Постанова

від 10.06.2014 по справі 810/3178/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 року місто Київ № 810/3178/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «РОС» (представник - Сітарчук Юрій Володимирович) доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «РОС» (представник - Сітарчук Юрій Володимирович), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 14.05.2014 № 0001462209/1212 прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить чинному законодавству України та підлягає скасуванню.

В призначений день та час у судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Від відповідача заперечення на адміністративний позов не надходило.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 03.06.2014 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення позивача, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «РОС» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 31706073.

З матеріалів справи встановлено, що 16.04.2014 ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено Акт від 16.04.2014 № 597/10-16-22-09/31706073 «Про результати камеральної перевірки даних декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю «РОС», код за ЄДРПОУ - 31706073».

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства, зокрема:

- пункт 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188, пункт 187.1 статті 187, пункти 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункт 200.1 статті 200, пункти 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ в загальній сумі 12 499, 43 гривень.

На підставі Акта перевірки від 16.04.2014 № 597/10-16-22-09/31706073 ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.05.2014 № 0001462209/1212 на суму завищення від'ємного значення ПДВ на 12 449, 00 гривень.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просив суд визнати його протиправним та скасувати, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, слід зазначити наступне.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання виходячи з висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Гіпер Трейд», спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування податкового кредиту і відсутності реальності господарської операції, судом досліджено дане питання та встановлено наступне.

В Акті перевірки від 16.04.2014 № 597/10-16-22-09/31706073 відповідач зазначає, що до ДПІ в Обухівському районі надійшов Акт № 176/05-66-15-01/38889598 від 26.03.2014 від ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецьк «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Гіпер Трейд». Згідно вищевказаного Акта, ТОВ «Гіпер Трейд» не знаходься за податковою адресою, неможливо зробити висновок про реальність здійснення операцій купівлі-продажу товарів за вказаний період.

Відсутність підприємства за податковою адресою, відсутність первинних документів, підтверджуючих фінансово-господарську діяльність підприємства за вказаний період - це ознаки нереальності здійснення фінансово-господарських операцій підприємством ТОВ «Гіпер Трейд».

При цьому, ДПІ в Обухівському районі стверджує, що операції ТОВ «РОС» по взаємовідносинах з ТОВ «Гіпер Трейд» (ЄДРПОУ 38889598) здійснювались лише з метою одержання податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ, і, як наслідок, не викликало реальних змін майнового стану, тобто не є господарською операцією, а також відсутності у посадових осіб підприємства правових підстав щодо бухгалтерського обліку зазначених операцій та відображення їх в податковому обліку.

Згідно вищевказаного Акта, ТОВ «Гіпер Трейд» станом на квітень 2014 року не знаходься за податковою адресою, неможливо зробити висновок про реальність здійснення операцій купівлі-продажу товарів за досліджуваний період.

Крім того, як убачається з Акта ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька, основні фонди ТОВ «Гіпер Трейд», складські приміщення, виробничі потужності, місця прийому-передачі товарів (робіт, послуг), транспортування, зберігання тощо - не встановлені.

Отже, за відсутності чітко встановлених ДПІ у Куйбишевському районі міста Донецька фактів (а саме невстановлених фактів), ДПІ в Обухівському районі дійшла висновку, що за період січень-лютий 2014 року діяльність ТОВ «Гіпер Трейд» має наступні ознаки нереальності здійснення:

- відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме:

відсутній кваліфікований персонал;

незначний штат працюючих осіб (1 особа) при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в тому числі за спеціальною освітою;

відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів;

- платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень.

Таким чином відповідач дійшов висновку, що операції ТОВ «РОС» по взаємовідносинах з ТОВ «Гіпер Трейд» здійснювались лише з метою одержання податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань з ПДВ, і, як наслідок, не викликало реальних змін майнового стану, тобто не є господарською операцією, а також відсутності у посадових осіб підприємства правових підстав щодо бухгалтерського обліку зазначених операцій та відображення їх в податковому обліку. Отже, ТОВ «РОС» віднесло до складу витрат витрати, які здійснені не для провадження господарської діяльності та не мало право на отримання податкового кредиту на загальну суму 12 449, 43 гривень.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

03.02.2014 між позивачем та ТОВ «Гіпер Трейд» був укладений договір поставки № ГТ 225/14, відповідно до якого ТОВ «Гіпер Трейд» (продавець) погоджується передати, а ТОВ «РОС» (покупець) зобов'язується прийняти та оплатити товар.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Гіпер Трейд» передало, а позивач прийняв товар (папір самоклеювальний), перелік якого зазначений у видаткових накладних та податкових накладних № 2503 від 06.02.2014 та № 9502 від 20.02.2014 на загальну суму 74 696, 06 гривень (в тому числі ПДВ 12 449, 43 гривень).

За отриманий товар позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ «Гіпер Трейд» грошові кошти в розмірі 74 696, 06 гривень, з яких:

34 967, 00 гривень - 07.02.2014;

39 729, 00 гривень - 20.02.2014.

Оплата підтверджується банківськими виписками.

Транспортування товару відбувалось на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних від 06.02.2014 № Н15 та від 20.02.2014 № Н55.

Таким чином, укладений між позивачем та ТОВ «Гіпер Трейд» договір був спрямований на реальне настання правових наслідків і дані наслідки підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Усі копії вищевказаних документів наявні в матеріалах справи.

Факт виконання сторонами договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: договором з додатками (специфікації), видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками тощо.

Вказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції. Наявні до договору документи дають змогу визначити, який саме товар було отримано та за якою ціною.

Відповідач в Акті перевірки також вказав, що якщо платником податків здійснюються операції без мети реального настання правових наслідків, але з метою формування податкового кредиту та, як наслідок, несплата податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Тобто, в результаті виконання сторонами угод, які не мають реального характеру, у позивача не може виникати право на податковий кредит по ПДВ.

Однак, в Акті перевірки не наведено належних доводів, також відповідачем жодними доказами не підтверджено, що правочини між позивачем та ТОВ «Гіпер Трейд» були спрямовані на проведення безтоварних операцій для надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання з метою штучного формування податкового кредиту і відсутності реальності господарської операції

З матеріалів справи не вбачається, що на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача не був зареєстрований юридичною особою та не був платником податку на додану вартість.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів між позивачем та контрагентом ТОВ «Гіпер Трейд» недійсними у судовому порядку.

Також, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб як позивача так і його контрагента.

Суд виходить з того, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Гіпер Трейд» підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: договором з додатками (специфікаціями), видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками тощо.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, слід зазначити наступне.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідача під час перевірки про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного законодавства не зазначив.

З приводу вищенаведеного слід зазначити, що відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Згідно з вимогами статті 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (пункт 1.2 Положення № 88).

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1 Положення № 88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення № 88).

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг (пункт 2.5 Положення № 88).

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм (пункт 2.7 Положення № 88).

Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників (пункт 2.15 Положення № 88).

Стосовно заповнення первинних документів з порушенням вимог діючого податкового законодавства та бухгалтерського обліку, а саме відсутність у них обов'язкових реквізитів тощо, під час перевірки встановлено не було.

Позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Надані представником позивача докази, у сукупності з доказами, приєднаними до матеріалів справи свідчать про дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Гіпер Трейд».

Вирішуючи питання про реальність придбання у ТОВ «Гіпер Трейд» товару з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність, як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В свою чергу факт безпосереднього права на формування податкового кредиту повинен бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Документи та інші дані, що спростовують або підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

ТОВ «РОС» є господарюючим суб'єктом, яке починаючи з 2001 року здійснює підприємницьку діяльність, зокрема, у сфері поліграфії (Код КВЕД 18.13 Виготовлення друкарських форм і надання інших поліграфічних послуг; Код КВЕД 18.12 Друкування іншої продукції).

З листопада 2013 року по березень 2014 року позивачем було укладено значну кількість договорів з різними контрагентами щодо виготовлення та поставки етикеток та наклейок.

Постійними клієнтами позивача, зокрема, є: ТОВ «Дім моєї книги», ТОВ «Уют на дом», ТОВ «Фортуна сервіс плюс», Виробничо-наукове підприємство «Укрзооветпромпостач», ТОВ «Тетрада», ТОВ «Сергол», ТОВ «Міжнародна дистрибуція і логістика», ТОВ «П'яте авеню», ТОВ «Торгтехцентр», ТОВ «КТА», ТОВ «Букербукер», ТОВ «Астролоджик», ТОВ «Клуб книги».

При цьому, у зв'язку зі збільшенням замовлень відповідно нарощувалися виробничі потужності та постійно збільшувався штат співробітників позивача.

Так, на сьогодні в штаті позивача працюють: начальник виробництва, чотири оператори цифрового друку та один укладальник-пакувальник (копія штатного розкладу наявна в матеріалах справи).

Для виробництва етикеток, наклейок, стікерів необхідне спеціалізоване обладнання й витратні матеріали - папір та фарби.

Позивачем було придбано поліграфічне обладнання та поліграфічні матеріали іноземного виробництва, що підтверджується договором поставки № 627 від 14.11.2013 з ТОВ «Сталком Груп» та видатковою накладною № 530 від 20.11.2013, а також договором купівлі-продажу № 010003 від 01.11.2013 та видатковою накладною № 361 від 07.11.2013 щодо купівлі ТОВ «РОС» у ПП «Дніпрокварц» флексографічної печатної машини NILPETER Rotolabel В-300.

Безпосередньо саме виробництво ТОВ «РОС» розташоване в місті Обухові по вулиці 40-річчя Перемоги, будинок 7-А. Зазначене приміщення було придбане ТОВ «РОС» на підставі договору купівлі-продажу у ТОВ «Агропромислова фірма ЛАН», що підтверджується договором № 1 від 02.01.2002, Актом приймання-передачі виробничої будівлі від 02.01.2002 та витягом № 36301358 від 19.11.2012 про державну реєстрацію прав, виданим КП Київської обласної ради «Обухівське бюро технічної інвентаризації».

При цьому, між фактом придбання паперу та фарб у ТОВ «Гіпер Трейд» та господарською діяльністю позивача існує прямий безпосередній зв'язок, а саме: придбані у ТОВ «Гіпер Трейд» витратні матеріали були використані в господарській діяльності позивача для виготовлення етикеток, наклейок, стікерів за укладеними із клієнтами позивача договорами щодо виготовлення та передачі замовникам поліграфічної етикетно-пакувальної продукції, зокрема, договори поставки:

від 01.11.2013 № 1, між ТОВ «РОС» (виконавець) та ТОВ «Дім моєї книги» (замовник);

від 11.11.2013 № 4, між ТОВ «РОС» (виконавець) та ТОВ «Уют на дом» (замовник);

від 15.11.2013 № 5, між ТОВ «РОС» (виконавець) та ТОВ «Фортуна сервіс плюс» (замовник);

від 10.12.2013 № 6, між ТОВ «РОС» (виконавець) та Виробничо-науковим підприємством «Укрзооветпромпостач» (замовник);

від 11.12.2013 № 7, між ТОВ «РОС» (виконавець) та ТОВ «Тетрада» (замовник);

від 12.12.2013 № 9, між ТОВ «РОС» (виконавець) та ТОВ «Сергол» (замовник);

від 12.12.2013 № 10, між ТОВ «РОС» (виконавець) та ТОВ «Міжнародна дистрибуція і логістика» (замовник);

від 12.12.2013 № 11, між ТОВ «РОС» (виконавець) та ТОВ «П'яте авеню» (замовник);

від 18.12.2013 № 12, між ТОВ «РОС» (виконавець) та ТОВ «Торгтехцентр» (замовник);

від 25.12.2013 № 18, між ТОВ «РОС» (виконавець) та ТОВ «КТА» (замовник);

від 09.01.2014 № 20, між ТОВ «РОС» (виконавець) та ТОВ «Букербукер» (замовник);

від 18.03.2014 № 21, між ТОВ «РОС» (виконавець) та ТОВ «Астролоджик» (замовник);

від 20.03.2013 № 22, між ТОВ «РОС» (виконавець) та ТОВ «Клуб книги» (замовник).

Безпосередніми доказами виконання вказаних та інших договорів є видаткові накладні, підписані представником ТОВ «РОС» та представниками контрагентів, акти списання, що підтверджують факт витрачання придбаних витратних матеріалів (паперу) на виготовлення етикеток, стікерів, наклейок та іншої поліграфічної продукції, а також копії банківських виписок, що підтверджують факти оплати замовниками отриманої від ТОВ «РОС» готової продукції. Всі копії вищевказаних документів наявні в матеріалах справи.

Таким чином, на момент укладання правочинів та їх виконання позивачем та його контрагентом ТОВ «Гіпер Трейд» було дотримано усіх вимог чинного законодавства.

З огляду на зазначене, беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, висновок податкового органу про нереальний характер господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Гіпер Трейд» суд вважає безпідставним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях посадових осіб податкового органу.

Слід відмітити, що податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у тому числі платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відтак, у ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання належних та допустимих доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за вказаним договором.

Згідно первинних бухгалтерських документів та податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідний період, що відображено у податкових деклараціях.

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт придбання позивачем товару у ТОВ «Гіпер Трейд» документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту придбання такого товару під час судового розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності контрагента його контрагента (по ланцюгу постачання), що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження господарських операцій, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо дій цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для донарахування сум податкового зобов'язання позивачеві. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України. Тобто, фактично позивачу у вину поставлено неправомірну господарську діяльність його контрагента.

Також суд окремо звертає увагу, що встановлення порушень норм статей 185, 187, 188, 198, 200, 201 Податкового кодексу України і визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ за результатами камеральної перевірки даних декларації з ПДВ, тобто без вивчення первинних бухгалтерських документів позивача з його контрагентом взагалі свідчить про нехтування норм податкового законодавства з боку податкового органу і порушує права позивача як сумлінного платника податків.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При розгляді даної справи належних та допустимих доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди та доказів того, що безпосередній контрагент позивача не здійснює господарську діяльність, а операції є безтоварними, відповідачем суду не надано.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідачем всупереч нормам чинного законодавства прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, оскільки судом встановлено правомірність формування податкового кредиту, виходячи з реальності укладеного правочину, а, отже, доводи відповідача про заниження податку на подану вартість і нарахування за такі порушення штрафних санкції є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, суд вважає, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України та є підставами для скасування податкового повідомлення-рішення та визнання його протиправним, а тому, адміністративний позов підлягає задоволенню.

В силу пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій та винесення відповідних рішень.

Суд, всебічно та об'єктивно дослідивши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 128, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 14.05.2014 № 0001462209/1212.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОС» понесені ним судові витрати в сумі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.