Постанова

від 22.05.2014 по справі 826/20516/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20516/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС-БУД» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2014 року адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС-БУД» до державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕТС-БУД» (надалі за текстом - «ТОВ «ЕТС-БУД») звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009182204 від 08 листопада 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 180 844 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0009192204 від 08 листопада 2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 205 834 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 26.07.2013 р. по 01.08.2013 р. посадовцями державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ в Оболонському районі») проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «ЕТС-БУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Столична торговельна агенція» та ТОВ «Голден Україна» за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2013 р.

Результати перевірки оформлено актом № 324/26-54-22-04-35735972 від 12.08.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 138, 139, 198, 200 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ТОВ «Столична торговельна агенція» та ТОВ «Голден Україна».

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

Між ТОВ «ЕТС-БУД» та ТОВ «Голден Україна» укладено договори № 1-10 від 01.10.2012 р., № 2-10 від 01.10.2012 р., № 3-10 від 01.10.2012 р., № 8/2-13 від 05.11.2012 р. відповідно до яких останнє зобов'язалось виконати підрядні роботи з монтажу вентиляції та парапетів житлового будинку, а позивач - прийняти і оплатити їх.

За умовами договорів № 17/5-1 від 03.05.2012 р., № 07/05-1 від 17.05.2012 р., № 12/1/5-12 від 21.05.2012 р., № 21/6-1 від 05.06.2012 р. № 07-05/АП від 15.06.2012 р. ТОВ «Столична торговельна агенція» взяло на себе зобов'язання з виконання для ТОВ «ЕТС-БУД» робіт з улаштування заземлення та блискавкозахисту, електроосвітлення та електрозабезпечення.

На підставі названих договорів були складені акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачені контрагентам суми включив до валових витрат та податкового кредиту.

Разом з тим, згідно листа прокуратури м. Києва будучи допитам в якості свідка директор ТОВ «Голден Україна» ОСОБА_2 пояснив, що зареєстрував товариство за грошову винагороду та не має відношення до його господарської діяльності.

За даними актів ДПІ у Печерському районі м. Києва від 01.02.2013 р., від 20.11.2013 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» ТОВ «Голден Україна» за податковою адресою не знаходиться та мало господарські відносини з ТОВ «Преміум Плюс ЛТД», а останнє, не має необхідних умов для здійснення підприємницької діяльності в силу чого укладені ним правочини є нікчемними.

Згідно акту ДПІ У Печерському районі м. Києва від 27.09.2012 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» ТОВ «Столична торговельна агенція» відсутнє за місцезнаходженням.

Крім того, ТОВ «Столична торговельна агенція» мало господарські відносини з ТОВ «Арігама», а контрагенти останнього не декларували податкові зобов'язання.

На думку органу доходів та зборів наведене свідчить про заниження позивачем податку на прибуток на 136 675 грн. та податку на додану вартість на 164 667 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ в Оболонському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009182204 від 08 листопада 2013 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 180 844 грн., у тому числі 136 675 грн. за основним платежем та 34 169 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0009192204 від 08 листопада 2013 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 205 834 грн., у тому числі 164 667 грн. за основним платежем та 41 167 грн. за штрафними санкціями

Ухвалюючи рішення у справі, суд попередньої інстанції виходив з того, що спірні договори з виконання робіт не відповідають умовам чинності правочину.

На думку колегії суддів наведена правова оцінка обставин справи не відповідає нормам чинного податкового законодавства України.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту врегульовано статтями 138, 139, 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

За змістом підпункту 138.1.1 пункту 138.1 названої статті ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів підряду № 1-10 від 01.10.2012 р., № 2-10 від 01.10.2012 р., № 3-10 від 01.10.2012 р., № 8/2-13 від 05.11.2012 р., № 17/5-1 від 03.05.2012 р., № 07/05-1 від 17.05.2012 р., № 12/1/5-12 від 21.05.2012 р., № 21/6-1 від 05.06.2012 р. № 07-05/АП від 15.06.2012 р., протоколів узгодження договірних цін, локальних кошторисів, актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, банківських виписок, податкових накладних, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Таким чином, на момент проведення перевірки у ТОВ «ЕТС-БУД» були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентам, а аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Столична торговельна агенція» та ТОВ «Голден Україна».

Відсутність контрагента за юридичною адресою не є підставою для висновку про неправомірність формування покупцем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Помилковими є посилання відповідача на пояснення засновника ТОВ «Голден Україна», оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

При цьому, при дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг (тобто між ТОВ «Голден Україна» та ТОВ «Преміум Плюс ЛТД», між ТОВ «Столична торговельна агенція» та ТОВ «Арігама») не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операції, вчинених між позивачем та ТОВ «Столична торговельна агенція», ТОВ «Голден Україна».

Водночас, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Безпідставним є твердження ДПІ в Оболонському районі про нікчемність укладених позивачем правочинів, оскільки в ході проведеної перевірки не було встановлено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною, зокрема, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Столична торговельна агенція», ТОВ «Голден Україна» правочинів.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування валових витрат та податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТС-БУД» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0009192204 від 08 листопада 2013 року та податкове повідомлення-рішення № 0009182204 від 08 листопада 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Постанова складена в повному обсязі 29 травня 2014 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.