Ухвала

від 03.06.2014 по справі 826/13011/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13011/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

03 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-1» імені М.П.Завгороднього на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва до Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-1» імені М.П.Завгороднього про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м.Києва (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-1» імені М.П.Завгороднього (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 278 361,98 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку у Позивача.

06.01.2011 року пенсійним органом прийнято рішення №0008 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, відповідно якого до Відповідача застосовано штраф в розмірі 108 358,37 грн та пеню в розмірі 40 346,79 грн.

Вказане рішення Позивачем направлялося на адресу Відповідача та отримано останнім згідно розписки про вручення поштового відправлення 21.01.2011 року (а.с.10).

Відповідно вимоги про сплату боргу №Ю164У від 02.01.2013 року (а.с.5) сума заборгованості, яка обліковується за Відповідачем, становить 278 361,98 грн, в тому числі 129 656,82 грн - недоїмка, 108 358,37 грн - фінансові санкції (штрафи), 40 346,79 грн - пеня.

Вимога направлялася Відповідачу пенсійним органом 10.01.2013 року за адресою: 04114, м.Київ, вул.Полупанова, 16, проте, поштове відправлення повернулася адресанту із позначкою, що за вказаною адресою адресат не проживає.

Згідно положень ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Частиною 2 статті 17 Закону передбачено, що страхувальник зобов'язаний, серед іншого, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Положенням ст.19 Закону встановлено, що страхові внески до солідарної системи нараховуються, зокрема, для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Згідно п.п.6, 12 ст.20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Пунктом 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663, визначено, що вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установлених Кабінетом Міністрів України.

Якщо страхувальник на день надсилання йому органом Пенсійного фонду вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата.

У разі коли неможливо вручити страхувальнику вимогу поштою у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням (відсутністю службових осіб страхувальника за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб страхувальника прийняти вимогу, вимога вважається врученою страхувальнику у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Так, відповідно даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (№312207) місцезнаходженням Відповідача є: 04114, м.Київ, вул.Полупанова, 16.

Саме за вказаною адресою здійснено Позивачем направлення Відповідачу вищезазначеної вимоги.

В матеріалах справи відсутні докази повідомлення Відповідачем податковий орган про зміну адреси місцезнаходження.

Також в матеріалах справи відсутні докази оскарження Відповідачем вищевказаної вимоги та рішення Позивача від 06.01.2011 року №0008 про застосування фінансових санкцій.

Суд апеляційної інстанції також не може прийняти до уваги посилання представника апелянта на те, що спірна сума заборгованості за липень-серпень 2009 року була перерахована у вересні 2009 року Позивачу через ВАТ «Іпобанк», який не виконав своїх зобов»язань та не перерахував отримані від Відповідача грошові кошти Управлінню пенсійного фонду України; в подальшому вказані кошти були стягнути з банку на користь Позивача за рішенням Господарського суду м.Києва, справа №34/1204.02.10.

Вказане твердження апелянта не підтверджується матеріалами справи, зокрема, у вимозі Позивача зазначено період заборгованності з 11.01.2010 року до 20.10.2010 року; судом апеляційної інстанції оголошувалась перерва для проведення додаткової звірки між сторонами; в подальшому в судове засідання представник апелянта не з»явився, про причини неявки суду не повідомив; представником Відповідача акт звірки від 28.05.2014 року не підписано.

За приписами ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

З огляду на вказане та з врахуванням доказів, що містяться в матеріалах адміністративної справи, колегія суддів дійшла висновку, Відповідачем заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 278 361,98 грн не погашена, а рішення суду першої інстанції про задоволення заявлених позовних вимог є обґрунтованим та законним.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-1» імені М.П.Завгороднього залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 04 червня 2014 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.