Постанова

від 04.06.2014 по справі 910/25009/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2014 р. Справа№ 910/25009/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Положенцева Т.В. - представник, дор. б/н від 14.01.2014;

від відповідача: Шуман С.І. - представник, дов. № 1-35/2522 від 19.11.2013;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Санта-Р"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2014

у справі № 910/25009/13 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санта-Р"

до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації

про стягнення 34 402,83 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України у судових засіданнях 30.04.2014, 12.05.2014 та 02.06.2014 було оголошено перерву до 12.05.2014, 02.06.2014 та 04.06.2014, відповідно.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2014 у справі № 910/25009/13 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем належним чином виконані роботи на загальну суму 30 328,08 грн., що підтверджується підписаною сторонами довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2010р. від 01.11.2010 та підписаним сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010р. № 01 від 12.11.2010; зобов'язання з оплати виконаних робіт відповідач не виконав, у зв'язку з чим за ним утворився основний борг в сумі 30 328,08 грн.; відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності згідно із ст. 257 ЦК України; строк позовної давності закінчився 05.12.2013, а позивач звернувся з позовною заявою до суду лише 23.12.2013, за таких обставин відсутні поважні причини пропуску строку позовної давності та позивачем не доведено переривання перебігу позовної давності, тому в частині стягнення основної заборгованості за виконані ремонтні роботи в сумі 30 328,08 грн. слід відмовити, у зв'язку із пропуском строку позовної давності; позов у частині стягнення трьох процентів річних у сумі 2 679,66 грн. та інфляційних у сумі 1 395,09 грн. також не підлягає задоволенню.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2014 у справі № 910/25009/13 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, твердження Господарського суду міста Києва, що позивач пропустив трирічний строк звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, не відповідає дійсності, оскільки перебіг вказаного строку 10.01.2011 було перервано, шляхом визнання Управлінням освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, а потім і відповідачем заборгованості за договором, що є наслідком його закінчення - 10.01.2014, тоді як позов подано 23.12.2013, тобто в межах загального строку позовної давності.

У письмовому поясненні від 20.05.2014 скаржник, зокрема, вказує на наявність висновку про те, що лист Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 10.01.2011 за вих. № 1-35-1250/2 підписаний уповноваженою особою, у постанові Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 у справі № 910/25074/13, у рішеннях Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 у справі № 910/25012/13 та від 20.03.2014 у справі № 910/25008/13.

У відзивах на апеляційну скаргу від 30.04.2014, від 12.05.2014, від 02.06.2014 відповідач заперечує проти апеляційної скарги, вказуючи, зокрема на те, що у копії вимоги (претензії) від 31.12.2010 вимагається включити заборгованість до ліквідаційного балансу, але така вимога свідчить про відмову позивача від стягнення вказаної заборгованості, з огляду на ст. 111 ЦК України; що копія відповіді ліквідаційної комісії на таку вимогу від 10.01.2011 не містить даних про визнання конкретної суми заборгованості за спірним договором, також, уповноваженою особою, яка представляє інтереси новоствореного управління освіти, Голова ліквідаційної комісії не була; між позивачем та новоствореним Управлінням освіти існували інші договірні відносини з визначеного предмету, а саме: договір № 125 від 14.09.2011; що, виходячи із змісту листа Голови ліквідаційної комісії від 10.01.2011 № 1-35-1250/2, не відбулось включення вимог до проміжного ліквідаційного балансу, тому правонаступництво за такими зобов'язаннями не допускається; в матеріалах справи міститься підтвердження того, що спірне зобов'язання не є бюджетним.

На думку відповідача, в матеріалах справи були відсутні факти та докази, які б свідчили про переривання строку позовної давності.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзивів на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 30 328,08 грн. основного боргу, 2 679,66 грн. трьох відсотків річних, 1 395,09 грн. інфляційних втрат; судового збору.

Відповідач до суду першої інстанції подав 12.02.2014 заяву в порядку статті 267 ЦК України, у якій просив застосувати позовну давність та відмовити в задоволенні позову.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.11.2010 між позивачем та Управлінням освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації укладено договір № 112.

Відповідно до п. 40 Рішення Київської міської ради від 30.12.2010 № 573/5385 "Про бюджет міста Києва на 2011 рік", в редакції, станом на момент пред'явлення позову - 23.12.2013, з метою забезпечення сталого фінансування та виконання бюджетних зобов'язань, взятих виконавчими органами районних в місті Києві рад (районними в місті Києві державними адміністраціями), їх структурними підрозділами, що ліквідуються згідно з рішенням Київської міської ради від 09.09.2010 N 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві", установлено, що районні в місті Києві державні адміністрації та їх структурні підрозділи, яким передаються функції ліквідованих виконавчих органів районних в місті Києві рад (районних в місті Києві державних адміністрацій), їх структурних підрозділів, є правонаступниками прав та обов'язків за бюджетними зобов'язаннями тих виконавчих органів районних в місті Києві рад (районних в місті Києві державних адміністрацій), їх структурних підрозділів, функції яких їм передаються згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 03.12.2010 N 1057 "Про затвердження рекомендаційного переліку управлінь, відділів, інших структурних підрозділів та граничної чисельності працівників районних в місті Києві державних адміністрацій" та положеннями про ці управління та відділи, затвердженими в установленому порядку.

Розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 09.12.2010 № 639 "Про ліквідацію Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві держадміністрації" припинено шляхом ліквідації Управління освіти Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 26063920).

На виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.09.2010 № 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві" було утворено 31.10.2010 Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію, підпорядковану Київській міській державній адміністрації.

Згідно із розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.09.2010 № 787 "Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради від 09.09.2010 № 7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києві", з 31.10.2010 ліквідаційні комісії набувають всіх повноважень щодо прийняття кадрових, управлінських та розпорядчих рішень, розпорядження коштами та іншим майном, координації діяльності створених або підпорядкованих підприємств, установ, організацій та інших повноважень, які належали юридичним особам, що ліквідуються.

Отже, Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації є правонаступником Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації.

Зазначене також встановлено в постанові Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 у справі № 24/187, залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.02.2012, рішеннях Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 у справі № 910/25008/13, від 20.03.2014 у справі № 910/25012/13, від 01.04.2014 у справі № 910/25075/13, від 01.04.2014 у справі № 910/25078/13, від 08.04.2014 у справі № 910/25316/13.

Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до п. 1.1 договору № 112 позивач, за договором підрядник, зобов'язується у 2010р. виконати роботи по аварійному ремонту зовнішньої мережі ЦО в СЗШ № 129 по вул. Гагаріна, 19 Дніпровського району, згідно із ДБН, технічними умовами та правилами, перелік, обсяги, вартість яких наведений у кошторисі, які є невід'ємними частинами даного договору.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 2 договору № 112 сторони погодили, що вартість доручених позивачу робіт за даним договором підряду становить 30 308,08 грн., в тому числі ПДВ 20% - 5 054,68 грн.

Факт виконання позивачем умов договору № 112 та прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт підтверджується складеними та підписаними сторонами за договором № 112 актом № 01 приймання виконаних будівельних робіт типова форма № КБ-2в за листопад 2010р. на суму 30 328,08 грн. та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати типова форма № КБ-3.

Згідно із п. 3.1 договору № 112 розрахунки та вартість робіт здійснюються на підставі актів приймання виконаних робіт форма № КБ-2в та довідки про вартість виконаних підрядних робіт форма № КБ-3 протягом 5-ти днів після підписання вищезгаданих актів, але не пізніше 5-го числа місяця, що слідує за звітним.

Позивач у вимозі (претензії) № 221 від 31.12.2010, щодо включення позивача до реєстру кредиторів Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та сплати боргу у сумі 1 085 091,93 грн., зазначив, що протягом 2010р. між Управлінням освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та позивачем були укладені договори щодо виконання по аварійних ремонтах в закладах освіти Дніпровського району м. Києва, зокрема, договір № 112 від 01.11.2010 на загальну суму 30 328,08 грн. та просив, у зв'язку з тим, що Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації ліквідується, керуючись ст. 112 ЦК України, включити позивача до реєстру кредиторів, внести заборгованість у сумі 1 085 091,93 грн. до ліквідаційного балансу Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, сплатити заборгованість у сумі 1 085 091,93 грн. на користь позивача та надати підтверджуючі документи про включення вимог позивача.

У відповідь на вимогу позивача № 221 від 31.12.2010 у листі від 10.01.2011 № 1-35-1250/2, за підписом голови ліквідаційної комісії І.Коваленка, зазначено, що зобов'язання по сплаті заборгованості у сумі 1 085 091,93 грн., згідно із договорами, зокрема, № 112 від 01.11.2010, щодо виконання по аварійних ремонтах в закладах освіти Дніпровського району м. Києва, передані до Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації на підставі Рішення Київської міської ради "Про бюджет міста Києва на 2011" від 30.12.2010 № 573/5385 та будуть сплачені у повному обсязі протягом 2011р.

Листом від 12.01.2011 № 1-35/237 відповідачем повідомлено позивачу про те, що згідно із розпорядженням Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 09.12.2010 № 639 ліквідовано Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації; згідно із рішенням Київської міської ради "Про бюджет міста Києва" від 30.12.2010 № 573/5385 правонаступником Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації по укладених договорах за 2008-2010 роки є Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору та вимог цього кодексу (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати заборгованості перед позивачем у розмірі 30 328,08 грн. за виконані позивачем роботи згідно із договором № 112.

Як вбачається із вхідного штампу Господарського суду міста Києва, позивачем позов пред'явлено 23.12.2013.

В ч. 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями, строк виконання якого не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання; якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Враховуючи умову п. 3.1 договору № 112 та дату підпису акту № 01 приймання виконаних будівельних робіт типова форма № КБ-2в за листопад 2010р., перебіг позовної давності за вимогою позивача про стягнення основного боргу почався з 18.11.2010.

Апеляційний господарський суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено позовну давність, враховуючи викладене та наступне.

У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу; до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми основного боргу (п. 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Враховуючи положення ст. 264 ЦК України, лист № 1-35-1205/2 від 10.01.2011 є дією, яка свідчить про визнання боргу, та є підставою для переривання перебігу позовної давності.

Оскільки у листі № 1-35-1205/2 від 10.01.2011 визнано борг у сумі 1 085 091,93 грн., в тому числі і 30 328,08 грн. за договором № 112 від 01.11.2010 та вказано, що зазначена заборгованість буде сплачена у повному обсязі протягом 2011р., то тим самим перервано перебіг позовної давності, який після переривання почався з 11.01.2011, таким чином, враховуючи час звернення з позовом до суду - 23.12.2013, позовна давність за зобов'язанням не спливла.

В постанові Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2014 у справі № 910/25072/13 встановлено факт того, що як вбачається із листа від 10.01.2011 № 1-35-1250/2 відповідач визнав існування у нього заборгованості, чим перервав строк позовної давності, який почав свій перебіг з 11.01.2011, також встановлено факт переривання строку позовної давності і у рішеннях Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 у справі № 910/25008/13, від 20.03.2014 у справі № 910/25012/13, від 01.04.2014 у справі № 910/25075/13, від 01.04.2014 у справі № 910/25078/13.

Зазначена обставина підлягає застосуванню у порядку, встановленому статтею 35 ГПК України.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних за період з 01.01.2011 по 20.12.2013.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, позивачем пред'явлено вимогу про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних за період прострочення з 01.01.2011 по 20.12.2013, тобто, у межах позовної давності.

Здійснивши перерахунок сум інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суми інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 1 395,09 грн. та 2 679,66 грн., відповідно, є правильними та такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Доводи відповідача не є такими, що відповідають матеріалам справи, враховуючи викладене та наступні обставини.

У п. 2 вимоги (претензії) позивача від 31.12.2010 № 221 позивач просить сплатити заборгованість у сумі 1 085 091,93 грн., до складу якої входить й сума 30 328,08 грн. за договором № 112, на користь позивача, що суперечить твердженню відповідача про відмову від стягнення заборгованості.

Оскільки у листі від 10.01.2011 за № 1-35-1250/2 є посилання на номер та дату вимоги (претензії) позивача, у якій розписані суми основного боргу, дати та номери договорів, за якими заборгованість виникла, перелічені номери та дати договорів, у тому числі зазначено й договір № 112 від 01.11.2010, вказана загальна сума боргу - 1 085 091,93 грн., то відсутні підстави для висновку про те, що лист від 10.01.2011 № 1-35-1250/2 не стосується вимоги (претензії) позивача від 31.12.2010 № 221.

Як вбачається із матеріалів справи, лист Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 10.01.2011 № 1-35-1250/2 підписаний Головою ліквідаційної комісії І.Коваленко.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється; виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи; до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи; голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Як вже зазначалось, відповідач є правонаступником Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації.

Укладення позивачем із відповідачем інших договорів, у тому числі й договору № 125 від 14.09.2011 про закупівлю: "Роботи водопровідні та каналізаційні" код 45.33.2 за ДК 016-97 (Послуги з поточного ремонту ЦО, ГВП, ХВП та каналізації в навчальних закладах освіти), не звільняє відповідача від відповідальності за виконання зобов'язань за іншими договорами, зокрема, за договором № 112 від 01.11.2010.

Факт припинення Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації шляхом ліквідації не може бути причиною для ухилення від сплати боргу його правонаступником Управлінням освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України (в редакції від 13.10.2010, що діяла на дату укладання договору) бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації є структурним підрозділом районної держадміністрації, що утворюється розпорядженням голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, є підзвітним та підконтрольним голові районної держадміністрації та Головному управлінню освіти і науки Київської міської державної адміністрації; Управління утримується за рахунок коштів бюджету міста Києва (п.п. 1.1, 1.7 Положення про Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, затвердженого розпорядженням Голови Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 04.01.2011).

Згідно із ст. 2 Закону України "Про джерела фінансування органів державної влади" від 30.06.1999 № 783-ХІV, органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік".

Як зазначено у ст. 47 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 № 586-ХІV, фінансове забезпечення місцевих державних адміністрацій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Отже, зобов'язання за договором № 112 є бюджетним.

Відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання; враховуючи ст.ст. 96, 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання (див. постанову Вищого господарського суду України від 23.08.2012 N 15/5027/715/2011); аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 N 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 (п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду").

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санта-Р" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2014 у справі № 910/25009/13 скасувати повністю.

3. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, Дніпровський район, проспект Миру, буд. 6-А; ідентифікаційний код 37397216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санта-Р" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 57; ідентифікаційний код 25268525) 30 328,08 грн. основного боргу, 1 395,09 грн. інфляційних нарахувань на суму боргу, 2 679,66 грн. 3% річних, 1 720,50 грн. судового збору.

4. Стягнути з Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (02105, м. Київ, Дніпровський район, проспект Миру, буд. 6-А; ідентифікаційний код 37397216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Санта-Р" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 57; ідентифікаційний код 25268525) 913,50 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу № 910/25009/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха