Рішення

від 02.06.2014 по справі 910/4808/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4808/14 02.06.14

За позовом Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будда-бар Україна»

про стягнення 80 053, 48 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Хлєбніков С.Г.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» (далі -позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будда-бар Україна» (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 80 053, 48 грн., з яких: 77 000, 00 грн. - основного боргу; 304, 90 грн. - інфляційних втрат; 965, 21 грн. - 3% річних; 1 783, 37 грн. - пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №КБР-06/08/11 від 01.08.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.04.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

28.04.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позов, в якому визнав частково заборгованість у розмірі 21 000,00 грн., яка виникла до 01.08.2013 р., зокрема до моменту припинення дії договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2014 р. суд ухвалив продовжити строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

26.05.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача надав письмові пояснення.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується розпискою про оголошення перерви (в матеріалах справи), враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 02.06.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2011 р. між Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будда-бар Україна» укладено договір № КБР-06/08/11, умовами якого передбачено, що відповідач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань (далі разом твори), а позивач надає відповідачу, на умовах визначених даним договором, право (невиключну ліцензію) на таке виконання. Відповідач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) позивачу відповідно до даного договору та закону.

Згідно п. 1 договору позивач є організацією, що має повноваження надавати дозвіл на використання об'єктів авторського права та здійснювати збір винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав способом публічного виконання на підставі Свідоцтва про реєстрацію в якості організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України за № 19/2011 від 24.01.2011 р. та Договору доручення №ЛУ-01/20/11 від 20.01.2011 р. з єдиною в Україні уповноваженою організацією колективного управління по збору і розподілу винагороди за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, та зафіксованих в них виконань - ОП «Українська ліга музичних прав».

Відповідно до п. 2.3. договору відповідач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок позивача винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що відповідач зобов'язується надіслати позивачу належним чином заповнений та підписаний акт про виплату роялті в 2-ох примірниках за формою, наведеною у додатку 3, який після перевірки зазначеної в ньому інформації щодо перерахування коштів підписується позивачем, після чого 1 (один) примірник повертається відповідачеві.

У п. 2.6. договору встановлено, що у разі прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання по договору, позивач має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

Відповідно до п. 4.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.08.2012 р., а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій, та будь-яких інших зобов'язань до їх повного виконання.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1. дати припинення дії договору, він вважається пролонгованим ще на один календарний рік і так кожного разу. Таке повідомлення має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних у цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа.

Згідно п. 1.2. додатку №2 до договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 7000,00 грн. Зазначена сума щомісячно перераховується відповідачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору.

Як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, а саме, копіями банківських виписок з рахунку позивача, відповідачем були здійснені платежі у розмірі 147 000, 00 грн. за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 р., за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 р., а також за січень, лютий, березень та квітень 2013 р.

Однак, відповідач не сплатив винагороду за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 р., а також за січень та березень 2014 р., в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 77 000, 00 грн.

29.07.2013 р. відповідачем на адресу позивача направлявся лист №20 від 28.07.2013 р., в якому відповідач керуючись п.п. 4.1. та 4.2. договору №КБР-06/08/11 від 01.08.2011 р. повідомляє позивача про припинення чинності договору з 02.08.2013 р., що підтверджується копією фіскального чеку № 0624 від 29.07.2013 р. та описом вкладення (копії в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання щодо оплати винагороди за договором КБР-06/08/11 від 01.08.2011 р., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції у розмірі 77 304, 90 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 965, 21 грн. - 3 % річних та 1 783, 37 грн. - пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Тож, враховуючи те, що відповідачем відповідно до умов договору направлявся лист з повідомленням про припинення чинності договору з 02.08.2013 р. та останній визнає заборгованість перед позивачем по виплаті роялті за травень, червень та липень 2013 р. у розмірі 21 000, 00 грн., договір вважається розірваним з 01.08.2013 р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки договір №КБР-06/08/11 від 01.08.2011 р. вважається розірваним з 01.08.2013 р., а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції в сумі 21 719,62 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 965,21 грн. - 3% річних за період з 01.05.2013 р. по 31.03.2014 р.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних та встановлено, що позивачем невірно визначено основну суму заборгованості, з якої розраховуються штрафні санкції.

За розрахунком суду обґрунтованою є вимога позивача про стягнення з відповідача 525,28 грн. - 3% річних за період з 01.05.2013 р. по 31.03.2014 р. та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 783,37 грн. пені за період з 27.05.2013 р. по 27.02.2014 р.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що позивачем невірно визначено основну суму заборгованості, з якої розраховуються штрафні санкції.

За розрахунком суду, обґрунтованою є вимога позивача про стягнення з відповідача 478,88 грн. пені за період з 27.05.2013 р. по 27.11.2013 р. та такою, що підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будда-бар Україна» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 14, ідентифікаційний код - 35086893 ) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02152, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 8, ідентифікаційний код - 37396233) 21 719 (двадцять одну тисячу сімсот дев'ятнадцять) грн. 62 коп. - основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 525 (п'ятсот двадцять п'ять) грн. 28 коп. - 3% річних, 478 (чотириста сімдесят вісім) грн. 88 коп. - пені та 518 (п'ятсот вісімнадцять) грн. 60 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 06.06.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.