунтованими, а тому колегією суддів до уваги не приймаються.

При цьому, введений постановою Верховної Ради УРСР від 29.11.1990 № 506 «Про захист суверенних прав власності Української РСР» мораторій на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону УРСР про роздержавлення майна не розповсюджується на майно профспілок, оскільки з урахуванням викладених вище обставин воно не було об'єктом державної власності, як це прямо передбачалося наведеними нормами статті 10 Конституції УРСР 1978 року, 87 Цивільного кодексу УРСР 1963 року та положеннями глави 9 Цивільного кодексу УРСР 1963 року.

Поряд з цим, слід зазначити, що положення Постанови Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності» від 29.11.1990 № 506, Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 № 1540-ХІ, Постанови Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього союзу РСР» від 04.02.1994 № 3943-ХІІ, Закону України «Про власність», на підставі яких суд першої інстанції дійшов висновку, що саме Фонд державного майна України, який тимчасово був уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, мав розпоряджатись спірним нерухомим майном як загальнодержавним, не поширювалось на профспілкові організації Федерації профспілок України, оскільки вони, як було зазначено вище, ще у жовтні 1990 року вийшли зі складу загальносоюзної громадської організації - Всесоюзної центральної ради професійних спілок та не являлись органами державної влади та управління.

Водночас, колегія суддів зазначає, що Вищим арбітражним судом України у рішенні від 20.01.1997 та постанові від 17.07.1997 у справі № 138/7 встановлено, що Федерація незалежних профспілок (правонаступник Укрпрофради) правомірно володіла, користувалась та розпоряджалась майном шляхом передачі до статутного фонду (у власність) ЗАТ «Укрпрофтур».

При цьому, суд касаційної інстанції, спростовуючи посилання Фонду державного майна України на постанову Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХІІ «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР», зазначив, що за вказаним нормативним актом до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонду державного майна України передано тимчасово майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій. У той же час до статутного фонду акціонерного товариства «Укрпрофтур» були передані санаторно-курортні заклади, що перебували у віданні «Укрпрофради» і діяли в системі підприємств Української республіканської ради з управління курортами профспілок. Ця ж обставина підтверджується постановою Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960 № 606 «Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР», якою у відання Української республіканської ради профспілок безоплатно передані від Міністерства охорони здоров'я УРСР санаторії, будинки відпочинку і пансіонати за переліком. Таким чином, майно, яке передано Укрпрофраді відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР від 23.04.1960 № 606 і згодом увійшло до статутного фонду акціонерного товариства «Укрпрофтур», не перебувало у віданні ВЦРПС і на нього не поширюється дія постанови Верховної Ради України від 10.04.1992.

Також, Вищий арбітражний суд України зазначив, що вказане майно з моменту його передачі профспілкам у встановленому порядку державою не вилучалося. Право профспілок на володіння, користування і розпорядження цим майном не оспорене, а тому відповідно до статей 28, 48, 49 Закону України «Про власність» є правомірним.

Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що одним з основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства).

Так, з матеріалів справи вбачається, що прокурором та позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження того, що фінансування будівництва спірної будівлі було здійснене за рахунок державних коштів.

Натомість, відповідно до наданих відповідачами документів (актів вводу в експлуатацію тощо), а також з огляду на висновки судової будівельно-технічної та судово-економічної експертиз, фінансування будівництва об'єктів, побудованих у 1975-1977 роках здійснювалось за рахунок кредитних коштів БудБанку СРСР та за рахунок власних коштів рад по туризму та екскурсіях.

Доказів на спростування зазначеного прокурором та позивачем суду не надано, як і не надано суду доказів фінансування робіт щодо реконструкції будівлі за рахунок коштів держави після проголошення незалежності.

Згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про власність» ( в редакції, чинній на момент створення ЗАТ «Укрпрофтур») об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до статті 4, 49 Закону України «Про власність» (у відповідній редакції) передбачено, що власник на свій розсуд володіє, користується, розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння, користування, а також в довірчу власність іншим особам.

Таким чином, враховуючи те, що ЗАТ «Укрпрофтур» набуло спірне майно від Федерації незалежних профспілок України, як її засновника, у якості внеску до статутного фонду, право власності на спірний майновий комплекс за яким зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності від 23.11.2000, видане на підставі рішення виконкому Чернігівської міської ради від 20.11.2000 № 275 «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості», ЗАТ «Укрпрофтур», правомірно скориставшись повноваженнями власника спірного майна, передав Чернігівському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Чернігівтурист» (правонаступником якого є відповідач-2) як внесок до статутного фонду майно, зокрема, ресторан «Брянськ» загальною балансовою вартістю 634 100 грн. Отже, право власності Чернігівського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Чернігівтурист» на зазначене майно виникло на законних підставах.

Таким чином, з огляду на недоведеність прокурором та позивачем права власності держави на спірне нерухоме майно, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора про визнання за державою в особі Фонду державного майна України права власності на об'єкти нерухомості турготелю «Брянськ», що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 103.

Вимога прокурора про витребування з незаконного володіння відповідачів у справі об'єктів нерухомості турготелю «Брянськ», що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, 103 є похідною від вимоги про визнання права власності, а відтак, теж не підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Приватного Чернігівського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Чернігівтурист» обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного Чернігівського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Чернігівтурист» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2011 у справі № 2/92 задовольнити.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2011 у справі № 2/92 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) на користь Приватного Чернігівського обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Чернігівтурист» (м. Чернігів, вул. Шевченка,103, код ЄДРПОУ 14221225) 12 250 (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. державного мита за подання до суду апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

Матеріали справи № 2/92 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко