Рішення

від 28.05.2014 по справі 910/2891/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2891/14 28.05.14

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА ПРО"

до: приватного підприємства "АС-ПАК"

про: стягнення заборгованості за договором поставки 31.070,67 грн

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Мозговий М.В. - за довіреністю від 26.05.2014 № б/н;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТА ПРО" звернулося до Господарського суду із позовом до приватного підприємства "АС-ПАК" про стягнення з останнього 61.384,17 грн. заборгованості.

Суть спору: позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не здійснив розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки від 06.08.2013 № б/н. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 61.384,17 грн.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 06.08.2013 № б/н в сумі 61.384,17 грн, з яких: основна заборгованість складає 60.096,00 грн; 3 % річних в сумі 624,83 грн; інфляційних втрат в сумі 663.34,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/2891/14.

Ухвали винесені судом у даній справі надсилалися останнім відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Проте, відповідач свого повноважного представника у судові засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.

Крім того, відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

До господарського суду надійшла заява представника позивача від 28.05.2014 № б/н про зменшення позовних вимог. Згідно вказаної заяви позивача, останній зменшив свої вимоги до 31.070,67 грн., з яких: основна заборгованість складає 30.048,00 грн; 3 % річних в сумі 691,00 грн; інфляційних втрат в сумі 331.67,00 грн.

Заява позивача від 28.05.2014 № б/н прийнята судом, тому, спір розглядається з урахуванням зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні 28.05.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ІТА ПРО", як постачальником, (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "АС-ПАК", як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 06.08.2013 № б/н (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача продукцію (далі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами Договору.

Згідно до п. 1.2. Договору, кількість, асортимент та ціна на товар вказується у специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Датою поставки вважається дата, що вказується у накладній (п. 4.3 Договору).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що розрахунки за товар здійснюються відповідачем протягом 10 календарних днів з дня отримання товару. Оплата проводиться в національній валюті України. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з банківського рахунку відповідача (п. 3.2 Договору).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Так, позивач, згідно видаткової накладної від 10.09.2013 № 30/08 (засвідчена копія наявна в матеріалах справи), поставив відповідачеві товар загальною вартістю 30.048,00 грн.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача обов'язку з оплати товару, який закріплений у п. 3.1 Договору, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача не оплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 30.048,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 331,67 грн та 3 % річних у розмірі 691,00 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду (ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України).

Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 30.048,00 грн, сторонами судового процесу до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 30.048,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 331,67 грн. та 3 % річних у розмірі 691,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Крім того, позивач просить суд покласти витрати на оплату послуг з надання правової допомоги в розмірі 2.174,90 грн. на відповідача.

Відносно покладення на відповідача господарської витрати, пов'язаної з оплатою послуг з надання правової допомоги, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

До матеріалів справи позивачем додано договір від 18.07.2013 № 18/06-13 про надання послуг, укладеного між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Правопорядок".

Таким чином, з огляду на те, що позивачем не надано суду жодних доказів, підтверджуючих надання останньому юридичних послуг саме адвокатом і оплати цих послуг на його користь, суд дійшов висновку, що сума в розмірі 2.174,90 грн не може бути віднесена до судових витрат, а відтак, не підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства "АС-ПАК" (03127, місто Київ, Голосіївський район, вул. Сєченова, буд. 5, квартира 92; ідентифікаційний код 37480546, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ІТА ПРО" (61010, Харківська область, місто Харків, вул. Новом'ясницька, буд. 6, квартира 121; ідентифікаційний код 37877213, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 30.048,00 (тридцять тисяч сорок вісім) грн 00 коп.; інфляційні втрати в розмірі 331.67 (триста тридцять одна) грн. 67 коп.; 3 % річних в сумі 691,00 (шістсот дев'яносто одна) грн 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04 червня 2014 року.

Суддя С.В. Балац